Фармакологія.   Лекція. 

 

Тема :  Основні принципи  лікування   гострих  отруєнь  лікарськими засобами.

 

 

Екстренна детоксикація.

 

 

Призупинення подальшого надходження отрути в організм.

 

При  отруєннях,пов’язаних з вдиханням отрут,потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату,що добре провітрюється.Якщо отрута є на шкірі  чи слизових оболонках,її треба змити великою кількістю води. У разі ін’єкційного введення отрути: на це місце накладають міхур із льодом на 6-8год.,роблять новокаїнові блокади(0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлоріду з 2-3 мл 0,5% розчину новокаїну)

 

Запобігання всмоктування отрути в кров із травного каналу.

 

Якщо невідомо,яка отруйна речовина потрапила в організм,шлунок слід промити 0,01—0,1% розчином калію перманганату, 0,5-2 % розчином таніну чи перевареною водою.

 

Якщо отруйна речовина відома,можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку(застосувати антидоти отрут)

--при отруєнні морфіном---промивання розчином калію перманганату(окислення морфіну) ;

--при отруєнні срібла нітратом—промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду(реакція осаду) ;

-- при отруєнні оксалатами,цитратами—промивання розчином  кальцію хлориду(реакція осаду) ;

--при отруєнні барію хлоридом—промивання розчином натрію сульфату (реакція осаду) ;

--при отруєнні кислотами—всередину дають магнію  оксид (реакція нейтралізації) ;

--при отруєнні основами—промивання 1% розчином лимонної, оцтової, молочної кислот(реакція нейтралізації) ;

--при отруєнні фосфором—промивання розчином міді сульфату ;

--при отруєнні важкими металами—вживання збитих яєчних білків,молока ;

Можливе застосування блювотних препаратів,якщо потерпілий притомний.

 

Введенгня адсорбівних засобів  можна проводити до і після промивання шлунка—активоване вугілля 20—30г,або2-3 ст.л. на  склянку води   у формі суспензії.

 

Введення сольових проносних—магнію сульфат або натрію сульфат 20—30 г на 0,5 склянки води,запиваючи двома склянками води.Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами.

 

Сифонні клізми слід робити при будь-яких пероральних отруєннях,видаляючи при цьому отруту з товстої кишки.

 

Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров.

 

--метод форсованого діурезу—виведення отрути через нирки.Вводять в/крапельно 1-1,5л ізотлонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно з сечогонними препаратами швидкої дії(фурасемід,лазікс) ;

--метод гемосорбції—очищення крові за допомогою  перфузії крові через детоксикатор,складовою якого є сорбційні колонки;

--гемодіаліз—очищення крові від отрути за допомогою апарату «штучна  нирка» ;

--перитоніальний діаліз—очищення від отрути через очеревину ;

--замінне переливання крові—видаляють із організму частини крові, і переливають 2-3л донорської крові.

 

 

Специфічна антидотна терапія.

 

Антидот-це речовина,що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводять їх з організму.

 

Розрізняють 3 види антогоністів :

 

1.Антидоти,що запобігають всмоктуванню отрут,забезпечують їх зв’язування,нейтралізацію і виведення з організму.

--неспецифічні антидоти контактної дії—активоване вугілля,карболен,ентеросгель ;

--специфічні хімічні антидоти;

 

2.Антидоти,що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду :

--глюкоза—антидот при отруєнні ціанідами,синильною кислотою ;

--унітіол—антидот при отруєнні ртуттю,золотом,вісмутом,талієм,сурмою,міддю,серцевими глікозидами;

--тетацин-кальцій—антидот при отруєнні солями свинцю,кобальту,кадмію,урану;

--метиленовий синій---антидот при отруєнні синильною кислотою,нітрогліцерином;

--натрію тіосульфат—антидот при отруєнні препаратами йоду,фенолу ,серцевими глікозидами.

 

3.Функціональні антогоністи—це препарати,які впливають на органи і системи  протилежно до дії отрути:

--налорфіну гідрохлорид,налоксон—при отруєнні препаратами опію ;

--бемегрид—при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;

--атропіну сульфат—при отруєннях М-холіноміметиками,антихолінестеразними;

--протаміну сульфат—при передозуванні гепарину;

--глюкоза в гіпертонічному розчині—при передозуванні інсуліну;

--антикоагулянти непрямої дії—при передозуванні вікасолу;

--прозерин—при отруєнні міорелаксантами периферичної дії ;

--реактиватори холінестерази (дипіроксим,алоксим,ізонітрозим)—при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.