Фармакологія.   Лекція.

 

Тема  :  Вітамінні препарати.

 

Класифікація  вітамінних препаратів

 

1.Водорозчинні вітаміни :

В1—тіаміну бромід, тіаміну хлорид ;

В2—рибофлавин,рибофлавіну-мононуклеотид ;

В5—кальцію пантотенат ;

В6—піридоксину гідрохлорид ;

В12—цианокобаламін ;

В15—кальцію пангамат;

Вс—кислота фолієва;

С—кислота аскорбінова ;

Р—рутин,кварцетин;

РР—кислота нікотинова;

 

2.Жиророзчинні вітаміни :

А—ретинолу ацетат  ;

D—ергокальциферол, відехол ;

Е—токоферолу  ацетат ;

К—вікасол.

 

Препарати водорозчинних  вітамінів.

 

Тіамін(В1)

--входить до складу  фермента кокарбоксилази,яка регулює вуглеводний обмін ; покращує утилізацію глюкози,є синергістом інсуліну ;

-- сприяє  синтезу і накопиченню ацетилхоліну,покращує проведення нервового імпульсу ;

--виявляє кардіотропну дію,покращує живлення і скоротливу активність міокарда,розширює судини серця.

 

При гіповітамінозі : порушується пам’ять,з’являються втомлюваність,парестезії кінцівок,адинамія.При авітамінозі розвивається захворювання бері-бері(анорексія, судоми,невріт,блювання,серцева недостатність).

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз,захворювання ПНС(неврит,радикуліт,параліч), серцево-судинні захворювання,виразка шлунку й 12-палої кишки,цукровий діабет.

 

Побічні ефекти при застосуванні :

Збудження,відчуття страху, безсоння,судоми,алергійні реакції ; у разі швидкого в/венного  введення –пригнічення  дихання і ЦНС.

 

 

Рибофлавін (В2)

--входить до складу ферментів,що стимулюють окисно-відновні реакції;

--активує тканинне дихання,підвищує стійкість організму до гіпоксії ;

--покращує функцію органа зору ;

--посилює регенерацію тканин.

При гіповітамінозі : анорексія, тріщини в куточках рота,червоний язик(атрофія сосочків язика),зменшення гостроти зору,біль в очах,світлобоязнь.

 

Показання до застосування : гіпо- і авітаміноз; в офтальмології—кератит,кон’юнктивіт,іриту; лікування виразок,тріщин,опіків,в лікуванні інфекційних захворювань,променевої хвороби,астенії.

 

Побічні ефекти  при застосуванні  : практично відсутні.

 

 

Кислота пантотенова (В5)

--покращує передачу нервового імпульса ;

--посилює трофіку(живлення) шкіри;

--активує функцію надниркових залоз.

 

Показання до застосування :захворювання ПНС(неврит,невралгія), алергійні хвороби,атонія кишок.

 

Побічні ефекти  при застосуванні : диспептичні  розлади.

 

 

Піридоксину  гідрохлорид(В6)

--регулює обмін амінокислот і білків ;

--покращує трофіку міокарда,посилює й уповільнює роботу серця ;

--бере участь у регуляції обміну багатьох нейромедіаторів, підтримує нормальний стан ЦНС і ПНС.;

--стимулює еритропоез і лейкопоез;

--активує секрецію і виділення жовчі, антитоксичну функцію печінки.

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз,ранній токсикоз вагітних,гепатит,хронічна серцева недостатність,анемія,променева хвороба,нервові захворювання,туберкульоз,паркінсонізм.

Побічні  ефекти при застосуванні :алергійні  реакції.

 

 

Цианокобаламін (В12)

--регулює нормальне  дозрівання еритроцитів ;

--стимулює процеси регенерації та росту ;

--сприяє утворенню епітеліальних клітин ;

--забезпечує функціонування нервової системи

 

За недостності В12 в організмі розвивається мегалобластична анемія.

 

Показання до застосування : мегалобластична анемія,захворювання нервової системи,печінки,променева хвороба, інфекційні хвороби, дистрофія у дітей.

 

Побічні ефекти при застосуванні :тахікардія і біль у серці,алергійні реакції, збудження ЦНС.

 

Кальцію пангамат(В15).

--активує жировий обмін;

--покращує засвоєння кисню,запобігає появі явищ  гіпоксії,дистрофії.

 

Показання до застосування :серцево-судинні захворювання,атеросклероз,захворювання печінки,алкоголізм.

 

 

Кислота фолієва(Вс)

--забезпечує нормальний еритропоез і лейкопоез.

 

Показання до застосування :анемії, променева хвороба,хронічні захворювання кишок.

 

Побічні ефекти: алергійні реакції.

 

 

Кислота аскорбінова(С)

--активує синтез антитіл,інтерферону,неспецифічну захисну функцію організму,імунітет.

--сприяє синтезу гормонів кіркової речовини надниркових залоз;

--знижує проникністьсудинної стінки і стабілізує її;

--посилює синтез різних видів сполучної тканини—хрящів,кісток,дентину,колагену і тим самим покращує регенеравцію тканин;

--є антиоксидантом;

--стимулює еритропоез,покращує всмоктування заліза;

--активує вуглеводний,білковий обмін,синтез катехоламінів(адреналіну,норадреналіну,дофаміну) .

 

Ознаки гіповітамінозу:загальна слабкість,втомлюваність,кровоточивість ясен,анемія.При авітамінозі віт.С  розвивається цинга.

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз, геморагічний діатез, кровотеча,капіляротоксикоз, отруєння промисловими речовинами, променева хвороба,захворювання серцево-судинної і дихальної систем,нирок,печінки.травного каналу,профілактика вірусних інфекцій.

 

Побічні ефекти при застосуванні :ураження підшлункової залози,підвищення згортання крові,ерозії слизових оболонок травного каналу,зміна формули крові.

 

 

Рутин(Р)

--зменшує проникність судин,запобігає їх ламкості;

--підвищує стійкість до гіпоксії.

Кварцетин більше впливає на серцево-судинну систему.

 

Показання до застосування :захворювання,що супроводжуються підвищеною проникністю судин,геморагічний діатез,кровотеча.променева хвороба,алергійні реакції,ексудативно-запальні процеси.

 

 

Кислота никотинова(РР).

--перетворюється на нікотинпмід, що забезпечує клітинне дихання;

--входить до складу кофакторів(НАД і НАДФ), які забезпечують численні обмінні процеси ;

-- виявляє гепатопротекторну дію,покращує дезінтоксікаційну функцію печінки ;

--розширює периферійні  судини і знижує АТ;

--покращує мікроциркуляцію та обмінні процеси в міокарді .

 

Ознаки авітамінозу :пелагра(основними проявами ,якої є дерматит,діарея,деменція)

 

Показання до застосування :гіпо- й авітаміноз,спазм судин кінцівок,захворювання печінки,виразка шлунку й 12-палої кишки,атеросклероз.

 

Побічні ефекти :гіперемія, відчуття жару,свербіж,запаморочення; внаслідок швидкого в/ венного введення   можливий розвиток колаптоїдного стану ; уразі перевищення дози—жирове переродження печінки.

 

 

Препарати жиророзчинних вітамінів.

 

Ретинол (А)

--сприяє росту організму,перешкоджає кальцифікації епіфізів трубчастих кісток;

--бере участь у синтезі зорового пурпуру,забезпечує нормальний стан органу зору;

--посилює імунітет;

--забезпечує процеси регенерації,регулює трофічні процеси в шкірі;

--є антиоксидантом та антогоністом тироксину.

 

Ознаки гіповітамінозу : порушення росту кісток у дітей,гіперплазія хрящової,кісткеової тканин,ороговіння епітелію,сухість шкіри,гемералопія(порушення адаптації до темряви)

 

Показання до застосування :гіпо- й авітаміноз; захворювання шкіри—екзема,опіки,тріщіни,виразки,відмороження,в офтальмології—гемералопії,кератити ,ксерофтальмії; у складі комплексної терапії пацієнтів з інфекційними,хронічними бронхолегеневими захворюваннями,гіперфункція щитоподібної залози тощо.

 

Полбічні ефекти :гіпевітаміноз,проявами якого є підвищення внутрішньочерепного тиску,головний біль,запаморочення,нудота,блювання,менінгізм,остеомаляція,сильний біль за ходом кісток тощо.

 

 

Вітаміни групи D---ергокальциферол (D2), відехол (D3).

--забезпечують нормальний ріст і функцію кісткової тканини;

--беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну.Унаслідок гіповітамінозу у дітей розвивається рахит.

 

Показання до застосування :віт. D2—гіпо- й авітаміноз,D3—для профілактики і лікування рахіту,переломів,остеопорозу,остеомаляції,карієсу,хвороб шкіри

 

Побічні ефекти : передозування призводить до гіпервітамінозу ,прояви якого--- підвищення температури тіла,апатія,сонливість,зниження апетиту,спрага, диспептичні явища,біль у животі,підвищення АТ,відкладання кальцію в паренхіматозних органах

.

 

Токоферол (Е).

--сприяє дозріванню яйцеклітини,регулює репродуктивну функцію ;

--нормалізує обмін білків і ліпідів;

--є антиоксидантом;

--покращує обмінні процеси в міокарді,запобігає розвитку дистрофії в серцевому м’язі.

 

Недостатність токоферолу спричиняє розлади менструального циклу,міодистрофію,дегенеративні зміни спинного мозку.

 

Показання до застосування : в акушерстві й гінекології для збереження вагітності,при бесплідності,дисменореї,токсикозі вагітних;  у складі комплексної терапії призначають пацієнтам з ішемічною хворобою серця,хронічною серцевою недостатністю,гепатитом,променевою хворобою,анемією,хворобами шкіри.

 

Побічні ефекти : при передозуванні—порушення функції печінки.

 

 

Вікасол(К)—аналог віт. К

--підвищує синтез протромбіну в печінці.

 

Показання до застосування :для лікування всіх видів хронічних кровотеч(капілярних і паренхіматозних),підготовки хворого до операцій,профілактично на останніх термінах вагітності для запобігання кровоточивості в немовлят та ін.

 

Побічний ефект :тромбоемболія.

 

 

Полівітамінні препарати---містять різні збалансовані комбінації вітамінів і використовуються з метою профілактики гіповітамінозів під час збільшеної потреби організму у вітамінах та для лікування захворювань.

До полівітамінів належать :альвітил,аевіт,гептавіт,гексавіт,вибовіт,макровіт,мультивітамін,ревівона,санасол,ревіт,ундевіт та ін.

 Фармакологія.   Лекція.

Тема :Гормональні  препарати,їх  синтетичні  замінники  та антогоністи.

 

Гормони—білково-пептидні або стероїдні сполуки,що секретуються ендокринними залозами і виділяються безпосередньо в кров.

 

Препарати гормонів гіпофіза.

Гіпофіз складається із 3-х часток—аденогіпофіза(передньої частки),середньої частки та нейрогіпофіза(задньої частки)

 

Препарати аденогіпофіза та їх синтетичні аналоги :

 

Кортикотропін регулює  функцію кіркової речовини надниркових залоз,виявляє протиалергійну і протизапальну дію.

 

Тиротропін регулює функцію щитоподібної залози,призначають хворим з гіпофункцією щитоподібної залози та з діагностичною метою при гострому її запаленні.

 

Соматотропін—біосинтетичний гормон росту людини,стимулює лінейне збільшення кісток.

 

Лактин регулює виділення молока в післяпологовам періоді.

 

Гонадотропні гормони регулюють функцію статевих залоз.

 

Препарати гормонів нейрогіпофіза

 

Окситоцин—синтетичний гормон.Застосовують для стимуляції пологової діяльності,зупинки маткової кровотечі.

 

Пітуїтрин препарат, що містиьть 2гормони:окситоцин і вазоприсин (для зниженняАТ)

 

Препарати,які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.

Під дією ферментів йод з тирозином  утворює кілька сполук(дійодтирозин,тетрайодтиронін.трийодтиронін),потім у кров потрапляє тироксин, який утворюється з цих речовин у процесі біотрансформації.Тироксин  впливає на всі види обміну речовин в організмі.

 

Препарати ,які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози(тиротропні засоби,стимулятори функцції щитоподібної залози,тиреоїдні засоби).

Класифікація тиротропних засобів :

Тиреоїдні гормони—левотироксин натрій(L-тироксин,еутирокс,тиворал,елтроксин),Трийодтироніну гідрохлорид,Тиреоїдин.

Комбіновані препарати—Новотирол,Тиратрикол,Йодтирокс.

 

Тиреоїдин—містить тироксин та трийодтиронін.Для лікування всіх форм гіпотиреозу.

 

Левотироксин(L-тироксин)—синтетичний гормон.Счтимулює процеси росту і розвитку,обмін жирів,білків і вуглеводів,збільшує потребу тканин у кисні.

 

Препарати,які застосовують  при гіперфункції щитоподібної залози.

 

Мерказоліл—зменшує синтез гормонів у щитоподібній залозі.виводить йодиди із залози,знижує основний обмін.

 

Дийодтирозин.

 

Препарати йоду у низьких дозах гальмують синтез гормонів щитоподібної залози.

 

Засоби,які застосовують при порушенні функції прищитоподібної залози.

 

При гіпофункції прищитоподібної залози знижується вміст кальцію у крові і розвивається алкалоз.Це призводить до підвищення збудливості нервової системи і тетанії(підвищення тонусу м’язів обличчя і діафрагми).

Препарати(замісна терапія) :Паратиреоїдин, Дигідротахістерол(тахістин)

 

Паратиреоїдин-гормон тварин,регулює кальцієвий обмін.

 

При гіперфункції прищитоподібної залози у крові підвищується рівень кальцію і це проявляється порушенням остеоутворення(розсмоктування кісткової тканини,деформація опорно-рухового апарату і переломи кісток).Препарати : Кальцитонін(знижує виведення кальцію з кісток.

 

 

Засоби при порушенні ендокринної функції підшлункової залози.

Гормон—інсулін,який знижує рівень цукру у крові.За відсутністю або недостатності інсуліну розвивається цукровий діабет.

 

Гормональні препарати—інсуліни :

1. інсуліни короткотривалої дії(6-8год.)

Інсулін людини—інсуман,інсулін аспарт;

Інсулін бичачий—інсулрап;

Інсулін свинячий—інсулін С,інсулін SNC,хумалог.

2.інсуліни середньої тривалості дії(12-14год.) : інсуман базал, хумалінНПХ, хумадар Б, фармасулін. 

Депо-інсулін С, ілетин I IЛ, ілетин I I НПХ, суінсулін лонг, Б-інсулін,інсулін-семілонг, інсулонг монатард МС, суспензія інсулін лонг.

3. інсуліни тривалої дії(24-36год.) : ультратард, інсулін гларгін,суінсулін ультралонг, монодар ультралонг.

Інсуліни тривалої дії—суспензії,які вводять в/м,одноразово,до сніданку.

 

Інсуліни –це гормональні препарати або їх аналоги,які застосовують для лікування хворих з 1 типом  цукрового діабету(інсулінозалежного).

 

 

Пероральні  гіпоглікемічні препарати---це синтетичні  препарати  для вживання всередину

--похідні сульфонілсечовини(букарбан,бутамід  тощо) стимулюють утворення ендогенного інсуліну в підшоунковій залозі.

--глібенкламід(антибет,бетаназ,даоніл,глюкобене,манініл,еуглюкон) синтетичний препарат,який посилює утворення ендогенного інсуліну,підвищує чутливість тканин до інсуліну та ступінь його зв’язування з клітинами мішенями.

--бігуаніди та препарати різної будови(метформін,буформін тощо) підвищують споживання глюкози тканинами,зменшують всмоктування глюкози в травному каналі.

 

 

 

Препарати  гормонів  кіркової  речовини  надниркових залоз та їх синтетичні аналоги.

 

Глюкокортикоїди або глюкокортикостироїди(ГКС)---гормони кіркової речовини надниркових залоз,що впливають на всі види обміну речовин.Їх дія :

-       протизапальна;

-       протиалергійна;

-       протишокова;

-       імунодепресивна(пригнічення утворення антител)

-       антитоксична;

-       пригнічення синтезу лімфоїдної та сполучної тканини.

 

Класифікація :

1. природні ГКС :Гідрокортизон,Кортизон.

2.синтетичні : Преднізолон, Метилпреднізолон,Тріамцинолон,Дексаметазон,Бетаметазон.

3.інгаляційні : Пульмікорт,Бекломет,Інгакорт,Флутиказон,Бетаметазон.

 

Преднізолон—синтетичний ГКС,активніший  за гідрокортизон у 4 р.,виявляє виражену протизапальну,протиалергійну,імунодепресивну дію.

Показання до застосування :для лікування пацієнтівз ревматизмом,колагенозом(захворювання сполучної тканини—склеродермія,системний червоний вовчак),бронхіальною астмою,тяжєкими алергійними реакціями,шоком,колапсом тощо.

Побічні ефекти :цукровий діабет,набряки,артеріальна гіпертензія,остеопороз.психоз,синдром відміни.При тривалому застосуванні—катаракта,глаукома,ураження зорового нерва,вторинні грибкові та вірусні інфекції.

 

 

Препарати жіночих статевих гормонів.

Естрогенні гормони.

Гестагенні гормони.

 

Естрогенні гормони:

--стероїдні естрогени---Естрон(фолікулін0,Естрадіол,Естріолє

--нестероїдні естрогени---Синестрол,Диместрол,Октестрол,Сигетин.

Естрогени виробляються в яєчниках.Вони стимулюють розвиток жіночих статевих органів,вторинних статевих ознак,спричиняють проліферацію ендометрія(зміни в ендотелії,що призводить до його видалення і відновлення менструації). Естрогенну терапію застосовують при всіх проявах недостатності внутрішньосекреторної функції яєчників—гіпоплазії матки,розладах менструального циклу,безплідності,після операцій з приводу видалення яєчників і матки, при патологічному перебігу клімаксу тощо.

 

Гестагенні гормони(прогестини)

--натуральний гормон—Прогестерон;

--синтетичний прогестин---Дидрогестерон(дуфастон), Медроксипрогестерону ацетат, Мегестролу ацетат, Медрогестон, Аллілестренол, норетистерон, Лінестерон.

Гестагенні гормони виробляються жовтим тілом яєчників.Їхня роль : сприяння збереженню вагітності в 1 триместрі.

 

Прогестерон—гормон жовтого тіла яєчників.Сприяє утворенню нормального секреторного ендометрія,діє спазмолітично на м’язи матки і маткових труб. Готує слизову оболонку матки до імплантації заплідненої яйцеклітини та підтримує нормальний розвиток вагітності.

Показання до застосування :невиношування плода(для його збереження), безплідність.дисменорея,маткові кровотечі,ендометріоз, патологічний перебіг клімаксу.

Побічні ефекти : підвищення АТ,набряки.

 

Препарати  чоловічих  статевих гормонів (андрогени)

Андрогени виробляються чоловічими статевими органами,сприяють розвитку статевих органів.формуванню вторинних статевих ознак,скелетних м’язів за чоловічим типом,фіксують кальцій й у кістках.

До андрогенних препаратів належать Тестостерону пропіонат,Тестенат, Тетрастерон.

 

Тестостерону пропіонат—синтетичний аналог андрогенів має біологічні і лікувальні властивості натурального гормону,більш стійкий ніж природний гормон.

Показання до застосування : статеве недорозвинення,порушення статевої функції ;  у високих дозах---для лікування злоякісних пухлин матки та молочних залоз у жінок віком до 60 років.

Побічні ефекти:у високих дозах –затримка води в організмі ; ужінок---маскулінізація,відсутність менструацій.

 

 

Анаболічні   стероїди –група препаратів,які за будовою подібні до андрогенів,але не мають гормональної активності.

 

Ретаболіл—синтетичний стероїд,що виявляє сильну і тривалу анаболічну діюАнаболічна дія---це стимуляція синтезу білка,утилізація азоту,кальцію, натрію, калію, хлоридів і фосфатів,що зумовлює збільшення м’язової тканини і прискорення росту кісток(остеогенез),репарації тканин.Ефект розвивається через 3дні і триває протягом 3-х тижнів і більше

.

Показання до застосування : всі стани з абсолютним чи відносним дефіцитом білків---при кахексії(виснаженні),дистрофії,хронічних інфекціях,травмах,опіках,інфаркті міокарда ;   при хворобах опорно—рухового апарату---остеопороз, переломи,незакінчений остеогенез,псевдоартроз тощо

.

Побічні ефекти :Диспепсія,ураження печінки,утворення жовчних і сечових конкрементів;  у жінок явища маскулінізації ;   у дітей—припинення росту кісток.

 

Метандростенолон—виражена анаболічна дія.

Феноболін—найбільш вибіркова дія серед анаболіків.менш гепатотоксичний,ніж інші анаболіки.

 Мікробіологія.    Лекція №6.

 

Тема :  Патогенні   коки.

В.А.  Люта.   Стор.190-216.

 

Патогенні коки спричинюють переважно  гнійно-запальні процеси,тому їх називають гноєтворними (піогенними)

Гноєродні коки належать д 3-х родин :

-Micrococcae—Staphylococcus,  Stomatococcus, Micrococcus;

-Streptococcaceae—Streptococcus, Enterococcus, Lactococcus;

-Neisseriaceae—Neisseria(менінгококи, гонококи)

Всі гноєродні коки подібні між собою за морфологією( мають форму ,близьку до кулястої), не утворюють спору,нерухливі,деякі коки утворюють капсулу.Їх поділяють на 2 групи: грампозитивні і грамнегативні.Ще вони різняться  за вибагливістю до поживних середовищ і ферментативною активністю.Найменш вибагливими до поживних середовищ і  найбільш активними у ферментативному віфдношенні є  мікрококи,найбільш вибагливими до поживних середовищ і найменш біохімічно активними—нейсерії.

Різняться гноєтворні коки і за патогенними властивостями.Найменш органотропними і найменш специфічними є мікрококи,вони здатні уражати будь-яку тканину,будь-який орган.Більш органотропними і специфічними є нейсерії,у них виражена здатність уражати певні органи і спричиняти певні хвороби(менінгококи є збудниками епідемічного цереброспінального менінгіту, гонококи—гонореї)

 

Грампозитивні коки.  Стафілококи.

Стафілококи мають кулясту форму,не утворюють спору,деякі види утворюють капсулу,нерухливі,грампозитивні,у препаратах розміщуються безладно, або у вигляді грона винограду.Віони невибагливі до умов культивування.Має високу інвазивність. 27 видів.Стійкі в навколишньому середовищі.Стафілококи патогенні для людей і теплокровних тварин.Великий арсенал факторів патогенності: адгезії,агресії і захисту.  Комплекс екзотоксинів : мембранопошкоджувальні, ексфоліатини,лейкоцидин,екзотоксин синдрому токсичного шоку перехреснореагуючи антигени, фактори,що пригнічують фагоцитоз,ентеротоксини.  Джерелом інфекції є люди. Механізми передачі : повітряно-краплинний, контактно-побутовий, фекально-оральний, але можуть розвиватися і як ендогенні інфекції. Стафілококи можуть спричинювати понад 120  нозологічних форм хвороби. Найчастіше трапляються локалізовані гнійно-запальні захворювання шкіри,підшкірної основи,слизових оболонок,лімфатичних вузлів тощо.Будь-який локалізований процес може стати генералізованим.Стафілококи здатні спричинювати вторинні і змішані інфекції,внутрішньолікарняні хвороби,харчові інтоксикації.

Більшість людей мають природну резистентність.

 

Для діагностики: захворювань відбирають кров,ексудати, спинномозкову рідину,гній,слиз із носа,випорожнення.блювотні маси, промивні води шлунка, жовч,секційний матеріал.Для профілактичного обстеження відбирають матеріал із носа та зіва. Матеріал засівають на щільні поживні середовища:ЖСА,МСА,КА;  кров –на цукровий бульон.Використовують також мікроскопічний і біологічний методи.

 

 

Стрептококи.

Для Їх  культування  використовують цукровий  бульйон,сироватковий і  кров’яний агар.У них виражені сахаролітичні властивості, висока інвазійність.Антигени визначають в реакції преципітації, у гемолітичних—реакція аглютинації. 3 групи :альфа-гемолітичні,бета-гемолітичні, гамма-негемолітичні.За допомогою реакції преципітації  поділяють стрептококи на 20 серологічних груп.

Стрептококи стійкі до низьких температур,уразі нагрівання гинуть при t 56град. через 30 хв.,при дії дезінфекційних розчинів ---через 15-20хв.

 

Фактори патогенності :білок М,капсула пригнічує фагоцитоз,еритрогенін(токсин),стрептолізини(руйнують ерітроцити),стрептокіназа(руйнуєфібрин), гіалуронідаза(інвазія через сполучну тканину),протеази(руйнують білки), ДНК-аза(гідроліз ДНК),алергени(призводять до сенсибілізації). Джерело екзогенної інфекції є люди.Механізми передачі---повітряно-краплинний, контактний, фекально-оральний. Основними збудниками інфекцій є  бета-гемолітичні стрептококи.При ендогенній і екзогенній інфекції стрептококи проникають через пошкоджені  шкіру і слизові оболонки в лімфатичну і кровоносну системи. У разі зараження  повітряно-краплинним і повітряно-пиловим шляхом найчастіше уражаються регіонарні лімфатичні вузли,потім збудник потрапляє в лімфатичні і кровоносні судини.Стрептококи здатні зумовлювати  такі хвороби,як скарлатина,бешиха,гостра ревматична лихоманка,стрептококовий синдром токсичного шоку.Матеріалом для дослідження є кров,гній,слиз із зіва, наліт з мигдаликів,виділення з ран. Основним методом для діагностики є бактеріологічний.інколи мікроскопічний,останнім часом використовують  серологічні методи—реакцію ІФА.

 

 

Пневмококи.

Пневмококи ростуть на кров’яних середовищах, з додаванням сироваткиаероби або факультативні –у капнофільних умовах(СО2—5-10%)Поділяються на 84 сероваріанти. Стійкі до низьких  темп.Під дією дез. Засобів гинуть через декілька хвилин. Джерелом інфекції є хворі і носії. Фактор патогенності є капсула,що захищає від фагоцитозу і антитіл. Пневмококи проникають у нижні відділи дихальних шляхів,викликають бактеріальну пневмонію.

Імунітет---типоспецифічний, нестійкий,гуморальний.

Матеріалом для дослідження є мокротиння,виділення з вуха,гній, слиз із зіва, кров, спиномозкова рідина. Основні методи діагностики :мікроскопічний.бактеріологічний, біологічний.

 

Рід Enterococcus.

Ентерококи—представники нормальної мікрофлори кишечнику,ротової порожнини,сечостатевої  системи.Вони здатні спричинювати ендогенні й екзогенні інфекії,встановлена їх роль у виникненні внутрішньолікарняних інфекцій.Ентерококи зумовлюють ураження сечостатевої системи,бактеріємію; в осіб похилого віку з різною патологією; осіб,які потребують регулярних внутрішньовенних ін’єкцій,наркозалежних здатні спричиняти ендокардит. Гемолітичні ентерококи зумовлюють харчові отруєння,кишковий дісбактеріоз.

 

 

Грамнегативні   коки.

 

Менінгококи.

Збудник менінгококової  інфекції,яка характеризується локальним ураженням слизової оболонки носоглотки зподальшою генералізацією процесу,що призводить до менінгококового сепсису і запалення м’яких оболонок головного і спинного мозку. У мазках із культури вони мають  правильну круглу форму різні за розміром.

Культувують менінгококи  на сироватковому або шоколадному середовищі,потребують підвищеної вологості. Менінгококи містять  білковий  антиген,поділяють на 12 серогруп.Менінгококи нестійкі в навколишньому середовищі.

Фактори патогенності :адгезії і колонізації,ІНВАЗІЇ,КАПСУЛА,ендотоксин,алергени призводять до сенсибілізації.

Джерело інфекції—хворі люди та носії.Механізм передачі—повітряно-краплинний.Захворювання висококонтагеозне.

Матеріалом для дослідження є  виділення слизової оболонки носоглотки,спинномозкова рідина і кров.

Мікроскопічне дослідження проводять мікроскопічним, бактеріологічним, серологічним методами.Серологічне  дослідження проводять з метою виявлення  антигенів і антитіл---використовують РПГА, ІФА.

 

 

 

 

 

Гонококи.

 

.Гонококи---збудники венеричної хвороби,яка характеризується запаленням слизових оболонок сечостатевих органів.

Клітини гонокока нагадують за формою кавове зерно,біб або нирку,розміщені попарно,інколи у вигляді коротких ланцюжків,поліморфні.Вони не мають спору,,утворюють мікрокапсулу.При хронічній гонореї виявляються клітини різного розміру,форми та інтенсивності забарвлення.

Гонококи вибагливі до  поживних середовищ ,розмножуються на середовищах,що містять сироватку крові,відвар кролячого м’яса,автолізат дріжджів,гемогідролізат,жовток свіжих курячих яєць,кров, асцитичну рідину. Ферментативна активність низька. За білковим антигеном  поверхневої мембрани гонококи поділяють на 16 серотипів..Гонококи мало стійкі в навколишньому середовищі.

Фактори патогенності :фактор адгезії і колонізації(фібрії),ендотоксин,білки поверхневої мембрани пригнічують фагоцитоз, капсулоподібна речовина. Протеаза(розщеплює молекули IgA).

Джерелом хвороби є інфікована людина. Шляхи передачі: прямий контакт(статевий) ,інколиконтактно-побутовий.

Мікробіологічна діагностика :бактеріологічне дослідження,імунофлуоресцентний метод,серологічні дослідження. Матеріал беруть із сечівника, парауретральних ходів, шийки матки, прямої кишки,очей, ротової порожнини, глотки,мигдаликів,,секрет передміхурової залози,кров.

 Лекція   по  мікробіології .    Тема   :Вчення  про  інфекцію.   Вчення  про  імунітет.

 

Імунітет---це спосіб захисту організму від живих тіл  і речовин, які несуть на собі ознаку генетично  чужерідної інформації.

Інфекційна імунологія вивчає механізми самозахисту макроорганізму від інфекційних хвороб.  Неінфекційна--- проблеми алергії,імунодіфіциту, автоімунних хвороб,,трансплантації, імуногенгетики,імуногематології, гемолітичні  автоімунні та медикаментозні анемії, резус-конфлікт у вагітних та явища, пов’язані з переливанням крові. Імунологія вивчає системи специфічного і неспецифічного   самозахисту.

 

 Фактори природної неспецифічної резистентності—це генетично зумовлені механізми,які діють проти  будь-якого патогену і спрямовані на відновлення порушень нормального стану організму:

 

--анатомо-фізіологічні фактори—це шкіра, слизові оболонки,нормальна мікрофлора,лімфатична система,кисле середовище шлунка,підвищення температури тіла,системи виділення тощо

 

--гуморальні фактори містяться у рідинах: сироватці крові,сечі,слині,спинномозковій рідині,тканинних рідинах,секретах слизових оболонок.

 

Сироватка крові містить розчинні речовини,які згубно діють на мікроорганізми: комплемент( комплекс білків,активуються у разі потрапляння  антигену,спричиняє запалення,зумовлює лізис) , пропердин( білок глобулін, який бере участь у підготовці бактерій до руйнування,активує комплемент і фагоцитоз) ,бета-лізини(згубно діють на грампозитивні мікроби),ікс-лізини(згубно діють на грамнегативні ),еритрин (на дифтерійну паличку),лейкіни і плакіни.   Лізоцим—фермент виділений із секретів слизових оболонок і кровіф , здатний руйнувати клітинну стінку бактерій.   С-реактивний білок—білок гострої стадії запалення.

 

Сеча, простатична рідина,екстракти тканин містять біологічно  активні речовини,що згубно діють на мікроорганізми.

 

Цитокіни—це комплекс біологічно активних речовин,що утворюються внаслідок активації бактеріями макрофагів і лімфоцитів. До них відносять інтерлейкіни(активують фагоцити,лімфоцити,сприяють утворенню антитіл), фактор некрозу пухлин(згубно діє на пухлинні клітини),  інтерферони(розрізняють альфа--.бета- і гама-інтерферон.Вони активують  імунітет,мають протимікробну ,протипухлинну дію)  та ін.

--клітинні фактори- здатні  поглинати антиген і перетравлювати його або вбивати чужерідну клітину.Фагоцитарні властивості проявляють мікрофаги,моноцити крові і макрофаги. Процес фагоцитозу включає 5 етапів:  хемотаксис, адсорбція,  утворення фагосоми,  утворення фаголізосоми, процесинг.ФАГОЦИТИОЗ МОЖЕ БУТИ НЕЗАВЕРШЕНИМ ,КОЛИ ПРОЦЕСІНГ НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ І МІКРООРГАНІЗМИ РОЗМНОЖУКЮТЬСЯ В ФАГОЦИТІ АБО .НАВІТЬ ГИНУТЬ.

 

Запалення-цеосновний фактор неспецифічного захисту,коли при порушенні цілості тканин будь-яким фактором виділяються біологічно активні речовини(гістамін,брадикінін,серотонін, лейкотрієни),які підвищують проникність стінок капілярів у зону запалення проникають мікрофаги та ексудат,що містять  комплемент,фібриноген, антитіла,лейкоцити та ін.,утворюється набряк.ФАГОЦИТИ УТВОРЮЮТЬ ВАЛ  НАВКОЛО ВОГНИЩА ЗАПАЛЕННЯ,ЗМЕНШЕННЯ ШВИДКОСТІ КРОВОТОКУ  ПРИЗВОДИТЬ ДО УТВОРЕННЯ МІКРОТРОМБІВ,ПІДВИЩЕННЯ ГУСТОТИ  КРОВІ ,ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ  ПОШИРЕННЮ МІКРОБІВ ЗА МЕЖІ ВОГНИЩА. У ЦЬОМУ ВОГНИЩІ ВИНИКАЮТЬ НЕСПРИЯТЛИВІ УМОВИ ДЛЯ РОЗМНОЖЕННЯ МІКРОБІВ: АЦИДОЗ, ГІПОКСІЯ, МІСЦЕВА ГІПЕРТЕРМІЯ.Мікроби гинуть під  дією макрофагів.антитіл, комплементу.

Лімфоцити—цитиотоксичні природні кілери .Вони виділяють  білок—перфорин.

 

Біологічний механізм самозахисту  здійснює сам геном шляхом самовиправлення різних структур ДНК  і припинення функціювання  в клітині чужеродного геному.

 

Види   імунітету : природжений. Набутий(активний ,пасивний), штучний(активний.пасивний) ; загальний та місцевий ;Антибактеріальний, антитоксичний,противірусний, протигрибковий,протипухлинний,трансплантаційний ;  Стерильний і нестерильний.

 

Центральні органи імунної системи : кістковий мозок, загрудинна залоза(тимус).

Периферичні органи: селезінка, апендикс. лімфатичні вузли,лімфоїдні утворення слизових оболонок різних органів.

 

Інфекція  --це процес проникнення мікроорганізмів та взаємодія їх у певних умовах навколишнього середовища.

Інфекційний процес-це сукупність захисних фізіологічних,патологічних та імунологічних реакцій,які відбуваються в макроорганізмі у відповідь на дію патогенних мікроорганізмів. 

Інфекційна хвороба—це крайній ступінь  розвитку інфекційного процесу,що проявляється характерними кліничними ознаками(симптомами),а також біохімічними,імунологічними, гістологічними та ін. змінами.

Для збудників  інфекційних хвороб характерні такі властивості :

--патогенність—здатність мікроорганізмів спричинювати захворювання в організмі .Поділяють на патогенні, умовно-патогенні,непатогенні.;

--специфічність—це здатність кожного виду мікроорганізмів спричинювати певне захворювання;

--органотропність—здатність патогенних мікроорганізмів вибірково уражати певні тканини;

--вірулентність—0це ступінь патогенності певного штаму.

 

Патогенність мікроорганізмів реалізується через інфекційність(здатність заражати), інвазивність(здатність долати захисні механізми макроорганізму).  Токсигенність(здатність утворювати екзотоксини)

 

Форми інфекційного процесу:

--за природою збудника –бактеріальна, вірусна, грибкова,протозойна;

--за походженням—екзогенна, ендогенна, автоінфекція;

--за локалізацією збудника—генералізована, локалізована;

--за кількістю видів збудника—моноінфекція і змішана інфекція;

--за повторенням проявів хвороби—вторинна інфекція,реінфекція,суперінфекція,рецидив;

--за тривалістю взаємодії мікро- і макроорганізму---гостра,хронічна, повільна, мікробойносійство(відсутність клінічних ознак хвороби);

--за ступенем прояву клінічних  симптомів хвороби—маніфестна(комплекс симптомів),безсимптомна форма.

 

Динаміка інфекційної хвороби.

 Інкубаційний період—це проміжок часу з моменту проникнення збудника в макроорганізм до появи перших ознак хвороби.

Продромальний період—період провісників хвороби.

Період розпалу хвороби—прояв специфічних симптомів,які залежать  від  виду збудника.

Період реконвалесценції—одужання,відновлення фізіологічних функцій пошкоджених клітин.