Фармакологія.   Лекція. 

 

Тема :  Основні принципи  лікування   гострих  отруєнь  лікарськими засобами.

 

 

Екстренна детоксикація.

 

 

Призупинення подальшого надходження отрути в організм.

 

При  отруєннях,пов’язаних з вдиханням отрут,потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату,що добре провітрюється.Якщо отрута є на шкірі  чи слизових оболонках,її треба змити великою кількістю води. У разі ін’єкційного введення отрути: на це місце накладають міхур із льодом на 6-8год.,роблять новокаїнові блокади(0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлоріду з 2-3 мл 0,5% розчину новокаїну)

 

Запобігання всмоктування отрути в кров із травного каналу.

 

Якщо невідомо,яка отруйна речовина потрапила в організм,шлунок слід промити 0,01—0,1% розчином калію перманганату, 0,5-2 % розчином таніну чи перевареною водою.

 

Якщо отруйна речовина відома,можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку(застосувати антидоти отрут)

--при отруєнні морфіном---промивання розчином калію перманганату(окислення морфіну) ;

--при отруєнні срібла нітратом—промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду(реакція осаду) ;

-- при отруєнні оксалатами,цитратами—промивання розчином  кальцію хлориду(реакція осаду) ;

--при отруєнні барію хлоридом—промивання розчином натрію сульфату (реакція осаду) ;

--при отруєнні кислотами—всередину дають магнію  оксид (реакція нейтралізації) ;

--при отруєнні основами—промивання 1% розчином лимонної, оцтової, молочної кислот(реакція нейтралізації) ;

--при отруєнні фосфором—промивання розчином міді сульфату ;

--при отруєнні важкими металами—вживання збитих яєчних білків,молока ;

Можливе застосування блювотних препаратів,якщо потерпілий притомний.

 

Введенгня адсорбівних засобів  можна проводити до і після промивання шлунка—активоване вугілля 20—30г,або2-3 ст.л. на  склянку води   у формі суспензії.

 

Введення сольових проносних—магнію сульфат або натрію сульфат 20—30 г на 0,5 склянки води,запиваючи двома склянками води.Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами.

 

Сифонні клізми слід робити при будь-яких пероральних отруєннях,видаляючи при цьому отруту з товстої кишки.

 

Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров.

 

--метод форсованого діурезу—виведення отрути через нирки.Вводять в/крапельно 1-1,5л ізотлонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно з сечогонними препаратами швидкої дії(фурасемід,лазікс) ;

--метод гемосорбції—очищення крові за допомогою  перфузії крові через детоксикатор,складовою якого є сорбційні колонки;

--гемодіаліз—очищення крові від отрути за допомогою апарату «штучна  нирка» ;

--перитоніальний діаліз—очищення від отрути через очеревину ;

--замінне переливання крові—видаляють із організму частини крові, і переливають 2-3л донорської крові.

 

 

Специфічна антидотна терапія.

 

Антидот-це речовина,що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводять їх з організму.

 

Розрізняють 3 види антогоністів :

 

1.Антидоти,що запобігають всмоктуванню отрут,забезпечують їх зв’язування,нейтралізацію і виведення з організму.

--неспецифічні антидоти контактної дії—активоване вугілля,карболен,ентеросгель ;

--специфічні хімічні антидоти;

 

2.Антидоти,що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду :

--глюкоза—антидот при отруєнні ціанідами,синильною кислотою ;

--унітіол—антидот при отруєнні ртуттю,золотом,вісмутом,талієм,сурмою,міддю,серцевими глікозидами;

--тетацин-кальцій—антидот при отруєнні солями свинцю,кобальту,кадмію,урану;

--метиленовий синій---антидот при отруєнні синильною кислотою,нітрогліцерином;

--натрію тіосульфат—антидот при отруєнні препаратами йоду,фенолу ,серцевими глікозидами.

 

3.Функціональні антогоністи—це препарати,які впливають на органи і системи  протилежно до дії отрути:

--налорфіну гідрохлорид,налоксон—при отруєнні препаратами опію ;

--бемегрид—при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;

--атропіну сульфат—при отруєннях М-холіноміметиками,антихолінестеразними;

--протаміну сульфат—при передозуванні гепарину;

--глюкоза в гіпертонічному розчині—при передозуванні інсуліну;

--антикоагулянти непрямої дії—при передозуванні вікасолу;

--прозерин—при отруєнні міорелаксантами периферичної дії ;

--реактиватори холінестерази (дипіроксим,алоксим,ізонітрозим)—при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.

 Фармакологія.   Лекція.

 

Тема  :  Вітамінні препарати.

 

Класифікація  вітамінних препаратів

 

1.Водорозчинні вітаміни :

В1—тіаміну бромід, тіаміну хлорид ;

В2—рибофлавин,рибофлавіну-мононуклеотид ;

В5—кальцію пантотенат ;

В6—піридоксину гідрохлорид ;

В12—цианокобаламін ;

В15—кальцію пангамат;

Вс—кислота фолієва;

С—кислота аскорбінова ;

Р—рутин,кварцетин;

РР—кислота нікотинова;

 

2.Жиророзчинні вітаміни :

А—ретинолу ацетат  ;

D—ергокальциферол, відехол ;

Е—токоферолу  ацетат ;

К—вікасол.

 

Препарати водорозчинних  вітамінів.

 

Тіамін(В1)

--входить до складу  фермента кокарбоксилази,яка регулює вуглеводний обмін ; покращує утилізацію глюкози,є синергістом інсуліну ;

-- сприяє  синтезу і накопиченню ацетилхоліну,покращує проведення нервового імпульсу ;

--виявляє кардіотропну дію,покращує живлення і скоротливу активність міокарда,розширює судини серця.

 

При гіповітамінозі : порушується пам’ять,з’являються втомлюваність,парестезії кінцівок,адинамія.При авітамінозі розвивається захворювання бері-бері(анорексія, судоми,невріт,блювання,серцева недостатність).

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз,захворювання ПНС(неврит,радикуліт,параліч), серцево-судинні захворювання,виразка шлунку й 12-палої кишки,цукровий діабет.

 

Побічні ефекти при застосуванні :

Збудження,відчуття страху, безсоння,судоми,алергійні реакції ; у разі швидкого в/венного  введення –пригнічення  дихання і ЦНС.

 

 

Рибофлавін (В2)

--входить до складу ферментів,що стимулюють окисно-відновні реакції;

--активує тканинне дихання,підвищує стійкість організму до гіпоксії ;

--покращує функцію органа зору ;

--посилює регенерацію тканин.

При гіповітамінозі : анорексія, тріщини в куточках рота,червоний язик(атрофія сосочків язика),зменшення гостроти зору,біль в очах,світлобоязнь.

 

Показання до застосування : гіпо- і авітаміноз; в офтальмології—кератит,кон’юнктивіт,іриту; лікування виразок,тріщин,опіків,в лікуванні інфекційних захворювань,променевої хвороби,астенії.

 

Побічні ефекти  при застосуванні  : практично відсутні.

 

 

Кислота пантотенова (В5)

--покращує передачу нервового імпульса ;

--посилює трофіку(живлення) шкіри;

--активує функцію надниркових залоз.

 

Показання до застосування :захворювання ПНС(неврит,невралгія), алергійні хвороби,атонія кишок.

 

Побічні ефекти  при застосуванні : диспептичні  розлади.

 

 

Піридоксину  гідрохлорид(В6)

--регулює обмін амінокислот і білків ;

--покращує трофіку міокарда,посилює й уповільнює роботу серця ;

--бере участь у регуляції обміну багатьох нейромедіаторів, підтримує нормальний стан ЦНС і ПНС.;

--стимулює еритропоез і лейкопоез;

--активує секрецію і виділення жовчі, антитоксичну функцію печінки.

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз,ранній токсикоз вагітних,гепатит,хронічна серцева недостатність,анемія,променева хвороба,нервові захворювання,туберкульоз,паркінсонізм.

Побічні  ефекти при застосуванні :алергійні  реакції.

 

 

Цианокобаламін (В12)

--регулює нормальне  дозрівання еритроцитів ;

--стимулює процеси регенерації та росту ;

--сприяє утворенню епітеліальних клітин ;

--забезпечує функціонування нервової системи

 

За недостності В12 в організмі розвивається мегалобластична анемія.

 

Показання до застосування : мегалобластична анемія,захворювання нервової системи,печінки,променева хвороба, інфекційні хвороби, дистрофія у дітей.

 

Побічні ефекти при застосуванні :тахікардія і біль у серці,алергійні реакції, збудження ЦНС.

 

Кальцію пангамат(В15).

--активує жировий обмін;

--покращує засвоєння кисню,запобігає появі явищ  гіпоксії,дистрофії.

 

Показання до застосування :серцево-судинні захворювання,атеросклероз,захворювання печінки,алкоголізм.

 

 

Кислота фолієва(Вс)

--забезпечує нормальний еритропоез і лейкопоез.

 

Показання до застосування :анемії, променева хвороба,хронічні захворювання кишок.

 

Побічні ефекти: алергійні реакції.

 

 

Кислота аскорбінова(С)

--активує синтез антитіл,інтерферону,неспецифічну захисну функцію організму,імунітет.

--сприяє синтезу гормонів кіркової речовини надниркових залоз;

--знижує проникністьсудинної стінки і стабілізує її;

--посилює синтез різних видів сполучної тканини—хрящів,кісток,дентину,колагену і тим самим покращує регенеравцію тканин;

--є антиоксидантом;

--стимулює еритропоез,покращує всмоктування заліза;

--активує вуглеводний,білковий обмін,синтез катехоламінів(адреналіну,норадреналіну,дофаміну) .

 

Ознаки гіповітамінозу:загальна слабкість,втомлюваність,кровоточивість ясен,анемія.При авітамінозі віт.С  розвивається цинга.

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз, геморагічний діатез, кровотеча,капіляротоксикоз, отруєння промисловими речовинами, променева хвороба,захворювання серцево-судинної і дихальної систем,нирок,печінки.травного каналу,профілактика вірусних інфекцій.

 

Побічні ефекти при застосуванні :ураження підшлункової залози,підвищення згортання крові,ерозії слизових оболонок травного каналу,зміна формули крові.

 

 

Рутин(Р)

--зменшує проникність судин,запобігає їх ламкості;

--підвищує стійкість до гіпоксії.

Кварцетин більше впливає на серцево-судинну систему.

 

Показання до застосування :захворювання,що супроводжуються підвищеною проникністю судин,геморагічний діатез,кровотеча.променева хвороба,алергійні реакції,ексудативно-запальні процеси.

 

 

Кислота никотинова(РР).

--перетворюється на нікотинпмід, що забезпечує клітинне дихання;

--входить до складу кофакторів(НАД і НАДФ), які забезпечують численні обмінні процеси ;

-- виявляє гепатопротекторну дію,покращує дезінтоксікаційну функцію печінки ;

--розширює периферійні  судини і знижує АТ;

--покращує мікроциркуляцію та обмінні процеси в міокарді .

 

Ознаки авітамінозу :пелагра(основними проявами ,якої є дерматит,діарея,деменція)

 

Показання до застосування :гіпо- й авітаміноз,спазм судин кінцівок,захворювання печінки,виразка шлунку й 12-палої кишки,атеросклероз.

 

Побічні ефекти :гіперемія, відчуття жару,свербіж,запаморочення; внаслідок швидкого в/ венного введення   можливий розвиток колаптоїдного стану ; уразі перевищення дози—жирове переродження печінки.

 

 

Препарати жиророзчинних вітамінів.

 

Ретинол (А)

--сприяє росту організму,перешкоджає кальцифікації епіфізів трубчастих кісток;

--бере участь у синтезі зорового пурпуру,забезпечує нормальний стан органу зору;

--посилює імунітет;

--забезпечує процеси регенерації,регулює трофічні процеси в шкірі;

--є антиоксидантом та антогоністом тироксину.

 

Ознаки гіповітамінозу : порушення росту кісток у дітей,гіперплазія хрящової,кісткеової тканин,ороговіння епітелію,сухість шкіри,гемералопія(порушення адаптації до темряви)

 

Показання до застосування :гіпо- й авітаміноз; захворювання шкіри—екзема,опіки,тріщіни,виразки,відмороження,в офтальмології—гемералопії,кератити ,ксерофтальмії; у складі комплексної терапії пацієнтів з інфекційними,хронічними бронхолегеневими захворюваннями,гіперфункція щитоподібної залози тощо.

 

Полбічні ефекти :гіпевітаміноз,проявами якого є підвищення внутрішньочерепного тиску,головний біль,запаморочення,нудота,блювання,менінгізм,остеомаляція,сильний біль за ходом кісток тощо.

 

 

Вітаміни групи D---ергокальциферол (D2), відехол (D3).

--забезпечують нормальний ріст і функцію кісткової тканини;

--беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну.Унаслідок гіповітамінозу у дітей розвивається рахит.

 

Показання до застосування :віт. D2—гіпо- й авітаміноз,D3—для профілактики і лікування рахіту,переломів,остеопорозу,остеомаляції,карієсу,хвороб шкіри

 

Побічні ефекти : передозування призводить до гіпервітамінозу ,прояви якого--- підвищення температури тіла,апатія,сонливість,зниження апетиту,спрага, диспептичні явища,біль у животі,підвищення АТ,відкладання кальцію в паренхіматозних органах

.

 

Токоферол (Е).

--сприяє дозріванню яйцеклітини,регулює репродуктивну функцію ;

--нормалізує обмін білків і ліпідів;

--є антиоксидантом;

--покращує обмінні процеси в міокарді,запобігає розвитку дистрофії в серцевому м’язі.

 

Недостатність токоферолу спричиняє розлади менструального циклу,міодистрофію,дегенеративні зміни спинного мозку.

 

Показання до застосування : в акушерстві й гінекології для збереження вагітності,при бесплідності,дисменореї,токсикозі вагітних;  у складі комплексної терапії призначають пацієнтам з ішемічною хворобою серця,хронічною серцевою недостатністю,гепатитом,променевою хворобою,анемією,хворобами шкіри.

 

Побічні ефекти : при передозуванні—порушення функції печінки.

 

 

Вікасол(К)—аналог віт. К

--підвищує синтез протромбіну в печінці.

 

Показання до застосування :для лікування всіх видів хронічних кровотеч(капілярних і паренхіматозних),підготовки хворого до операцій,профілактично на останніх термінах вагітності для запобігання кровоточивості в немовлят та ін.

 

Побічний ефект :тромбоемболія.

 

 

Полівітамінні препарати---містять різні збалансовані комбінації вітамінів і використовуються з метою профілактики гіповітамінозів під час збільшеної потреби організму у вітамінах та для лікування захворювань.

До полівітамінів належать :альвітил,аевіт,гептавіт,гексавіт,вибовіт,макровіт,мультивітамін,ревівона,санасол,ревіт,ундевіт та ін.

Патоморфологія.   Лекція.

 

Тема :Патоморфологія  та патофізіологія  нервової  системи.

 

Центральний і периферичний  паралічі.

 

Центральний параліч(спастичний) виникає при ураженні кори мозку,де закладені тіла перших нейронів і внутрішньої капсули і стовбура мозку,де проходять пірамідні шляхи.Причинами уражень  можуть бути крововилив,тромбоз,есболія,пухлина,арахноїдит,паразитарні хвороби.

Центральний параліч характеризується  підвищенням м’язового тонусу,підвищенням сухожильних і периостальних рефлексів(гіперрефлексія),появою патологічних рефлексів

 

Периферичний(в’ялий)при ураженні стовбура,передніх рогів спинного мозку,передніх корінців,сплетень і нервів.Для периферичного паралічу характерна повна втрата рухів—і довільних,і рефлекторних.Тонус м’язів відсутній(атонія).Внаслідок розриву рефлекторної дуги зникають сухожильні рефлекси. Денервовані м’язи зазнають атрофії---поперечна посмугованість губиться,розростається сполучна тканина. Характерна реакція переродження,яка проявляється спотворенням електрозбудливості м’яза.

 

Міастенія.

При міастенії  порушується передача нервових імпульсів у нейромускулярних синапсах,де медіатором служить ацетилхолін.,підвищується активність холінестерази,що його руйнує.Хїолінорецептори  блокуються аутоантитілами,і міоцити перестають реагувати на ацетилхолін.

Симптоми цієї хвороби пов’язані з швидкою  втомлюваністю і слабкістю м’язів.Бувають парези і паралічі.Найчастіше  патологічна слабкість охоплює всі м’язи одночасно(генералізована форма) ,рідше окремі м’язові групи.

 

Гіперкінези-це мимовільні  насильні рухи пірамідного або екстрапірамідного походження. Пірамідні гіперкінези проявляються у виді судомного стану. Тривалі мимовільні скорочення м’язів називають тонічними судомами ( подразнення підкоркових вузлів).Якщо м’язові скорочення чергуються з розслабленнями ,такі судоми називають клонічними (збудження коркових нейронів).

Генералізовані судомні приступи характерні для епілепсії. Вони складаються з двох фаз :тонічної і клонічної.

 

До гіперкінезів  екстрапірамідного походження належать  тремор,міоклонія,хорея,атетоз.

Тремор характерний для паркінсонізму.Він з’являється в стані спокою і поєднується з ригідністю м’язів,скутістю рухів і бідністю міміки.

Міоклонія-цешвидкі й короткі  м’язові  здригання,які виникають ізольовано або у вигляді залпів і не супроводжується руховим актом.Спостерігаються при енцефалітах,атеросклерозі, гіпертонічній хворобі.

Хорея-неритмічні,швидкі,розмашисті рухи кінцівок і тулуба з елементами неприродності.картинності.

Атетоз—повільні,червоподібні рухи в дістальних відділах рук і ніг,зрідка-на обличчі і шиї.Генералізовану форму називають торсійною дистонією.

 

 

Розлади  чутливості.

Чутлива функція нервової системи полягає у проведенні з периферії до головного мозку чотирьох видів чутливості :больової.температурної.пропріоцентивної,тактильної.Порушення чутливості можливі при ураженні будь-якої ділянки сенсорного шляху. Ураження периферичного нерва(травматичне перерізання.запалення) призводить до втрати всіх видів чутливості в зоні його іннервації.Повну втрату називають анестезією.зниження чутливості-гіпестезією.повне переривання спинного мозку супроводжується зникненням усіх видів чутливості.

 

 

Біль

 

Винекнення і передача больової інформації здійснюється медіаторами болю.Збудження рецепторів викликають гістамін,серотонін.брадикінін,простагландини ,субстанція Р та ін. метаболіти,що звільнюються в пошкодженій тканині.В організмі є структури,щопригнічують больові відчуття :нейронна опіатна,нейронна неопіатна,гормональна опіатна,гормональна неопіатна.

Хронічний біль виникає при тривалому пошкодженні тканин.Він викликає значно більшу активацію ,ніж при гострому болю, гіпоталамуса,гіпофіза,симпато-адреналової системи,лімбічних структур.Хронічний біль проявляється такими синдромами :фантомний біль,каузалгія,невралгія,іррадіюючий біль,проекційний біль.

 

Неврози.

В патогенезі неврозів головну роль відіграють порушення діяльності тих вищих відділів головного мозку,які адаптують організм до психотравмуючих ситуацій.За  умов емоційного стресу виникає сильне нервове напруження з вегетативними та ендокринними змінами,яке проявляється неадекватною поведінкою.

 

 

Менінгіт—запалення оболонок головного і спинного мозку.

 

-серозний (при вірусній інфекції) –м’які мозкові оболонки різко повнокровні.просякнуті ледь помітним ексудатом із поодинокими або множинними крововиливами;

--гнійний—м’які оболонки просякнуті мутною,жовто-зеленою тягучою рідиною у вигляді шапочки;

--геморагічний(сибірковий)—м’яка мозкова оболонка червоного кольору «шапочка кардинала» ;

--продуктивне запалення(гіперпродукція  цереброспінальної рідини) .У хворих можуть виникати явища гідроцефалії і набрякання головного мозку.

 

 

Енцефаліт—запалення головного мозку інфекційної або  інфекційно—алергічної природи.Первинні енцефаліти викликаються нейротропними вірусами—кліщовим.комариним.Вторинні енцефаліти виникають як ускладнення низки захворювань.

Макроскопічно : гіперемія мозкових судин,набряк і набухання речовини мозку,точкові крововиливи.

Мікроскопічно : зміни залежать від перебігу хвороби ;При гострій формі переважають циркуляторні порушення,ексудативні явища,запальна інфільтрація,нейрофагія.Затяжна форма—проліферація глії,деструкція нервової системи; Хронічна—фібрилярний гліоз,демієлінізація,атрофія мозку.

Патоморфологія.   Лекція.

 

Тема :Патоморфологія  та патофізіологія ендокринної системи.

 

У патогенезі ендокринопатій виділяють 3 групи механізмів :а) порушення нервової регуляції ендокринних функцій(цереброгляндулярні,надзалозисті) ;б) порушення синтезу і секреції гормонів(первинно гляндулярні,залозисті ) ; в)порушення транспорту,метаболізму та дії гормонів(периферичні,надзалозисті механізми).

 

Активність аденогіпофіза регулюють 2групи гіпоталамічних нейрогормонів : ліберини(тирео-,кортико-,сомато-,гонадо-, пролакто-,меланоліберин)---стимулюють його функцію ;   статини(сомато-,пролакто-,меланостатин)—пригнічують його функцію.Зв’язуючою ланкою є система судин.

Нейрогіпофіз пов’язаний з нейронами гіпоталамуса,який виробляє  вазопресин і окситоцин.ці гормони транспортуються в нейрогіпофіз  і депонуються там.Цей механізм підпорядкований ЦНС.

Гормони аденогіпофіза діють на  периферичні залози : щитовидну,підшлункову,кору надниркових залоз,статеві залози.Отже аденогіпофіз посідає особливе місце між  нервовою системою і периферичними залозами.

Функціональні  співвідношення в системі  «гіпоталамус—гіпофіз—периферичні залози»  регулюються за принципом зворотного зв’язку : а)на рівні гіпоталамуса—ліберини пригнічують секреторну активність  нейронів гіпоталамуса(ультракоротка петля) ;б) на рівні гіпофіза—тропні гормони пригнічують синтез  ліберинів у гіпоталамусі(коротка петля) ;  в) на рівні периферичних залоз—гормони залоз-мішеней пригнічують одночасно синтез ліберинів у гіпоталамусі  й тропних гормонів  в аденогіпофізі(довга петля)

 

Ендокринні розлади можуть бути викликані ураженнями різних відділів нервової системи .Збільшення продукції кортиколіберину гіпоталамічними нейронами із зниженням чутливості гіпоталамічних нейронів до глюкокортикоїдів- може викликати хворобу Іценка-Кушинга,а тіреоліберину—тиреотоксикоз,ураження ядер гіпоталамуса призводить до цукрового діабету.

Прушення синтезу і секреції гормонів може виникнути в результаті ураження ендокринних залоз при інфекційних хворобах,порушеннях кровообігу(тромбоз,емболія,крововилив) .голодуванні(нестача білка або йоду),пренатальні пошкодження.

 

Гормони,що викидаються у кров,циркулюють там у виді комплексів із білками.Комплекс гормон-білок стає розчинним,легко циркулює в крові,не піддається ферментативному розщепленню; цей комплекс робить гормон біологічно неактивним.зберігається функція резерву. До порушення ендокринного балансу призводить як недостатність зв’язування гормонів білками плазми(гіпертиреоз) .так і надмірне зв’язування(одна із форм інсулінонезалежного цукрового діабету)

Є можливість інактивації гормонів аутоантитілами.

Надлишок гормонів може створюваится при недостатністі інактивації ферментами печінки і нирок при їх захворюваннях.

Ендокринні розлади можуть бути при порушенні зворотного зв’язку залоза—ефекторна клітина—інсулінонезалежний цукровий діабет,нефрогенний цукровий діабет,псевдогіпопаратиреоз.

 

 

Порушення функцій гіпофіза.

 

Гіперфункція аденогіпофіза викликається аденомами з базофільних або еозінофільних клітин.Аденоми ,що продуктують соматотропний гормон дають два кліничних синдрома: акромегалію і гігантизм.

Аденоми,що продуктують адренокортикотропний гормон викликають хворобу Іценка-Кушинга(повнокров’я,акроцианоз,багрові смуги на животі,ожиріння за буйволячим типом,гірсутизм,гіпертензія,гіперглікемія,остеопороз, аменорея,гіперпігментація шкіри.

 

Гіпофункція нейрогіпофіза визначається  антідиуретичним гормоном,дефіцит якого проявляється у вигляді нецукрового діабету(виділення великої кількості сечі низької густини і компенсаторною спрагою.

 

 

Порушення функцій надниркових залоз.

 Гіпокортицизм—хронічна недостатність кори надниркових залоз у людини носить назву хвороби Аддисона(астенія,кишкові розлади,симптом гіперпегментації шкіри)

Гостра недостатність кори надниркових залоз-цеускладнення хронічної недостатності.Криз може стати смертельним.

 

Гіперфункція мозкового шару надниркових залоз.

Пухлину мозкового шару називають феохромоцитомою,клініка якого як симпатико-адреналовий синдром—це артеріальна гіпертензія,тахікардія,біль у ділянці серця,пульсуючий головний біль,мертвена блідість.

 

 

Порушення функцій щитовидної залози.

 

Гіпотеріоз (гіпофункція) -проявляється мікседемою.

При первинній формі фолікули щитовидної залози атрофуються і заміщуються лімфоцитами та сполучною тканиною (аутоімунна  реакція) Втолринна ---після втручання..

 

Гіпертиреоз(гіперфункція) в основі розвитку токсичного зоба(Базедової хвороби)—аутоімунне захворювання.Спадкові порушення Т-системи імунітету.Колоїдний зоб---фолікули нерівномірно збільшуються ; паренхіматозний зоб—проліферуючий епітелій перетворюється на циліндричний і випинається в просвіт фолікулів.

Зоб :ендемічний (йодна недостатність) і спорадичний(генетика)

 

Рак щитовидної залози.

Виділяють такі форми :папілярний,фолікулярний,склерозуюча мікрокарцинома,солідний рак з амілоїдозом строми,недифіренційований рак.Діагноз раку щитовидної залози на початкових стадіях важкий,тому що інкапсульована пухлина не має ознак,які б дозволили віддиференціювати її від вузловатого зоба,або аденоми.

 

Тиреоїдити—це ураження інфекційного,радіаційного,травматичного,аутоімунного походження.

 

Цукровий діабет.-це група захворювань (30),що виникають на основі абсолютної чи відносної інсулінової недостатності,у них  один симптом—гіперглікемія. Класифікація :інсулінозалежний діабет і інсулінонезалежний---залежить життя хворого від прийому інсуліну чи не залежить.

 

Інсулінозалежний виникає внаслідок абсолютної інсулінової недостатності,характеризується інсулінопенією і схильністю до кетоацидозу.При відсутності інсуліна швидко розвивається кетоацидотична кома.У їворих маса підшлункової залози менша,ніж у здорових осіб.Кількість і об’єм острівців Лангерганса і кількість інсуліну в них менша ніж в нормі. Острівці складаються не  з -клітин (не перевищує 10%), а з альфа і бета клітин.Залежно від механізму ураження- клітин є 2 підтипа :аутоімунний і вірусіндукований.

 

Інсулінонезалежний-хворі обходяться без екзогенного інсуліну.Виділені 3 групи ,які відіграють вирішальну роль у формуванні цього типу діабета:генетичні фактори,порушення функцій - клітин та інсулінорезістентність.

Протиалергійні засоби.

 

 

Класифікація :

1.антигістамінні препарати(блокатори гістамінових рецепторів):

--I покоління пригнічують ЦНС і виявляють седативну і снодійну дію.Це---димедрол, супрастин, тавегіл, діазолін, піпольфен.

--I Iпокоління мало впливають на ЦНС і тому в них незначна седативна дія та довший фармакологічний ефект.Це—лоратидин, терфенадин, астемізол, азеластин, цетиризин,прималан.

--I I I покоління –є активними метаболітами препаратів I Iпокоління,що забезпечує їхню найбільшу вибіркову дію на гістамінові рецептори(вони найбільш активні). Це—фексофенадин, еріус.

 

2.антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори—перешкоджають виділенню медіаторів алергії. Це—кромолін-натрій, кетотифен, ГКС.

 

3. препарати,що усувають прояви алергійних реакцій :адреноміметики(адреналін,ефедрин), бронхолітики, препарати кальцію.Вони зменшують проникність судин,звужують судини,підвищують АТ,виявляють бронхорозширювальну дію.

 

 

Засоби,що впливають на імунні процеси(імунотропні засоби)—це засоби,що посилюють(імуностимулятори) чи ослаблюють(імунодепресанти,імуносупресори) імунну систему організму.

 

Імуностимулятори підвищують імунітет. Класифікація :

---специфічні—тималін, тимоген, тактивін, вілозен, міслопід, спленін, вакцини, імуноглобуліни,  пірогенал, інтерферони, продигіозан.

---неспецифічні----левамізол(декаріс) , стимулятори лейкопоезу, вітаміни, продигіозан.

 

Тималін отримують із вилочкової залози тварин.  Стимулює реакцію клітинного імунітету, регулює кількість Т-  і В-лімфоцитів.посилює фагоцитоз.

Показання до застосування :гострі та хронічні гнійно-запальні процеси,опіки,трофічні виразки,пригнічення імунітету.

 

Пірогенал—імуностимулятор,продукт життєдіяльності мікроорганізмів.Після його введення підвищується температура тіла,стимулюється лейкопоез,пригнічується розвиток рубців,покращується відновлення нервової системи.Активність препарату вимірюється в мінімальних пірогенних дозах(МПД)

 

Імунодепресанти(імуносупресори)—засоби,які пригнічують імунну систему.

Пригнічують імунну систему цитостатики(протипухлинні препарати),глюкокортикоїди(гормони кори надниркових залоз) .антагоністи пурину(азатіоприн,меркаптопурин).

 

Азатіоприн-імунодепресант,який проявляє цитостатичну дію.Увисоких дозах пригнічує функцію кісткового мозку.

Показання до застосування :профілактика відторгнення 

 Фармакологія.   Лекція.

 

Тема :Протизапальні,протиалергійні,  імунотропні  препарати.

 

Протизапальні  поділяють на  2 групи :

--стероїдні протизапальні препарати-глюкокортикостероїди ;

--нестероїдні протизапальні  препарати (НПЗП)—ненаркотичні анальгетики.

 

Стероїдні протизапальні препарати—гормони кіркової речовини надниркових залоз.До ГКС належать :кортизон,гідрокортизон,преднізолон,дексаметазон,тріамцинолон.

 

Механізм  протизапальної дії ГКС :

--пригнічення ферменту фосфоліпази,яка бере участь в утворенні простогландинів—медіаторів запалення ;

--гальмування утворення інших медіаторних речовин—брадикініну,лейкотрієнів,гістаміну,серотоніну;

--зниження чутливості тканинних рецепторів до медіаторів запалення;

--послаблення продуктивної і альтернативної фази запалення.

Показання до застосування :тяжкі форми ревматизму,артриту,поліартриту тощо.

 

Нестероїдні протизапальні препарати.

 

Механізм дії :

--пригнічення ферменту,що веде до синтезу циклооксигенази і порушення синтезу простагландинів;

--пригнічення активності інших медіаторів запалення(гістаміну,серотоніну тощо);

--змсеншення енергозабезпечення в ділянці запалення;

 --пригнічення підкіркових больових центрів.

 

Класифікація нестероїдних протизапальних препаратів :

1. похідні індолу— індометацин;

2.похідні кислот---   диклофенак-натрій (вольтарен,ортофен,наклофен), кеторолак(кетанов),  ібупрофен,  кислота ацетилсаліцилова;

3.оксиками---піроксикам, мелоксикам(моваліс);

4.похідні піравзолону---анальгін, бутадіон.

 

Показання до застосування :міалгія,артрит,радикуліт,бурсит,ревматизм,біль на тлі травматичних пошкоджень.