Патоморфологія.   Лекція.

 

Тема :Патоморфологія  та патофізіологія  нервової  системи.

 

Центральний і периферичний  паралічі.

 

Центральний параліч(спастичний) виникає при ураженні кори мозку,де закладені тіла перших нейронів і внутрішньої капсули і стовбура мозку,де проходять пірамідні шляхи.Причинами уражень  можуть бути крововилив,тромбоз,есболія,пухлина,арахноїдит,паразитарні хвороби.

Центральний параліч характеризується  підвищенням м’язового тонусу,підвищенням сухожильних і периостальних рефлексів(гіперрефлексія),появою патологічних рефлексів

 

Периферичний(в’ялий)при ураженні стовбура,передніх рогів спинного мозку,передніх корінців,сплетень і нервів.Для периферичного паралічу характерна повна втрата рухів—і довільних,і рефлекторних.Тонус м’язів відсутній(атонія).Внаслідок розриву рефлекторної дуги зникають сухожильні рефлекси. Денервовані м’язи зазнають атрофії---поперечна посмугованість губиться,розростається сполучна тканина. Характерна реакція переродження,яка проявляється спотворенням електрозбудливості м’яза.

 

Міастенія.

При міастенії  порушується передача нервових імпульсів у нейромускулярних синапсах,де медіатором служить ацетилхолін.,підвищується активність холінестерази,що його руйнує.Хїолінорецептори  блокуються аутоантитілами,і міоцити перестають реагувати на ацетилхолін.

Симптоми цієї хвороби пов’язані з швидкою  втомлюваністю і слабкістю м’язів.Бувають парези і паралічі.Найчастіше  патологічна слабкість охоплює всі м’язи одночасно(генералізована форма) ,рідше окремі м’язові групи.

 

Гіперкінези-це мимовільні  насильні рухи пірамідного або екстрапірамідного походження. Пірамідні гіперкінези проявляються у виді судомного стану. Тривалі мимовільні скорочення м’язів називають тонічними судомами ( подразнення підкоркових вузлів).Якщо м’язові скорочення чергуються з розслабленнями ,такі судоми називають клонічними (збудження коркових нейронів).

Генералізовані судомні приступи характерні для епілепсії. Вони складаються з двох фаз :тонічної і клонічної.

 

До гіперкінезів  екстрапірамідного походження належать  тремор,міоклонія,хорея,атетоз.

Тремор характерний для паркінсонізму.Він з’являється в стані спокою і поєднується з ригідністю м’язів,скутістю рухів і бідністю міміки.

Міоклонія-цешвидкі й короткі  м’язові  здригання,які виникають ізольовано або у вигляді залпів і не супроводжується руховим актом.Спостерігаються при енцефалітах,атеросклерозі, гіпертонічній хворобі.

Хорея-неритмічні,швидкі,розмашисті рухи кінцівок і тулуба з елементами неприродності.картинності.

Атетоз—повільні,червоподібні рухи в дістальних відділах рук і ніг,зрідка-на обличчі і шиї.Генералізовану форму називають торсійною дистонією.

 

 

Розлади  чутливості.

Чутлива функція нервової системи полягає у проведенні з периферії до головного мозку чотирьох видів чутливості :больової.температурної.пропріоцентивної,тактильної.Порушення чутливості можливі при ураженні будь-якої ділянки сенсорного шляху. Ураження периферичного нерва(травматичне перерізання.запалення) призводить до втрати всіх видів чутливості в зоні його іннервації.Повну втрату називають анестезією.зниження чутливості-гіпестезією.повне переривання спинного мозку супроводжується зникненням усіх видів чутливості.

 

 

Біль

 

Винекнення і передача больової інформації здійснюється медіаторами болю.Збудження рецепторів викликають гістамін,серотонін.брадикінін,простагландини ,субстанція Р та ін. метаболіти,що звільнюються в пошкодженій тканині.В організмі є структури,щопригнічують больові відчуття :нейронна опіатна,нейронна неопіатна,гормональна опіатна,гормональна неопіатна.

Хронічний біль виникає при тривалому пошкодженні тканин.Він викликає значно більшу активацію ,ніж при гострому болю, гіпоталамуса,гіпофіза,симпато-адреналової системи,лімбічних структур.Хронічний біль проявляється такими синдромами :фантомний біль,каузалгія,невралгія,іррадіюючий біль,проекційний біль.

 

Неврози.

В патогенезі неврозів головну роль відіграють порушення діяльності тих вищих відділів головного мозку,які адаптують організм до психотравмуючих ситуацій.За  умов емоційного стресу виникає сильне нервове напруження з вегетативними та ендокринними змінами,яке проявляється неадекватною поведінкою.

 

 

Менінгіт—запалення оболонок головного і спинного мозку.

 

-серозний (при вірусній інфекції) –м’які мозкові оболонки різко повнокровні.просякнуті ледь помітним ексудатом із поодинокими або множинними крововиливами;

--гнійний—м’які оболонки просякнуті мутною,жовто-зеленою тягучою рідиною у вигляді шапочки;

--геморагічний(сибірковий)—м’яка мозкова оболонка червоного кольору «шапочка кардинала» ;

--продуктивне запалення(гіперпродукція  цереброспінальної рідини) .У хворих можуть виникати явища гідроцефалії і набрякання головного мозку.

 

 

Енцефаліт—запалення головного мозку інфекційної або  інфекційно—алергічної природи.Первинні енцефаліти викликаються нейротропними вірусами—кліщовим.комариним.Вторинні енцефаліти виникають як ускладнення низки захворювань.

Макроскопічно : гіперемія мозкових судин,набряк і набухання речовини мозку,точкові крововиливи.

Мікроскопічно : зміни залежать від перебігу хвороби ;При гострій формі переважають циркуляторні порушення,ексудативні явища,запальна інфільтрація,нейрофагія.Затяжна форма—проліферація глії,деструкція нервової системи; Хронічна—фібрилярний гліоз,демієлінізація,атрофія мозку.

 Фармакологія.    Лекція.

 Тема :Психотропні   засоби

 

Нейролептики

Транквілізатори

Седатівні

Антидепресанти

Психостимулятори

Ноотропні

Адаптогени

Аналептики

 

Психотропні препарати—засоби здатні впливати на психічний та емоційний стан людини та змінювати його.

 

Нейролептики (антипсихотики)—психотропні засоби,які здатні усувати марення і галюцинації,відчуття страху,дратівливість.агрксивність,рухове і мовне збудження,мають протиблювотні властивості і посилюють дію засобів,що пригнічують ЦНС.

Механізм дії нейролептиків :пригнічення дофамінових рецепторів ЦНС,перешкоджання виділенню нейромедіаторів.вплив на ретикулярну формацію  головного мозку,лімбічну систему,гіпоталамус.

 

Нейролептики застосовують :

-для лікування пацієнтів із шизофренією,психозом,маніакальним станом(марення і галюцинації) ;

-як протиблювотні ;

-для нейролептанальгезії ;

-для усунення лікарської залежності від наркотичних анальгетиків та етилового спирту ;

-в анестезіології.

Загальні побічні ефекти нейролептиків—симптоми лікарського паркінсонізму.

 

Аміназин-виявляє антипсихотичну,транквілізувальну(усуває відчуття страху,агресивність,напруження) і протиблювотну дію (пригнічує зону блювотного центру довгастого мозку), також знижує АТ та температуру тіла.

Протипоказання :порушення функції нирок,печінки,прогресуючи системні хвороби головного та спинного мозку,коматозний стан,травми мозку,хвороби кровотворних органів.

 

Галоперидол-високоактивний нейролептик швидкої дії Має швидкий і тривалий ефект.На рівень АТ не впливає.

 

Дроперидол—швидку та коротку дію.

Показання до застосування :для нейролептанальгезії(загальне знеболення без втраити свідомості)

 

 

Транквілізатори—психотропні засоби,які здатні усувати відчуття страху.дратівливість,внутрішнє напруження,неспокій і спричинювати відчуття рівноваги,байдужості. Транквілізатори сприяютьзменшенню рухової активності,розслабленню м’язів,виявляють протисудомну дію,прискорюють засинання,посилюють дію засобів,що пригнічують ЦНС.

 

Показання до застосування : лікування хворих з неврозами,неврозоподібними станами,безсонням,премедикація,комбінована терапія пацієнтів з артеріальною гіпертензією,стенокардією,епілепсією.

 

Побічні ефекти :звикання і лікарська залежність,сонливість,загальмованість,нудота.

 

Протипоказання :не можна вживати,коли потрібна  швидка і точна психічна та рухова реакція.

 

Діазепам(сибазон,седуксен,реланіум) Особливостями цього засобу є властивість зменшувати секрецію шлункового соку та протиаритмічний  ефект.

 

Феназепам виявляє найбільший заспокійливий ефект серед транквілізаторів. Приблизно однакова з діазепамом лікувальна властивість у хлозепіду ; слабше, ніж діазепам ,діють  усі інші транквілізатори.

 

 

Седативні(заспокійливі) --засоби діють заспокійливо за рахунок  посилення процесів гальмування та зниження збудливості ЦНС.

 

Броміди (натрію бромід,калію бромід)—заспокійливі зазоби,які посилюють і концентрують процеси гальмування у корі головного мозку.

 

Показання до застосування :для лікування хворих з неврозами,неврозоподібними станами,для усунення підвищеної дратівливості,безсоння,істерії.

 

Побічні ефекти :кумуляція, явища бромізму(отруєння бромом),пригнічення ЦНС,сонливість,загальна в’ялість,ослаблення пам’яті,катаральні явища(нежить,кон’юнктивіт),шкірний висип.

 

Препарати валеріани—корвалол,валокардин,валокармід,валеріана(настойка,таблетки),корвалдин виявляють седативну та спазмолітичну дію.

Персен –містить екстракти валеріани,меліси,м’яти перцевої.

 

 

Антидепресанти---психотропні препарати,які покращують настрій,усувають відчуття туги,безнадії.суїцидальні наміри. Застосовують для лікування хворих з депресією та депресивними станами.

 

Амітриптилин—антидепресант,має заспокійливу дію.Він також чинить антигістамінний та М-холіноблокувальний ефект.Дія проявляється через 10-14 днів.

 

Показання до застосування : депресія.

Побічні ефекти :тахікардія, запаморочення,тремтіння рук,сухість у роті,сонливість.

Протипоказання : недавно перенесений інфаркт міокарда,суіцидальні спроби.

 

 

Психостимулятори—психотропні засоби,які вибірково стимулюють психічну та фізичну працездатність,зменшують втомлюваність і тимчасово потребу в сні.

 

Це кофеїн,амфетаміну сульфат,сиднокарб,меридил.

 

Показання до застосування :астенічні стани,що характеризуються в’ялістю,загальмованістю.

Побічні ефекти :безсоння,підвищена збудливість,звикання,тахікардія.

 

Кофеїн-бензоат натрію виявляє аналептичні властивості.Підвищує працездатність,зменшує втомлюваність і сонливість,стимулює судинорухливий та дихальний центри довгастого мозку,покращує і прискорює роботу серця,дихання,підвищує АТ.посилює основний обмін ,сечовиділення,та секрецію шлунка.

 

Сиднокарб—синтетичний психостимулятор.Його дія праявляється поступово і не супроводжується ейфорією,руховим збудженням,тахікердією,та підвищенням АТ.

 

 

Ноотропні засоби—психотропні препарти,які покращують інтелектиальну діяльність,мислення,пам’ять,здатність до навчання.

Це—пірацетам(ноотропіл) ,аміналон,серміон,натрію оксибутират,вінпоцетін (кавінтон)

Механізм дії :покращення обмінних процесів в головному мозку,кращим засвоєнням глюкози,підвищена стійкість до гіпоксії.

Призначають при розумовій недостатності на фоні порушень мозкового кровообігу після черепно-мозкової травми,крововиливу в мозок,при старечому недоумству.

 

 

Адаптогени—засоби ,які підвищують витривалість при фізичних і психічних навантаженнях та стійкіст ь організму до несприятливих умов навколішнього середовища,сприяють його пристосуванні до постійних змін навкілля.

 

Механізм дії : вплив на стимуляцію обмінних процесів в головному мозку.

Рослинні : настоянки та рідкі екстракти женьшеню,елеутерококу,левзеї,ехінацеї,родіоли рожевої,лимонника китайського.

Тваринні :пантокрин,сапарал,рантарин.

Призначають хворим на астенію,при перевтомі,неврастенії,післі тривалих хвороб,при артеріальній гіпотензії,сонливості.

 

 

Аналептики-засоби,що стимулюють життєво важливі центри ЦНС—дихальний та судиноруховий.

Стимуляція аналептиками дихального центру проявляється поглибленням і прискоренням дихання ;  стимуляція судинорухового центру—звуженням судин, підвищенням АТ.

Аналептики з переважною дією на кору головного мозку---кофеїн-бензоат натрію.

Аналептики, щостимулюють центри довгастого мозку :камфора,сульфокамфокаїн,етимізол,кордіамін,бемегрид,карбоген.

Аналептики ,що діють на рівні спинного мозку—стрихніну нітрат.

 Фармакологія.   Лекція.

 

Тема : Анальгетичні  засоби.

 

Больові відчуття виникають під чпс руйнівних шкідливих подразнень і є сигналами небезпеки,а у випадку больового шоку можуть бути причиною смерті.Усунення або зменшення вираженості болю сприяє поліпшенню фізичного і психфчного стану пацієнта.

В організмі людини больові відчуття сприймаються спеціальними рецепторами.Існують речовини,що утворюються при ушкодженні тканин-це брадикінін,гістамін,серотонін,простагландини і речовина Р,що складається з 11 амінокислот.Рецептори—ноцицептори.

 

Анальгетики(біль,заперечення)—це лікарські препарати,які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову чутливість. 

 

Класифікаія анальгетиків :

 

Наркотичні  анальгетики:

 

а) алкалоїди опію—морфін,кодеїн,омнопон ;

б) синтетичні замінники морфію-етилморфіну гідрохлорид,промедол,фентаніл,суфентаніл,метадон,дипідолор,естоцин,пентазоцин,трамадол,бутарфанол,бупренорфін,тилідин .

 

Ненаркотичні анальгетики :

 

а) саліцилати-кислота ацетилсаліцилова,ацелізин,натрію саліцилат ;

б) похідні піразолону та індолоцтової кислоти—індометацин,бутадіон,анальгін ;

в)похідні параамінофенолу—парацетамол ;

г)похідні алканових кислот---ібупрофен,диклофенак натрію(вольтарен,ортофен),напроксен ;

д)препарати іншої будови—кислота мефенамова,натрію мефенамінат,піроксикам,мелоксикам(моваліс)

е)комбіновані препарати---реопірин,седалгін,темпалгін,баралгін,цитрамон,цитропак,циклопак,асконар,паравіт.

 

 

Наркотичні анльгетики—це лікарські препарати,які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову чутливість і спричиняють ейфорію,звикання та психічну та фізичну залежність(наркоманію). Це препарати групи А.

Фармакологічні ефекти :

Центральні—анальгезія,пригнічення дихання,пригнічення кашльового рефлексу,седативний ефект,ейфорія,нудота,блювання,підвищення спінальних рефлексів,міоз(звуження зіниць)

Периферичні---спастичні скорочення сфінктерів,обмеження перистальтики,брадикардія й артеріальна гіпотензія,підвищення тонусу гладких м’язів сечового міхура і сфінктера сечівника,гіпотермія.

 

Морфіну гідрохлорид—швидко всмоктується,біотрансформація відбувається в печінці,виводиться з сечею.

Показання до застосування : при інфаркті міокарда, у до- та після операційний період,при травмах,онкологічних захворюваннях.

 

Кодеїн застосовують при сухому кашлю,як протикашльовий засіб,що меншою мірою пригнічує кашльовий центр.

 

Етилморфіну гідрохлорид  силою перевищує кодеїн.Застосовують при кашлю та больовому синдромі,зумовленому бронхітом,бронхопневмонією,плевритом,а також при кератиті,іріті,іридоцикліті,травматичній катаракті.

 

Омнопон містить папаверін,застосовують при спастичному болю.

 

Промедол-синтетичний анальгетик,поступається за силою морфіну в 2-4 р.Рідше зумовлює нудоту і блювання,менше пригнічує центр дихання,знижує тонус гладких м’язів сечових шляхів і бронхів,підвищує тонус кишок та жовчовидільних шляхів,посилює ритмічні скорочення міометрія.

 

Фентаніл-синтетичний препарат,що перевершує дію морфіну у 100-400разів. Він спричиняє виражене аж до зупинки дихання,але нетривале пригнічення дихального центру,підвищує тонус скелетних м’язів. Часто виникає брадикардія.

Показання для застосування :для нейролептанальгезії у поєднанні з нейролептиками

 

Саліцилати.

 

Кислота ацетилсаліцилова (аспірин)

Показання до застосування :як знеболювальний, жарознижувальний,протизапальний засіб,препарат виявляє антиагрегаційний ефект,його призначають для профілактики тромботичних ускладнень хворим з інфарктом міокарбу.

Побічна дія :подразнення слизової оболонки шлунка,біль у шлунку,печія,утворення виразки шлунка.

 

Натрію саліцилат як анальгезівний і жарознижувальний засіб призначають всередину після їди хворим на гострий ревматизм і ревматоїдний ендокардит.

 

Похідні піразолону та індолоцтової кислоти.

 

Анальгін—виявляє виражену анальгетичну,протизапальну та жарознижувальну дію.

Показання до застосування :при болю різного походження.

Побічна дія : набряки,підвищення АТ,токсичний вплив на кровотворення.

 

Бутадіон---ві=иявляє анальгезивний,жарознижувальний та протизапальний ефект.Протизапальна дія бутадіону вища ніж у саліцилатів.

Призначають препарат при артриті.Застосовують під час або після їди.При тромбофлебіті поверхневих вен призначають бутадіонову мазь.

 

Індометацин—виявляє анальгетичну,протизапальну та жарознижувальну дію.

Призначають хворим на ревматоїдний артрит,остеоартроз,подагру,тромбофлебіт.Застосовують всередину ,а індометацинову мазь втирають при гострому і хронічному поліартриті,радикуліті.

 

 

Похідні параамінофенолу.

 

Парацетамол застосовують як жарознижувальний та.

знеболювальний засіб.Випускають в таблетках.капсулах,мікстурах,сиропах.шипучих порошках, а також у складі :колдрекс,солпадеїн,панадол-екстра.

 

Похідні кислот алканових.

 

Диклофенак натрію (ортофен, вольтарен) є найактивнішим протизапальним засобом.Токсичність його низька,широкий спектр терапевтичної дії.

Застосовується при ревматизмі,ревматоїдному артриті,артрозі,невралгії,невриті,больовому синдромі.

 

Ібупрофен-виявляє виражену протизапальну,жарознижувальну,анальгетичну дію.Застосування :ревматоїдний артрит,остеоартроз,подагра,запальні захворювання опорно-рухового апарату,больовий синдром.

 

 

Препарати іншої хімічної будови.

 

Кислота мефенамова-усуває гострий і хронічний зубний біль та біль у м’язах і суглобах. Виявляє жарознижувальну дію.

 

Натрію мефенамінат.При місцевому застосуванні сприяє прискоренню загоєння ран та виразок.

 

 Піроксикам.-протизапальний,жарознижувальний.анальгетичний ефект.

 

Мелоксикам-виражена протизапальна,анальгетична,жарознижувальна дія.

Застосування : симптоматична терапія хворих на ревматоїдний артрит,остеоартрит,артроз з вираженим больовим синдромом.

 Фармакологія   Лекція.

 

Тема :Засоби для наркозу.  Спирт етиловий.  Снодійні  та протиепілептичні  засоби.

 

Засоби для наркозу-це лікарські препарати,в результаті введення яких в організмі виникає стан наркозу(оніміння)

Наркоз- цце оборотне пригнічення функції ЦНС,яке супроводжується знепритомненням,втратою больових та інших видів чутливості,пригніченням рефлекторної активності і розслабленням скелетних м’язів за умови збереження серцево-судинної діяльності  і дихання.

Наркоз- один із методів загального знеболення.

 

Класифікація препаратів для наркозу :

1.Засоби для інгаляційного наркозу :

а)леткі рідини—ефір,фторотан,метоксифлуран,десфлуран,енфлуран,ізофлуран,севофлуран тощо.

б) гази-діазоту оксид,циклопропан тощо.

 

2.Засоби для неінгаляційного наркозу :

а)порошки  у флаконах—тіопентал-натрій

б)розчини в ампулах-натрію оксибутират,пропанідид(сомбревін),тропофол.кеталар.

 

Засоби для інгаляційного наркозу :

-їх вводять за допомогою спеціальної апаратури;

-наркоз легко керується ;

-більшість препаратів спричиняють подразнення слизової оболонки дихальних шляхів.відчуття ядухи.травмують психіку пацієнта;

-потрапляють в атмосферу і можуть шкідливо впливати на здоров’я медичного персоналу.

 

Ефір для наркозу-легка рідина з різким запахом,що швидко руйнується на світлі,тому необхідно перевіряти якість препарату перед застосуванням.Вогненебезпечний.Є сильним анестезійним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і високий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні ефекти:виражена стадія збудження,аритмії,підвищення рівня глюкози в крові.

 

Фторотан-летка рідина.Руйнується на світлі.Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього.Фторотан погано розчиняється в воді,але добре в жирах. Перевищує властивості ефіру втричі,а закису азоту в 50 разів,але виявляє помірну анальгетичну дію.

Побічні ефекти :пригнічення дихання,аритмія,серцева недостатність,психічні зміни,гепатотоксичний,нефротоксичний.

 

Діазоту оксид_газ,що не вибухає.але підтримує горіння.Препарат не подразнює дихальних шляхів. Вводять у суміші зкиснем.Анестезія настає через 3-5 хв. Стадії збудження немає.Наркоз поверхневий.Використовують препарат для базисного наркозу.для знеболювання при тяжких травмах,гострому панкреотиті,під час пологів.

 

 

Засоби для неінгаляційного наркозу :

-їх вводять внутрішньовенно,внутрішньом’язово,ректально;

-наркоз настає відразу без стадії збудження ;

-не забруднює атмосферу ;

-наркоз погано керується.

 

Класифікація засобів для інгаляційного наркозу за тривалістю дії :

1 препарати короткої тривалості дії(5-10 хв.)—пропандид,кетамін,.

2 препарати середньої тривалості дії(20-40 хв.)—тіопентал- натрій,гексенал.

3 препарати довгої тривалості дії(90-120хв.)—натрію оксибутират.

 

Тіопентал-натрій—порошок жовтуватого кольору,легкорозчинний у воді (готуютьextempore). Вводять в/в, дітям ректально.

Побічні ефекти :пригнічення дихання,артеріальна гіпертензія,ларингоспазм,бронхоспазм,зупинка серця,підсилення секреції бронхіальних залоз.

 

Натрію оксибутират—білий порошок легкорозчинний у воді.Випускається в ампулах.Вводять в/в., в/м  або всередину.

Побічні ефекти :рухове збудження,судомні тремтіння кінцівок і язика,блювання; рухове і мовне збудження під час виходу із наркозу.

 

Пропанідид(сомбровін) вводять в/в повільно.Використовують для введення в наркоз,під час нетривалих операцій і для діагностичних досліджень.

Побічні ефекти :брадикардія,артеріальна гіпотензія,серцева недостатність,бронхоспазм,анафілактичний шок.

 

 

Спирт етиловий—при місцевому застосуванні дає виражений антисептичний,подразнювальний та в’яжучий ефект.Дія препарату проявляється пригніченням ЦНС,що є причиною гострих отруєнь привживанні спиртних напоїв.Він швидко всмоктується в тонкій кишці і вшлунку.Унезмінному виді виділяється легенями,нирками,потовими залозами. Дія на центри терморегуляції: підвищення тепловіддачі (вживання на холоді сприяє переохолодженню)

Застосування :

-парентеральне годування хворих з кахексією—додають в противошокові рідини.

- при отруєнні метиловим спиртом—10% розчин в/в.

При гострому отруєнні(концентрація 3-4 г/л)---пригнічення функцій  ЦНС.Смерть настає від паралічу дихального центру ізниження серцевої діяльності.

 

 

Снодійні засоби-це лікарські препарати,що сприяють засипанню і забезпечують тривалість та глибину сну.

.

Класифікація снодійних препаратів :

 

1Агоністи бензодіазепінових рецепторів : похідні бензодіазепіну—нітразепам.діазепам(седуксен.сибазон),феназепам,нозепам,лоразепам,триазолам,мідазолам.

2Препарати різної хімічної будови—зопіклон,золпідем,доксиламін,бромізовал.

3Снодійні засоби наркотичного типу дії---етамінал-натрій,барбаміл,фенобарбітал,метогекситал,іпронал.

 

Нітрозепам—снодійний ефект після застосування настаєчерез 30-60 хв. І триває до 8годин.Він потенцює дію засобів для наркозу,спирту етилового,Препарат кумулює.При тривалому застосуванні спричиняє звикання.Навідміну від барбитуратів,має незначний вплив на структуру сну,спричиняє менший ризик розвитку лікарської залежності.

Застосовують при порушеннях сну,при неврозах та в комбінації з протисудомними засобами для лікування хворих на епілепсію.

Побічні ефекти :сонливість,порушення координації рухів.

 

Зопіклон виявляє седативну та снодійну дію.Після прийому препарату швидко настає сон   знормальгою структурою та тривалістю(6-8год.) фаз,не спричиняє постсомнічних порушень.Застосовують при порушенні сну(порушення засипання,нічні та ранні пробудження,ситуаційне та хронічне безсоння).

 

Бромізовал—виявляє заспокійливу та помірно снодійну дію,добре переноситься.Призначають всередину як заспокійливий засіб по 0,3-0,6 г 1-2 р на день і як снодійний по 0,6-0,75 г на прийом за півгодини до сну.

 

Фенобарбітал---виявляє заспокійливу та протисудомну дію.

 

Етамінал-натрію призначають при порушеннях засипання за 30 хв. До сну і як заспокійливий засіб.

 

 

Протиепілептичні засоби—застосовують для попередження або зменшення судом при нападах різних форм епілепсії.

 

Класифікація протиепілептичних засобів :

1.Генералізовані форми епілепсії

Великі судомні напади

-фенобарбітал

-гексамідин

-дифенін

-карбамазепін

-натріювальпроат епілептичний

Статус

-діазепам

-лоразепам

-клоназепам

-фенобарбітал

-дифеніл

-засоби для наркозу

Малі напади епілепсії

-етосуксимід

-натрію вальпроат

-клоназепам

-триметин

Міоклонус—епілепсія

-клоназепам

-натріювальпроат

2. Фокальні(парціальні)форми епілепсії

-карбамазепін

-натрію вальпроат

-дифенін

-фенобарбітал

-гексамідин

-клоназепам

Механізм дії протиепілептичних засобів полягає у пригніченні рухових зон кори і підкірки,у збільшенні вмісту в ЦНС ендогенного гальмівного медіатору ГАМК ;зменшенні збуджувальної дії на ЦНС амінокислот.

 

Фенобарбітал(люмінал) для лікування хворих   на епілепсію. Призначають усубгіпнотичних дозах.Ефективність препарату зумовлена пригнічуючим впливом на збудливість нейронів епілептичного вогнища.

 

Карбамазепін—спричиняє протисудомний ефект,який виявляється у попередженні та ослабленні епілептичних нападів і у позитівній психотропній дії.Після прийому препарату у хворих покращується настрій,вони стають більш діяльними.

 

Етосуксимід є препаратом вибору для профілактики малих нападів епілепсії.Його ще призначають при міоклонічних формах епілептичних нападів.

 

Клоназепам—спричиняє транквілізувальну,міорелаксувальну,анксіолітичну і протисудомну дію.

  Фармакологія.   Лекція. 

 

Тема :  Основні принципи  лікування   гострих  отруєнь  лікарськими засобами.

 

 

Екстренна детоксикація.

 

 

Призупинення подальшого надходження отрути в організм.

 

При  отруєннях,пов’язаних з вдиханням отрут,потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату,що добре провітрюється.Якщо отрута є на шкірі  чи слизових оболонках,її треба змити великою кількістю води. У разі ін’єкційного введення отрути: на це місце накладають міхур із льодом на 6-8год.,роблять новокаїнові блокади(0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлоріду з 2-3 мл 0,5% розчину новокаїну)

 

Запобігання всмоктування отрути в кров із травного каналу.

 

Якщо невідомо,яка отруйна речовина потрапила в організм,шлунок слід промити 0,01—0,1% розчином калію перманганату, 0,5-2 % розчином таніну чи перевареною водою.

 

Якщо отруйна речовина відома,можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку(застосувати антидоти отрут)

--при отруєнні морфіном---промивання розчином калію перманганату(окислення морфіну) ;

--при отруєнні срібла нітратом—промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду(реакція осаду) ;

-- при отруєнні оксалатами,цитратами—промивання розчином  кальцію хлориду(реакція осаду) ;

--при отруєнні барію хлоридом—промивання розчином натрію сульфату (реакція осаду) ;

--при отруєнні кислотами—всередину дають магнію  оксид (реакція нейтралізації) ;

--при отруєнні основами—промивання 1% розчином лимонної, оцтової, молочної кислот(реакція нейтралізації) ;

--при отруєнні фосфором—промивання розчином міді сульфату ;

--при отруєнні важкими металами—вживання збитих яєчних білків,молока ;

Можливе застосування блювотних препаратів,якщо потерпілий притомний.

 

Введенгня адсорбівних засобів  можна проводити до і після промивання шлунка—активоване вугілля 20—30г,або2-3 ст.л. на  склянку води   у формі суспензії.

 

Введення сольових проносних—магнію сульфат або натрію сульфат 20—30 г на 0,5 склянки води,запиваючи двома склянками води.Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами.

 

Сифонні клізми слід робити при будь-яких пероральних отруєннях,видаляючи при цьому отруту з товстої кишки.

 

Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров.

 

--метод форсованого діурезу—виведення отрути через нирки.Вводять в/крапельно 1-1,5л ізотлонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно з сечогонними препаратами швидкої дії(фурасемід,лазікс) ;

--метод гемосорбції—очищення крові за допомогою  перфузії крові через детоксикатор,складовою якого є сорбційні колонки;

--гемодіаліз—очищення крові від отрути за допомогою апарату «штучна  нирка» ;

--перитоніальний діаліз—очищення від отрути через очеревину ;

--замінне переливання крові—видаляють із організму частини крові, і переливають 2-3л донорської крові.

 

 

Специфічна антидотна терапія.

 

Антидот-це речовина,що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводять їх з організму.

 

Розрізняють 3 види антогоністів :

 

1.Антидоти,що запобігають всмоктуванню отрут,забезпечують їх зв’язування,нейтралізацію і виведення з організму.

--неспецифічні антидоти контактної дії—активоване вугілля,карболен,ентеросгель ;

--специфічні хімічні антидоти;

 

2.Антидоти,що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду :

--глюкоза—антидот при отруєнні ціанідами,синильною кислотою ;

--унітіол—антидот при отруєнні ртуттю,золотом,вісмутом,талієм,сурмою,міддю,серцевими глікозидами;

--тетацин-кальцій—антидот при отруєнні солями свинцю,кобальту,кадмію,урану;

--метиленовий синій---антидот при отруєнні синильною кислотою,нітрогліцерином;

--натрію тіосульфат—антидот при отруєнні препаратами йоду,фенолу ,серцевими глікозидами.

 

3.Функціональні антогоністи—це препарати,які впливають на органи і системи  протилежно до дії отрути:

--налорфіну гідрохлорид,налоксон—при отруєнні препаратами опію ;

--бемегрид—при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;

--атропіну сульфат—при отруєннях М-холіноміметиками,антихолінестеразними;

--протаміну сульфат—при передозуванні гепарину;

--глюкоза в гіпертонічному розчині—при передозуванні інсуліну;

--антикоагулянти непрямої дії—при передозуванні вікасолу;

--прозерин—при отруєнні міорелаксантами периферичної дії ;

--реактиватори холінестерази (дипіроксим,алоксим,ізонітрозим)—при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.