Фармакологія   Лекція.

 

Тема :Засоби для наркозу.  Спирт етиловий.  Снодійні  та протиепілептичні  засоби.

 

Засоби для наркозу-це лікарські препарати,в результаті введення яких в організмі виникає стан наркозу(оніміння)

Наркоз- цце оборотне пригнічення функції ЦНС,яке супроводжується знепритомненням,втратою больових та інших видів чутливості,пригніченням рефлекторної активності і розслабленням скелетних м’язів за умови збереження серцево-судинної діяльності  і дихання.

Наркоз- один із методів загального знеболення.

 

Класифікація препаратів для наркозу :

1.Засоби для інгаляційного наркозу :

а)леткі рідини—ефір,фторотан,метоксифлуран,десфлуран,енфлуран,ізофлуран,севофлуран тощо.

б) гази-діазоту оксид,циклопропан тощо.

 

2.Засоби для неінгаляційного наркозу :

а)порошки  у флаконах—тіопентал-натрій

б)розчини в ампулах-натрію оксибутират,пропанідид(сомбревін),тропофол.кеталар.

 

Засоби для інгаляційного наркозу :

-їх вводять за допомогою спеціальної апаратури;

-наркоз легко керується ;

-більшість препаратів спричиняють подразнення слизової оболонки дихальних шляхів.відчуття ядухи.травмують психіку пацієнта;

-потрапляють в атмосферу і можуть шкідливо впливати на здоров’я медичного персоналу.

 

Ефір для наркозу-легка рідина з різким запахом,що швидко руйнується на світлі,тому необхідно перевіряти якість препарату перед застосуванням.Вогненебезпечний.Є сильним анестезійним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і високий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні ефекти:виражена стадія збудження,аритмії,підвищення рівня глюкози в крові.

 

Фторотан-летка рідина.Руйнується на світлі.Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього.Фторотан погано розчиняється в воді,але добре в жирах. Перевищує властивості ефіру втричі,а закису азоту в 50 разів,але виявляє помірну анальгетичну дію.

Побічні ефекти :пригнічення дихання,аритмія,серцева недостатність,психічні зміни,гепатотоксичний,нефротоксичний.

 

Діазоту оксид_газ,що не вибухає.але підтримує горіння.Препарат не подразнює дихальних шляхів. Вводять у суміші зкиснем.Анестезія настає через 3-5 хв. Стадії збудження немає.Наркоз поверхневий.Використовують препарат для базисного наркозу.для знеболювання при тяжких травмах,гострому панкреотиті,під час пологів.

 

 

Засоби для неінгаляційного наркозу :

-їх вводять внутрішньовенно,внутрішньом’язово,ректально;

-наркоз настає відразу без стадії збудження ;

-не забруднює атмосферу ;

-наркоз погано керується.

 

Класифікація засобів для інгаляційного наркозу за тривалістю дії :

1 препарати короткої тривалості дії(5-10 хв.)—пропандид,кетамін,.

2 препарати середньої тривалості дії(20-40 хв.)—тіопентал- натрій,гексенал.

3 препарати довгої тривалості дії(90-120хв.)—натрію оксибутират.

 

Тіопентал-натрій—порошок жовтуватого кольору,легкорозчинний у воді (готуютьextempore). Вводять в/в, дітям ректально.

Побічні ефекти :пригнічення дихання,артеріальна гіпертензія,ларингоспазм,бронхоспазм,зупинка серця,підсилення секреції бронхіальних залоз.

 

Натрію оксибутират—білий порошок легкорозчинний у воді.Випускається в ампулах.Вводять в/в., в/м  або всередину.

Побічні ефекти :рухове збудження,судомні тремтіння кінцівок і язика,блювання; рухове і мовне збудження під час виходу із наркозу.

 

Пропанідид(сомбровін) вводять в/в повільно.Використовують для введення в наркоз,під час нетривалих операцій і для діагностичних досліджень.

Побічні ефекти :брадикардія,артеріальна гіпотензія,серцева недостатність,бронхоспазм,анафілактичний шок.

 

 

Спирт етиловий—при місцевому застосуванні дає виражений антисептичний,подразнювальний та в’яжучий ефект.Дія препарату проявляється пригніченням ЦНС,що є причиною гострих отруєнь привживанні спиртних напоїв.Він швидко всмоктується в тонкій кишці і вшлунку.Унезмінному виді виділяється легенями,нирками,потовими залозами. Дія на центри терморегуляції: підвищення тепловіддачі (вживання на холоді сприяє переохолодженню)

Застосування :

-парентеральне годування хворих з кахексією—додають в противошокові рідини.

- при отруєнні метиловим спиртом—10% розчин в/в.

При гострому отруєнні(концентрація 3-4 г/л)---пригнічення функцій  ЦНС.Смерть настає від паралічу дихального центру ізниження серцевої діяльності.

 

 

Снодійні засоби-це лікарські препарати,що сприяють засипанню і забезпечують тривалість та глибину сну.

.

Класифікація снодійних препаратів :

 

1Агоністи бензодіазепінових рецепторів : похідні бензодіазепіну—нітразепам.діазепам(седуксен.сибазон),феназепам,нозепам,лоразепам,триазолам,мідазолам.

2Препарати різної хімічної будови—зопіклон,золпідем,доксиламін,бромізовал.

3Снодійні засоби наркотичного типу дії---етамінал-натрій,барбаміл,фенобарбітал,метогекситал,іпронал.

 

Нітрозепам—снодійний ефект після застосування настаєчерез 30-60 хв. І триває до 8годин.Він потенцює дію засобів для наркозу,спирту етилового,Препарат кумулює.При тривалому застосуванні спричиняє звикання.Навідміну від барбитуратів,має незначний вплив на структуру сну,спричиняє менший ризик розвитку лікарської залежності.

Застосовують при порушеннях сну,при неврозах та в комбінації з протисудомними засобами для лікування хворих на епілепсію.

Побічні ефекти :сонливість,порушення координації рухів.

 

Зопіклон виявляє седативну та снодійну дію.Після прийому препарату швидко настає сон  знормальгою структурою та тривалістю(6-8год.) фаз,не спричиняє постсомнічних порушень.Застосовують при порушенні сну(порушення засипання,нічні та ранні пробудження,ситуаційне та хронічне безсоння).

 

Бромізовал—виявляє заспокійливу та помірно снодійну дію,добре переноситься.Призначають всередину як заспокійливий засіб по 0,3-0,6 г 1-2 р на день і як снодійний по 0,6-0,75 г на прийом за півгодини до сну.

 

Фенобарбітал---виявляє заспокійливу та протисудомну дію.

 

Етамінал-натрію призначають при порушеннях засипання за 30 хв. До сну і як заспокійливий засіб.

 

 

Протиепілептичні засоби—застосовують для попередження або зменшення судом при нападах різних форм епілепсії.

 

Класифікація протиепілептичних засобів :

1.Генералізовані форми епілепсії

Великі судомні напади

-фенобарбітал

-гексамідин

-дифенін

-карбамазепін

-натріювальпроат епілептичний

Статус

-діазепам

-лоразепам

-клоназепам

-фенобарбітал

-дифеніл

-засоби для наркозу

Малі напади епілепсії

-етосуксимід

-натрію вальпроат

-клоназепам

-триметин

Міоклонус—епілепсія

-клоназепам

-натріювальпроат

2. Фокальні(парціальні)форми епілепсії

-карбамазепін

-натрію вальпроат

-дифенін

-фенобарбітал

-гексамідин

-клоназепам

Механізм дії протиепілептичних засобів полягає у пригніченні рухових зон кори і підкірки,у збільшенні вмісту в ЦНС ендогенного гальмівного медіатору ГАМК ;зменшенні збуджувальної дії на ЦНС амінокислот.

 

Фенобарбітал(люмінал) для лікування хворих   на епілепсію. Призначають усубгіпнотичних дозах.Ефективність препарату зумовлена пригнічуючим впливом на збудливість нейронів епілептичного вогнища.

 

Карбамазепін—спричиняє протисудомний ефект,який виявляється у попередженні та ослабленні епілептичних нападів і у позитівній психотропній дії.Після прийому препарату у хворих покращується настрій,вони стають більш діяльними.

 

Етосуксимід є препаратом вибору для профілактики малих нападів епілепсії.Його ще призначають при міоклонічних формах епілептичних нападів.

 

Клоназепам—спричиняє транквілізувальну,міорелаксувальну,анксіолітичну і протисудомну дію.

 Фармакологія.   Лекція.

 

Тема : Анальгетичні  засоби.

 

Больові відчуття виникають під чпс руйнівних шкідливих подразнень і є сигналами небезпеки,а у випадку больового шоку можуть бути причиною смерті.Усунення або зменшення вираженості болю сприяє поліпшенню фізичного і психфчного стану пацієнта.

В організмі людини больові відчуття сприймаються спеціальними рецепторами.Існують речовини,що утворюються при ушкодженні тканин-це брадикінін,гістамін,серотонін,простагландини і речовина Р,що складається з 11 амінокислот.Рецептори—ноцицептори.

 

Анальгетики(біль,заперечення)—це лікарські препарати,які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову чутливість. 

 

Класифікаія анальгетиків :

 

Наркотичні  анальгетики:

 

а) алкалоїди опію—морфін,кодеїн,омнопон ;

б) синтетичні замінники морфію-етилморфіну гідрохлорид,промедол,фентаніл,суфентаніл,метадон,дипідолор,естоцин,пентазоцин,трамадол,бутарфанол,бупренорфін,тилідин .

 

Ненаркотичні анальгетики :

 

а) саліцилати-кислота ацетилсаліцилова,ацелізин,натрію саліцилат ;

б) похідні піразолону та індолоцтової кислоти—індометацин,бутадіон,анальгін ;

в)похідні параамінофенолу—парацетамол ;

г)похідні алканових кислот---ібупрофен,диклофенак натрію(вольтарен,ортофен),напроксен ;

д)препарати іншої будови—кислота мефенамова,натрію мефенамінат,піроксикам,мелоксикам(моваліс)

е)комбіновані препарати---реопірин,седалгін,темпалгін,баралгін,цитрамон,цитропак,циклопак,асконар,паравіт.

 

 

Наркотичні анльгетики—це лікарські препарати,які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову чутливість і спричиняють ейфорію,звикання та психічну та фізичну залежність(наркоманію). Це препарати групи А.

Фармакологічні ефекти :

Центральні—анальгезія,пригнічення дихання,пригнічення кашльового рефлексу,седативний ефект,ейфорія,нудота,блювання,підвищення спінальних рефлексів,міоз(звуження зіниць)

Периферичні---спастичні скорочення сфінктерів,обмеження перистальтики,брадикардія й артеріальна гіпотензія,підвищення тонусу гладких м’язів сечового міхура і сфінктера сечівника,гіпотермія.

 

Морфіну гідрохлорид—швидко всмоктується,біотрансформація відбувається в печінці,виводиться з сечею.

Показання до застосування : при інфаркті міокарда, у до- та після операційний період,при травмах,онкологічних захворюваннях.

 

Кодеїн застосовують при сухому кашлю,як протикашльовий засіб,що меншою мірою пригнічує кашльовий центр.

 

Етилморфіну гідрохлорид  силою перевищує кодеїн.Застосовують при кашлю та больовому синдромі,зумовленому бронхітом,бронхопневмонією,плевритом,а також при кератиті,іріті,іридоцикліті,травматичній катаракті.

 

Омнопон містить папаверін,застосовують при спастичному болю.

 

Промедол-синтетичний анальгетик,поступається за силою морфіну в 2-4 р.Рідше зумовлює нудоту і блювання,менше пригнічує центр дихання,знижує тонус гладких м’язів сечових шляхів і бронхів,підвищує тонус кишок та жовчовидільних шляхів,посилює ритмічні скорочення міометрія.

 

Фентаніл-синтетичний препарат,що перевершує дію морфіну у 100-400разів. Він спричиняє виражене аж до зупинки дихання,але нетривале пригнічення дихального центру,підвищує тонус скелетних м’язів. Часто виникає брадикардія.

Показання для застосування :для нейролептанальгезії у поєднанні з нейролептиками

 

Саліцилати.

 

Кислота ацетилсаліцилова (аспірин)

Показання до застосування :як знеболювальний, жарознижувальний,протизапальний засіб,препарат виявляє антиагрегаційний ефект,його призначають для профілактики тромботичних ускладнень хворим з інфарктом міокарбу.

Побічна дія :подразнення слизової оболонки шлунка,біль у шлунку,печія,утворення виразки шлунка.

 

Натрію саліцилат як анальгезівний і жарознижувальний засіб призначають всередину після їди хворим на гострий ревматизм і ревматоїдний ендокардит.

 

Похідні піразолону та індолоцтової кислоти.

 

Анальгін—виявляє виражену анальгетичну,протизапальну та жарознижувальну дію.

Показання до застосування :при болю різного походження.

Побічна дія : набряки,підвищення АТ,токсичний вплив на кровотворення.

 

Бутадіон---ві=иявляє анальгезивний,жарознижувальний та протизапальний ефект.Протизапальна дія бутадіону вища ніж у саліцилатів.

Призначають препарат при артриті.Застосовують під час або після їди.При тромбофлебіті поверхневих вен призначають бутадіонову мазь.

 

Індометацин—виявляє анальгетичну,протизапальну та жарознижувальну дію.

Призначають хворим на ревматоїдний артрит,остеоартроз,подагру,тромбофлебіт.Застосовують всередину ,а індометацинову мазь втирають при гострому і хронічному поліартриті,радикуліті.

 

 

Похідні параамінофенолу.

 

Парацетамол застосовують як жарознижувальний та.

знеболювальний засіб.Випускають в таблетках.капсулах,мікстурах,сиропах.шипучих порошках, а також у складі :колдрекс,солпадеїн,панадол-екстра.

 

Похідні кислот алканових.

 

Диклофенак натрію (ортофен, вольтарен) є найактивнішим протизапальним засобом.Токсичність його низька,широкий спектр терапевтичної дії.

Застосовується при ревматизмі,ревматоїдному артриті,артрозі,невралгії,невриті,больовому синдромі.

 

Ібупрофен-виявляє виражену протизапальну,жарознижувальну,анальгетичну дію.Застосування :ревматоїдний артрит,остеоартроз,подагра,запальні захворювання опорно-рухового апарату,больовий синдром.

 

 

Препарати іншої хімічної будови.

 

Кислота мефенамова-усуває гострий і хронічний зубний біль та біль у м’язах і суглобах. Виявляє жарознижувальну дію.

 

Натрію мефенамінат.При місцевому застосуванні сприяє прискоренню загоєння ран та виразок.

 

 Піроксикам.-протизапальний,жарознижувальний.анальгетичний ефект.

 

Мелоксикам-виражена протизапальна,анальгетична,жарознижувальна дія.

Застосування : симптоматична терапія хворих на ревматоїдний артрит,остеоартрит,артроз з вираженим больовим синдромом.

 Патоморфологія.    Лекція.

Тема : Патологія  терморегуляції.   Гарячка.

 

Організм, який знаходиться в умовах високої температури зазнає загального пошкоджуючого впливу..Клінично це проявляється гіпертермією,або перегріванням,ознакою якого є підвищення температури тіла. Компенсаторно-пристосовні механізми запобігають її підвищенню,вмикаються відразу ж,як тільки організмові загрожує перегрівання і спрямовані на збільшення тепловіддачі. Теплова задишка(прискорення і поглиблення дихання,розширення периферичних судин і збільшення потовиділення(в літню спеку до 10-12л),гальмується утворення тепла,пригнічується функція щитовидної залози.  Поведінкові реакції обмежують контакт із джерелом високої температури.Ці механізми можуть довго утримувати температуру тіла на постійному рівні,виснаження їх призводить до гіпертермії.

Тепловий удар—коли швидке підвищення температури тіла поєднується з високою вологістю,відсутністю руху повітря і виконанням фізичної роботи. Тепловий удар дає високу смертність. Причини :досягнення граничного температурного рівня(43 град.) ,глибокі розлади сурцево-судинної діяльності .дихання і нервової системи.Впатогенезі теплового удару відіграє аміачна інтоксикація із-за інтенсивного розпаду білків і порушенням функції нирок.

Сонячний удар—коли гостру гіпертермію викликають сонячні промені ,які падають на незахищену голову.Процес починається з ураження головного мозку і мозгових оболонок—гіперемії і набряку їх.Підвищення температури,розлади серцевої діяльності і дихання розвивається вторинно.

Опік—при місцевій дії високої температури виникає вогнище запалення. 

4 ступені опіків:

1.-еритема ;2-поява пухирів з ексудатом ;3-утворення некротичних виразок ; 4-ввуглюванням тканин.

Великі опіки викликають загальне ураження організму---опікова хвороба.

 

 

Гарячка----  це патологічний процес,який характеризується зміною терморегуляції і підвищенням температури тіла,незалежно від температури навколішнього середовища.

Розрізняють інфекційні і неінфекційні  гарячки.

Інфекційні :

Мікрооргпнізми містять в собі екзогенні  (зовнішні) пірогени.Потрапивши в організм вони стимулюють утворення  ендопірогенів (внутрішніх)—інтерлейкін 1,який виділяється моноцитами,нейтрофілами,макрофагами тканин (під час фагоцитозу).Лімфоцити виділяють лімфокіни,який стимулює виділення інтерлейкіну,що впливає на центр терморегуляції і викликає гарячку.

Неінфекційні :

а)гарячка при асептичному запаленні ; б) гарячка при алергії . Патогенез----викликаються інтерлейкіном.Пусковий механізм –фагоцитоз : при асептичних запаленнях фпгоцитоз загиблих і пошкоджених клітин ; при алергіях—фагоцитоз комплексів антиген- антитіло.Інтерлейкін досягає центра терморегуляції в гіпоталамусі,який відповідає за  теплопродукцію і тепловіддачу й підтримує  температуру внутрішніх органів в бажаних межах. Він складається з  термочутоивої ділянки (термостат) ,з термоустановочної ділянки (установочна точка) та центру теплопродукції і центру тепловіддачі.

Термостат –це ділянка мозку,що вимірює температуру тіла.Він безперервно визначає температуру тіла і передає  ці дані на « установочну точку»,яка перебудовує центри теплопродукції і тепловіддачі ,щоб довести температуру тіла до бажаної.При зниженні температури тіла в холодному середовищі збільшується  продукція тепла скелетними м’язами(підвищення в них метаболічної активності ) ,починається м’язове тремтіння. Температура тіла зростає. 30% утвореного тепла –за рахунок печінки.  

Інтерлейкін1 діє на чутливі нейрони термостата ,реагує «установочна точка» ,яка сприймає температуру внутрішніх органів  як низьку  і настроюються на підвищення       ---виникає гарячка.

Виділяють 3 стадії гарячки :

 

-високого стояння -підвищення --зменшується тепловіддача ,зростає продукція тепла ,зростає м’ язовий тонус, зростає продукція тепла в печінці та внутрішніх органах.Підвищення температури тіла супроводжується ознобом з тремором.

-стадія високого стояння-температура досягає «  установочного рівня» і залишається певний час.Теплопродукція= тепловіддачі при більш високій ніж в нормі температурі.хворий відчуває прилив жара.Підвищується  t внутрішніх органів і шкіри.

За ступенем підйому t розрізняють такі види гарячки :субфебрильну- до38 град ; помірну—38-39 град ; високу=39-41 град ; гіперперитичну-понад 41 град

-зниження температури—кров перерозподілюється  із внутрішніх органів у судини шкіри.Зростають тепловіддача і потовиділення.Якщо t знижується дуже швидко може статися колапс.

 

Гарячка впливає на всі органи і  системи :

Частота серцевих скорочень зростає на кожен градус-10 ударів—прямий вплив нагрітої крові.Кров перерозподілюється до внутрішніх органів.шкіра стає блідою і холодною.Потовиділення обмежується.

 

Дихання стає частим і глибоким.

 

Із боку травневого каналу знижується секреція.Втрачається апетит.Виникають атонія кишок,запор,метеоризм.

 

З боку нервової системи порушення співвідношення між процесами збудження і гальмування.

 

Біологічна роль гарячки00прастосовна,захисна ,вона запобігає розмноженню мікроорганізмів.Гарячка стимулює імунологічну відповідь організму на вторгнення :активується фагоцитоз,збільшується продукція антитіл,інтерферону.

 

Негативна роль гарячки :збільшується метаболізм(розвивається азотистий дисбаланс), збільшується потреба в кисні,пурушуються функції органів.

  ПАТОМОРФОЛОГІЯ. 3Ас-с.  Лекція.

Тема:  Патоморфологія захворювань серця.

 

Ревматичні хворби-групове об’єднання .Воно об’єднує хронічні захворювання,які характеризуються системним ураженням сполучної тканини і кровоносних судин. В етіології їх має значення виражена або латентна стрептококова інфекція,а в патогенезі роль має алергічні реакції сповільненого і негайного типів.Характеристика:мукоїдне набрякання,фибриноїдне набрякання,клітинна реакція(гранульоматоз),склероз.

Ревматизм-хр. Захворювання з переважним ураженням серця і судин.Проникаючи в організм через мигдалики, срептококи виділяють токсини і визиваютьклітинний розпад і запалення,яке проявляється ангиною.Токсини і продукти клітинного розпаду є антигенами,на які виробляються антитіла.Повторне загострення ангіни призводить до розвитку хвороби.

Мукоїдне набухання-це поверхнева і зворотна дезорганізація сполучної тканини.Фібриноїдні зміни(набухання і некроз)-незворотні.Йде просякання колагенових волокон білками плазми,втому числі фібрином.Стадія гранульоматозу характеризується запальною реакцією.Навколо вогнища фібринозного некрозу накопичуються макрофаги---гранульома.У фазі склерозу гранульома набуває властивостей рубця—ремісія.

Ревматизм пошкоджає серце.(ендокардит,міокардит)Інкоки відзначаються поліартрит із характерним опуханням великих суглобів і відновленням функцій під час ремісії.

 

Розлади судинного тонусу.Гіпертонічна хвороба.

До етіології належать такі фактори:збільшення об’єму плазми,збільшення серевого викиду,гіперактивність симпатичної нервової системи,порушення ниркових функцій.

 

Збільшення об’єму плазми пов’язане або з збільшеннямспоживання солі,або з недостатнім виведенням її через нирки.

Механізми,які відповідальні за розвиток гіпертензіїї в умовах нагромадження натрію хлориду:

а) збільшення об’єму позаклітинної рідини і серцевого викиду;

б)компенсаторне обмеження кровотоку через органи,яке досягається підвищенням опору переферичних судин;

в)потовщення стінок судин,у зв’язку з нагромадженням в них солі і води;

г)підвищення чутливості міоцитів до пресорних агентів.

Симпатична гіперактивність-фактор розвитку гіпертензії,бо симпатична н.с. впливає на серце,артеріоли,нирки. Симпатичні  н.волокна підвищують тонус вен ,що призводить до перерозподілу крові звенозного русла в артеріальне і підвищується АТ.Тривалий спазм артеріол( під впливом сим. н. волокон пизводить до високого опору) підключає нирки-.Ренін---ангіотензин I---ангіотензин I I--- ангіотензин I I I.---збільшується реабсорбція води нирковими канальцями Нирки запускають гормональний механізм.Ангіотензини I  і I I  стимулюють гормони(в надниркових залозах),що призводить до реабсорбції натрія і підвищення АТ

Підвищення  переферичного судинного опору--ключовий механізм патогенезу до якого приводять всі етіологічні фактори.

Перебіг гіпертонічної  хвороби може бути доброякісним і злоякісним.

 

Для доброякісних виділяють 3 стадії:

1.доклінична прявдяється переодичним короткочасним підвищенням АТ,а морфологічно—гіпертрофією м’язового шару і гіперплазією еластичних структур артеріол,спазмом артеріол і помірною гіпертрофією  лівого шлуночка серця.

2.стадія поширення змін артерій –постійне підвищення АТ.Стінки дрібних артерій і артеріол знаходяться в стадії стійкого скорочення і гіпоксії.Підвищується їх проникність.Судинна стінка потовщується.а просвіт артеріол стає вужчим.У великих артеріях—еластрофіброз(гіперплазія і розщеплення внутрішньої еластичної стінки) і атеросклероз(накопичення холестерину) Морфологічно: гіпертрофія лівогошлуночка серця ідистрофія і некробіоз кардіоміоцитів.

3.стадія вторинних змін характеризується деструктивними,атрофічними і склеротичними змінами внутрішніх органів.

 

Для злоякісного перебігу –часті кризи. Гіпертонічний криз-це різке підвищення АТ,внаслідок спазму артеріол.У внутрішніх органах розвиваються інфаркти і крововиливи.Виділяють форми гіпертонічної хвороби: ниркову(інфаркт,артеріонекроз,капіляронекроз клубочків нирок),церебральну(цереброваскулярні захворювання),серцева форма атеросклерозу(ішемічна хвороба серця).

 

 

Атеросклероз.

Суть хвороби полягає у вогнищевому відкладанні в інтимі артерій ліпопротеїдів.Головною транспортною формою холестерину є ліпопротеїди низької густоти(первопричина розвитку атеросклерозу).Вони переносять холестерин від печінки до органівЗвільнений холестаринвикористовується на потреби клітин:синтез мембран,гормонів.Ліпопротеїди високої густоти очищають від надлишку холестерину і тим самим сповільнюють розвиток атеросклерозу.Волкна гладеньких м’язів починають продуктувати еластин і колаген,зних формується фіброзна тканина у вигляді капсули(фіброзна бляшка),вона створює перешкоду для кровотоку.Тут часто утворюються тромби.Виразкування бляшок веде до емболії. Звапнення(атерокальциноз) Вогнища кальцинозу локалізуються ,переважно,в черевній аорті,коронарних артеріях,артеріях таза і стегна.

 Фармакологія   Лекція.

 

Тема :Засоби для наркозу.  Спирт етиловий.  Снодійні  та протиепілептичні  засоби.

 

Засоби для наркозу-це лікарські препарати,в результаті введення яких в організмі виникає стан наркозу(оніміння)

Наркоз- цце оборотне пригнічення функції ЦНС,яке супроводжується знепритомненням,втратою больових та інших видів чутливості,пригніченням рефлекторної активності і розслабленням скелетних м’язів за умови збереження серцево-судинної діяльності  і дихання.

Наркоз- один із методів загального знеболення.

 

Класифікація препаратів для наркозу :

1.Засоби для інгаляційного наркозу :

а)леткі рідини—ефір,фторотан,метоксифлуран,десфлуран,енфлуран,ізофлуран,севофлуран тощо.

б) гази-діазоту оксид,циклопропан тощо.

 

2.Засоби для неінгаляційного наркозу :

а)порошки  у флаконах—тіопентал-натрій

б)розчини в ампулах-натрію оксибутират,пропанідид(сомбревін),тропофол.кеталар.

 

Засоби для інгаляційного наркозу :

-їх вводять за допомогою спеціальної апаратури;

-наркоз легко керується ;

-більшість препаратів спричиняють подразнення слизової оболонки дихальних шляхів.відчуття ядухи.травмують психіку пацієнта;

-потрапляють в атмосферу і можуть шкідливо впливати на здоров’я медичного персоналу.

 

Ефір для наркозу-легка рідина з різким запахом,що швидко руйнується на світлі,тому необхідно перевіряти якість препарату перед застосуванням.Вогненебезпечний.Є сильним анестезійним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і високий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні ефекти:виражена стадія збудження,аритмії,підвищення рівня глюкози в крові.

 

Фторотан-летка рідина.Руйнується на світлі.Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього.Фторотан погано розчиняється в воді,але добре в жирах. Перевищує властивості ефіру втричі,а закису азоту в 50 разів,але виявляє помірну анальгетичну дію.

Побічні ефекти :пригнічення дихання,аритмія,серцева недостатність,психічні зміни,гепатотоксичний,нефротоксичний.

 

Діазоту оксид_газ,що не вибухає.але підтримує горіння.Препарат не подразнює дихальних шляхів. Вводять у суміші зкиснем.Анестезія настає через 3-5 хв. Стадії збудження немає.Наркоз поверхневий.Використовують препарат для базисного наркозу.для знеболювання при тяжких травмах,гострому панкреотиті,під час пологів.

 

 

Засоби для неінгаляційного наркозу :

-їх вводять внутрішньовенно,внутрішньом’язово,ректально;

-наркоз настає відразу без стадії збудження ;

-не забруднює атмосферу ;

-наркоз погано керується.

 

Класифікація засобів для інгаляційного наркозу за тривалістю дії :

1 препарати короткої тривалості дії(5-10 хв.)—пропандид,кетамін,.

2 препарати середньої тривалості дії(20-40 хв.)—тіопентал- натрій,гексенал.

3 препарати довгої тривалості дії(90-120хв.)—натрію оксибутират.

 

Тіопентал-натрій—порошок жовтуватого кольору,легкорозчинний у воді (готуютьextempore). Вводять в/в, дітям ректально.

Побічні ефекти :пригнічення дихання,артеріальна гіпертензія,ларингоспазм,бронхоспазм,зупинка серця,підсилення секреції бронхіальних залоз.

 

Натрію оксибутират—білий порошок легкорозчинний у воді.Випускається в ампулах.Вводять в/в., в/м  або всередину.

Побічні ефекти :рухове збудження,судомні тремтіння кінцівок і язика,блювання; рухове і мовне збудження під час виходу із наркозу.

 

Пропанідид(сомбровін) вводять в/в повільно.Використовують для введення в наркоз,під час нетривалих операцій і для діагностичних досліджень.

Побічні ефекти :брадикардія,артеріальна гіпотензія,серцева недостатність,бронхоспазм,анафілактичний шок.

 

 

Спирт етиловий—при місцевому застосуванні дає виражений антисептичний,подразнювальний та в’яжучий ефект.Дія препарату проявляється пригніченням ЦНС,що є причиною гострих отруєнь привживанні спиртних напоїв.Він швидко всмоктується в тонкій кишці і вшлунку.Унезмінному виді виділяється легенями,нирками,потовими залозами. Дія на центри терморегуляції: підвищення тепловіддачі (вживання на холоді сприяє переохолодженню)

Застосування :

-парентеральне годування хворих з кахексією—додають в противошокові рідини.

- при отруєнні метиловим спиртом—10% розчин в/в.

При гострому отруєнні(концентрація 3-4 г/л)---пригнічення функцій  ЦНС.Смерть настає від паралічу дихального центру ізниження серцевої діяльності.

 

 

Снодійні засоби-це лікарські препарати,що сприяють засипанню і забезпечують тривалість та глибину сну.

.

Класифікація снодійних препаратів :

 

1Агоністи бензодіазепінових рецепторів : похідні бензодіазепіну—нітразепам.діазепам(седуксен.сибазон),феназепам,нозепам,лоразепам,триазолам,мідазолам.

2Препарати різної хімічної будови—зопіклон,золпідем,доксиламін,бромізовал.

3Снодійні засоби наркотичного типу дії---етамінал-натрій,барбаміл,фенобарбітал,метогекситал,іпронал.

 

Нітрозепам—снодійний ефект після застосування настаєчерез 30-60 хв. І триває до 8годин.Він потенцює дію засобів для наркозу,спирту етилового,Препарат кумулює.При тривалому застосуванні спричиняє звикання.Навідміну від барбитуратів,має незначний вплив на структуру сну,спричиняє менший ризик розвитку лікарської залежності.

Застосовують при порушеннях сну,при неврозах та в комбінації з протисудомними засобами для лікування хворих на епілепсію.

Побічні ефекти :сонливість,порушення координації рухів.

 

Зопіклон виявляє седативну та снодійну дію.Після прийому препарату швидко настає сон  знормальгою структурою та тривалістю(6-8год.) фаз,не спричиняє постсомнічних порушень.Застосовують при порушенні сну(порушення засипання,нічні та ранні пробудження,ситуаційне та хронічне безсоння).

 

Бромізовал—виявляє заспокійливу та помірно снодійну дію,добре переноситься.Призначають всередину як заспокійливий засіб по 0,3-0,6 г 1-2 р на день і як снодійний по 0,6-0,75 г на прийом за півгодини до сну.

 

Фенобарбітал---виявляє заспокійливу та протисудомну дію.

 

Етамінал-натрію призначають при порушеннях засипання за 30 хв. До сну і як заспокійливий засіб.

 

 

Протиепілептичні засоби—застосовують для попередження або зменшення судом при нападах різних форм епілепсії.

 

Класифікація протиепілептичних засобів :

1.Генералізовані форми епілепсії

Великі судомні напади

-фенобарбітал

-гексамідин

-дифенін

-карбамазепін

-натріювальпроат епілептичний

Статус

-діазепам

-лоразепам

-клоназепам

-фенобарбітал

-дифеніл

-засоби для наркозу

Малі напади епілепсії

-етосуксимід

-натрію вальпроат

-клоназепам

-триметин

Міоклонус—епілепсія

-клоназепам

-натріювальпроат

2. Фокальні(парціальні)форми епілепсії

-карбамазепін

-натрію вальпроат

-дифенін

-фенобарбітал

-гексамідин

-клоназепам

Механізм дії протиепілептичних засобів полягає у пригніченні рухових зон кори і підкірки,у збільшенні вмісту в ЦНС ендогенного гальмівного медіатору ГАМК ;зменшенні збуджувальної дії на ЦНС амінокислот.

 

Фенобарбітал(люмінал) для лікування хворих   на епілепсію. Призначають усубгіпнотичних дозах.Ефективність препарату зумовлена пригнічуючим впливом на збудливість нейронів епілептичного вогнища.

 

Карбамазепін—спричиняє протисудомний ефект,який виявляється у попередженні та ослабленні епілептичних нападів і у позитівній психотропній дії.Після прийому препарату у хворих покращується настрій,вони стають більш діяльними.

 

Етосуксимід є препаратом вибору для профілактики малих нападів епілепсії.Його ще призначають при міоклонічних формах епілептичних нападів.

 

Клоназепам—спричиняє транквілізувальну,міорелаксувальну,анксіолітичну і протисудомну дію.