Патофізіологія .  Лекція.   Патофізіологія  периферичного  кровообігу.

 

Недостатність  серця.—патологічний стан,коли  серце неспроможне забезпечити  адекватним кровопостачанням органи і тканини . Основним пусковим иеханізмом являється зменшення серцевого викиду і сповільнення кровотоку.Воно може бути спричинене метаболічним ураженням міокарда або його перевантаженням Єтри стадії :

Стадія пристосування—це функціональні зміни без структурних порушень, що здійснюється шляхом мобілізації резервних можливостей  енергетичного і скоротливого апарату кардіоміоцитів,що призводить до  зростання  сили скорочення міокарда.

Стадія компенсації забезпечується гіпертрофією міокарда.Макроскопічно вона проявляється розширенням порожнин серця. Гостра і хронічна.Гостра (при інфаркті)Кров накопичується в порожнинах серця,великих артеріях,венах та в циркуляторному руслі.Гістологічно :венозне повнокров’я внутрішніх органів,ознаки підвищеної капілярної проникності з плазматичним просяканням і набряком,стази крові в капілярах,множинні діапедезні крововиливи,дистрофічні і некротичні зміни в паренхіматозних органах.

 

Недостатність  кровообігу-це патологічний стан,зумовлений неспроможністю кровоносної системи забезпечити транспортно-обмінну функцію,внаслідок чого змінюється рівнеь функцій органів ,тканин і клітин. Патогенетично вона  знаходиться у зв’язку з недостатністю серця і супроводжується явищами застою,порушенням метаболізму і структури клітин,розвитком дистрофії і некрозу. Під судинною недостатністю розуміють порушення функції судинної системи на рівні артеріального,мікроциркулярного і венозного русел. Вона може бути генералізованою ірегіонарною,гострою і хронічною.Генералізована гостра судинна недостатність зумовлена позасудинними компресійними процесами,внутрішньосудинними перешкодами(тромбоз,емболія,стаз),порушеннями судинного тонусу(спазм артерій,дилятація вен). Хронічну судинну недостатність спричиняють захворювання  артерій,капілярів,вен(артеріосклероз,варикозна хвороба)

У патогенезі  недостатності кровообігу розрізняють стадії : пристосування,компенсації і декомпенсації.

Пристосовна стадія—актівація процесів саморегуляції і нейрогуморальної регуляції без структурної перебудови серцево-судинної системи.

Стадія компенсації—структурні зміни в серці і судинах.

Стадія декомпенсації—гіпертрофія серця,  структурна перебудова судин,розвиток дистрофії,некрозу і склерозу у внутрішніх органах.

 

Хронічне венозне повнокрів’я ускладнює хронічні захворювання серця.Воно є проявом хронічної правошлункової недостатності. При цій формі в усіх формах розвивається склероз різної ступені прояву.

Шкіра стає холодною,цианотичного кольору,виражені набряк,склероз,розширення вен,виразки,що довго не загоюються.

Печінка збільшена,щільна.Судини стискують гепатоцити,що призводить до атрофії.Уфіналі фіброз і цироз.

У легенях  діапедезні крововиливи які зумовлюють гемосидероз і склероз.Легені стають щільними,на розрізі бурого кольору.нирки і селезінка в умовах гіпоксії зазнають дистрофії і склерозу.

Порушення в системі мікроциркуліції пов’язані з нагромадженням біологічноактивних речовин.Вони проявляються спазмом і дистонією артеріол,втратою тонусу венул,гемо- і лімфостазом.Ці зміни завершуються  капіляризацією синусоїдів,склерозом артеріол і венул,периваскулярним набряком.

 Фармакологія.

 

Тема : Анальгетичні  засоби.

 

Больові відчуття виникають під чпс руйнівних шкідливих подразнень і є сигналами небезпеки,а у випадку больового шоку можуть бути причиною смерті.Усунення або зменшення вираженості болю сприяє поліпшенню фізичного і психфчного стану пацієнта.

В організмі людини больові відчуття сприймаються спеціальними рецепторами.Існують речовини,що утворюються при ушкодженні тканин-це брадикінін,гістамін,серотонін,простагландини і речовина Р,що складається з 11 амінокислот.Рецептори—ноцицептори.

 

Анальгетики(біль,заперечення)—це лікарські препарати,які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову чутливість. 

 

Класифікаія анальгетиків :

 

Наркотичні  анальгетики:

 

а) алкалоїди опію—морфін,кодеїн,омнопон ;

б) синтетичні замінники морфію-етилморфіну гідрохлорид,промедол,фентаніл,суфентаніл,метадон,дипідолор,естоцин,пентазоцин,трамадол,бутарфанол,бупренорфін,тилідин .

 

Ненаркотичні анальгетики :

 

а) саліцилати-кислота ацетилсаліцилова,ацелізин,натрію саліцилат ;

б) похідні піразолону та індолоцтової кислоти—індометацин,бутадіон,анальгін ;

в)похідні параамінофенолу—парацетамол ;

г)похідні алканових кислот---ібупрофен,диклофенак натрію(вольтарен,ортофен),напроксен ;

д)препарати іншої будови—кислота мефенамова,натрію мефенамінат,піроксикам,мелоксикам(моваліс)

е)комбіновані препарати---реопірин,седалгін,темпалгін,баралгін,цитрамон,цитропак,циклопак,асконар,паравіт.

 

 

Наркотичні анльгетики—це лікарські препарати,які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову чутливість і спричиняють ейфорію,звикання та психічну та фізичну залежність(наркоманію). Це препарати групи А.

Фармакологічні ефекти :

Центральні—анальгезія,пригнічення дихання,пригнічення кашльового рефлексу,седативний ефект,ейфорія,нудота,блювання,підвищення спінальних рефлексів,міоз(звуження зіниць)

Периферичні---спастичні скорочення сфінктерів,обмеження перистальтики,брадикардія й артеріальна гіпотензія,підвищення тонусу гладких м’язів сечового міхура і сфінктера сечівника,гіпотермія.

 

Морфіну гідрохлорид—швидко всмоктується,біотрансформація відбувається в печінці,виводиться з сечею.

Показання до застосування : при інфаркті міокарда, у до- та після операційний період,при травмах,онкологічних захворюваннях.

 

Кодеїн застосовують при сухому кашлю,як протикашльовий засіб,що меншою мірою пригнічує кашльовий центр.

 

Етилморфіну гідрохлорид  силою перевищує кодеїн.Застосовують при кашлю та больовому синдромі,зумовленому бронхітом,бронхопневмонією,плевритом,а також при кератиті,іріті,іридоцикліті,травматичній катаракті.

 

Омнопон містить папаверін,застосовують при спастичному болю.

 

Промедол-синтетичний анальгетик,поступається за силою морфіну в 2-4 р.Рідше зумовлює нудоту і блювання,менше пригнічує центр дихання,знижує тонус гладких м’язів сечових шляхів і бронхів,підвищує тонус кишок та жовчовидільних шляхів,посилює ритмічні скорочення міометрія.

 

Фентаніл-синтетичний препарат,що перевершує дію морфіну у 100-400разів. Він спричиняє виражене аж до зупинки дихання,але нетривале пригнічення дихального центру,підвищує тонус скелетних м’язів. Часто виникає брадикардія.

Показання для застосування :для нейролептанальгезії у поєднанні з нейролептиками

 

Саліцилати.

 

Кислота ацетилсаліцилова (аспірин)

Показання до застосування :як знеболювальний, жарознижувальний,протизапальний засіб,препарат виявляє антиагрегаційний ефект,його призначають для профілактики тромботичних ускладнень хворим з інфарктом міокарбу.

Побічна дія :подразнення слизової оболонки шлунка,біль у шлунку,печія,утворення виразки шлунка.

 

Натрію саліцилат як анальгезівний і жарознижувальний засіб призначають всередину після їди хворим на гострий ревматизм і ревматоїдний ендокардит.

 

Похідні піразолону та індолоцтової кислоти.

 

Анальгін—виявляє виражену анальгетичну,протизапальну та жарознижувальну дію.

Показання до застосування :при болю різного походження.

Побічна дія : набряки,підвищення АТ,токсичний вплив на кровотворення.

 

Бутадіон---ві=иявляє анальгезивний,жарознижувальний та протизапальний ефект.Протизапальна дія бутадіону вища ніж у саліцилатів.

Призначають препарат при артриті.Застосовують під час або після їди.При тромбофлебіті поверхневих вен призначають бутадіонову мазь.

 

Індометацин—виявляє анальгетичну,протизапальну та жарознижувальну дію.

Призначають хворим на ревматоїдний артрит,остеоартроз,подагру,тромбофлебіт.Застосовують всередину ,а індометацинову мазь втирають при гострому і хронічному поліартриті,радикуліті.

 

 

Похідні параамінофенолу.

 

Парацетамол застосовують як жарознижувальний та.

знеболювальний засіб.Випускають в таблетках.капсулах,мікстурах,сиропах.шипучих порошках, а також у складі :колдрекс,солпадеїн,панадол-екстра.

 

Похідні кислот алканових.

 

Диклофенак натрію (ортофен, вольтарен) є найактивнішим протизапальним засобом.Токсичність його низька,широкий спектр терапевтичної дії.

Застосовується при ревматизмі,ревматоїдному артриті,артрозі,невралгії,невриті,больовому синдромі.

 

Ібупрофен-виявляє виражену протизапальну,жарознижувальну,анальгетичну дію.Застосування :ревматоїдний артрит,остеоартроз,подагра,запальні захворювання опорно-рухового апарату,больовий синдром.

 

 

Препарати іншої хімічної будови.

 

Кислота мефенамова-усуває гострий і хронічний зубний біль та біль у м’язах і суглобах. Виявляє жарознижувальну дію.

 

Натрію мефенамінат.При місцевому застосуванні сприяє прискоренню загоєння ран та виразок.

 

 Піроксикам.-протизапальний,жарознижувальний.анальгетичний ефект.

 

Мелоксикам-виражена протизапальна,анальгетична,жарознижувальна дія.

Застосування : симптоматична терапія хворих на ревматоїдний артрит,остеоартрит,артроз з вираженим больовим синдромом.

 Фармакологія

 

Тема :Засоби для наркозу.  Спирт етиловий.  Снодійні  та протиепілептичні  засоби.

 

Засоби для наркозу-це лікарські препарати,в результаті введення яких в організмі виникає стан наркозу(оніміння)

Наркоз- цце оборотне пригнічення функції ЦНС,яке супроводжується знепритомненням,втратою больових та інших видів чутливості,пригніченням рефлекторної активності і розслабленням скелетних м’язів за умови збереження серцево-судинної діяльності  і дихання.

Наркоз- один із методів загального знеболення.

 

Класифікація препаратів для наркозу :

1.Засоби для інгаляційного наркозу :

а)леткі рідини—ефір,фторотан,метоксифлуран,десфлуран,енфлуран,ізофлуран,севофлуран тощо.

б) гази-діазоту оксид,циклопропан тощо.

 

2.Засоби для неінгаляційного наркозу :

а)порошки  у флаконах—тіопентал-натрій

б)розчини в ампулах-натрію оксибутират,пропанідид(сомбревін),тропофол.кеталар.

 

Засоби для інгаляційного наркозу :

-їх вводять за допомогою спеціальної апаратури;

-наркоз легко керується ;

-більшість препаратів спричиняють подразнення слизової оболонки дихальних шляхів.відчуття ядухи.травмують психіку пацієнта;

-потрапляють в атмосферу і можуть шкідливо впливати на здоров’я медичного персоналу.

 

Ефір для наркозу-легка рідина з різким запахом,що швидко руйнується на світлі,тому необхідно перевіряти якість препарату перед застосуванням.Вогненебезпечний.Є сильним анестезійним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і високий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні ефекти:виражена стадія збудження,аритмії,підвищення рівня глюкози в крові.

 

Фторотан-летка рідина.Руйнується на світлі.Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього.Фторотан погано розчиняється в воді,але добре в жирах. Перевищує властивості ефіру втричі,а закису азоту в 50 разів,але виявляє помірну анальгетичну дію.

Побічні ефекти :пригнічення дихання,аритмія,серцева недостатність,психічні зміни,гепатотоксичний,нефротоксичний.

 

Діазоту оксид_газ,що не вибухає.але підтримує горіння.Препарат не подразнює дихальних шляхів. Вводять у суміші зкиснем.Анестезія настає через 3-5 хв. Стадії збудження немає.Наркоз поверхневий.Використовують препарат для базисного наркозу.для знеболювання при тяжких травмах,гострому панкреотиті,під час пологів.

 

 

Засоби для неінгаляційного наркозу :

-їх вводять внутрішньовенно,внутрішньом’язово,ректально;

-наркоз настає відразу без стадії збудження ;

-не забруднює атмосферу ;

-наркоз погано керується.

 

Класифікація засобів для інгаляційного наркозу за тривалістю дії :

1 препарати короткої тривалості дії(5-10 хв.)—пропандид,кетамін,.

2 препарати середньої тривалості дії(20-40 хв.)—тіопентал- натрій,гексенал.

3 препарати довгої тривалості дії(90-120хв.)—натрію оксибутират.

 

Тіопентал-натрій—порошок жовтуватого кольору,легкорозчинний у воді (готуютьextempore). Вводять в/в, дітям ректально.

Побічні ефекти :пригнічення дихання,артеріальна гіпертензія,ларингоспазм,бронхоспазм,зупинка серця,підсилення секреції бронхіальних залоз.

 

Натрію оксибутират—білий порошок легкорозчинний у воді.Випускається в ампулах.Вводять в/в., в/м  або всередину.

Побічні ефекти :рухове збудження,судомні тремтіння кінцівок і язика,блювання; рухове і мовне збудження під час виходу із наркозу.

 

Пропанідид(сомбровін) вводять в/в повільно.Використовують для введення в наркоз,під час нетривалих операцій і для діагностичних досліджень.

Побічні ефекти :брадикардія,артеріальна гіпотензія,серцева недостатність,бронхоспазм,анафілактичний шок.

 

 

Спирт етиловий—при місцевому застосуванні дає виражений антисептичний,подразнювальний та в’яжучий ефект.Дія препарату проявляється пригніченням ЦНС,що є причиною гострих отруєнь привживанні спиртних напоїв.Він швидко всмоктується в тонкій кишці і вшлунку.Унезмінному виді виділяється легенями,нирками,потовими залозами. Дія на центри терморегуляції: підвищення тепловіддачі (вживання на холоді сприяє переохолодженню)

Застосування :

-парентеральне годування хворих з кахексією—додають в противошокові рідини.

- при отруєнні метиловим спиртом—10% розчин в/в.

При гострому отруєнні(концентрація 3-4 г/л)---пригнічення функцій  ЦНС.Смерть настає від паралічу дихального центру ізниження серцевої діяльності.

 

 

Снодійні засоби-це лікарські препарати,що сприяють засипанню і забезпечують тривалість та глибину сну.

.

Класифікація снодійних препаратів :

 

1Агоністи бензодіазепінових рецепторів : похідні бензодіазепіну—нітразепам.діазепам(седуксен.сибазон),феназепам,нозепам,лоразепам,триазолам,мідазолам.

2Препарати різної хімічної будови—зопіклон,золпідем,доксиламін,бромізовал.

3Снодійні засоби наркотичного типу дії---етамінал-натрій,барбаміл,фенобарбітал,метогекситал,іпронал.

 

Нітрозепам—снодійний ефект після застосування настаєчерез 30-60 хв. І триває до 8годин.Він потенцює дію засобів для наркозу,спирту етилового,Препарат кумулює.При тривалому застосуванні спричиняє звикання.Навідміну від барбитуратів,має незначний вплив на структуру сну,спричиняє менший ризик розвитку лікарської залежності.

Застосовують при порушеннях сну,при неврозах та в комбінації з протисудомними засобами для лікування хворих на епілепсію.

Побічні ефекти :сонливість,порушення координації рухів.

 

Зопіклон виявляє седативну та снодійну дію.Після прийому препарату швидко настає сон  знормальгою структурою та тривалістю(6-8год.) фаз,не спричиняє постсомнічних порушень.Застосовують при порушенні сну(порушення засипання,нічні та ранні пробудження,ситуаційне та хронічне безсоння).

 

Бромізовал—виявляє заспокійливу та помірно снодійну дію,добре переноситься.Призначають всередину як заспокійливий засіб по 0,3-0,6 г 1-2 р на день і як снодійний по 0,6-0,75 г на прийом за півгодини до сну.

 

Фенобарбітал---виявляє заспокійливу та протисудомну дію.

 

Етамінал-натрію призначають при порушеннях засипання за 30 хв. До сну і як заспокійливий засіб.

 

 

Протиепілептичні засоби—застосовують для попередження або зменшення судом при нападах різних форм епілепсії.

 

Класифікація протиепілептичних засобів :

1.Генералізовані форми епілепсії

Великі судомні напади

-фенобарбітал

-гексамідин

-дифенін

-карбамазепін

-натріювальпроат епілептичний

Статус

-діазепам

-лоразепам

-клоназепам

-фенобарбітал

-дифеніл

-засоби для наркозу

Малі напади епілепсії

-етосуксимід

-натрію вальпроат

-клоназепам

-триметин

Міоклонус—епілепсія

-клоназепам

-натріювальпроат

2. Фокальні(парціальні)форми епілепсії

-карбамазепін

-натрію вальпроат

-дифенін

-фенобарбітал

-гексамідин

-клоназепам

Механізм дії протиепілептичних засобів полягає у пригніченні рухових зон кори і підкірки,у збільшенні вмісту в ЦНС ендогенного гальмівного медіатору ГАМК ;зменшенні збуджувальної дії на ЦНС амінокислот.

 

Фенобарбітал(люмінал) для лікування хворих   на епілепсію. Призначають усубгіпнотичних дозах.Ефективність препарату зумовлена пригнічуючим впливом на збудливість нейронів епілептичного вогнища.

 

Карбамазепін—спричиняє протисудомний ефект,який виявляється у попередженні та ослабленні епілептичних нападів і у позитівній психотропній дії.Після прийому препарату у хворих покращується настрій,вони стають більш діяльними.

 

Етосуксимід є препаратом вибору для профілактики малих нападів епілепсії.Його ще призначають при міоклонічних формах епілептичних нападів.

 

Клоназепам—спричиняє транквілізувальну,міорелаксувальну,анксіолітичну і протисудомну дію.

 Фармакологія .

Тема: Синтетичні хіміотерапевтичні  засоби. Сульфаниламідні,противірусні,протитуберкульозні,протисифілітичні,проти –гельмінтні,протимікозні препарати.

Сульфаніламідні препарати –це синтетичні хіміотерапевтичні засоби.що є

похідними аміду сульфанілової кислоти.

До них швидко виникає резистентність.

До них чутливі коки,кишкова паличка,збудники шигильозу.холерний вібріон,клостридії,збудники дифтерії,сибірки,хламідії.

-Тип дії-бактеріостатичний(крім бісептолу,він бактеріцидний)

Механізм дії:порушується метаболізм мікробу і він зупиняє ріст.

-Всмоктування відбувається у тонкому кишечнику.

-Добре проникає у тканини.

-Їх метаболіку випадають в осад і пошкоджуютьканальці нирок.

-Виводяться через нирки та печінку.

Добова доза в перший день----1-2гр,а потім----0,5-1,0гр.,через5-7 днів.

Побічні ефекти:нефротоксичність,алергійні реакції,пригнічення кровотворення.

-Поступово втрачають значення.

 

Стрептоцид –короткої дії, застосування місцеве та внутрішнє,швидко всмоктується,діє 6годин.

Сульфадимезин і етазол—швидко всмоктується зтравного каналу,виділяється нирками.

Сульфален—препарат надтривалої дії,концентрація в  крові триває 7діб.

Сульфамідні препарати,що всмоктуються укишечнику—фталазол,сульгін

Діють у самому кишечнику бактеріостатично ,прийом внутрішньо.

Препарати місцевого застосування: сульфацил натрій,альбуцид—водний розчин.

Комбіновані препарати:  поєднаннясульфамільних  і саліцилова кислота—

Салазопіридин.

 

Похідні 8-оксихінолу

Нітроксолін(5-Нок)виділяється в незмінному виді нирками—для лікування нирок.

Хлорхінальдол—для лікування кишкових інфекцій.

 

Похідні нітрофурану:

Фурацилін-для зовнішнього застосування ,антісептик.

Фуразолідон-для кишкових і пртозойних інфекцій(лямблії,трихомонади)

Фурадонін-для лікування сечових шляхів.

Фурагін-для зовнішнього (промивання ран)  і внутрішнього застосування.

 

Фторхінолони мають перевагу перед антибіотиками –тип дії бактерицидний,

широкий спектр дії

Препарати: ципрофлоксацин,норфлоксацин,офлоксацин(не можна приймати алкоголь при прийому препарату).

 

 

Противірусні засоби.

-препарати з обмеженим терапевтичним ефектом

-ефективне застосування з профілактичною метою або місцево.

-мають практичне значення для профілактики і лікування грипу

-захищають клітину від проникнення в неї вірусу

-призначають в перші 2 дні хвороби

До цих препаратів належать:ремантадин,оксолін,Інтерферони,герпевір,ацикловір,неовір,флоре-наль,Бонафтон.Для лікування СНІДу-азидотимідин.

Оксалін-мазь 2р.на день на слизову носа,або розчин по2кр.у кон'юнктиву5-6р. на добу.

Інтерферони отримують з крові людини.Закапують у носові ходи ,або інгаляційно.

Ацикловір гальмує синтез нуклеінових кислот вірусу.

 

Протитуберкульозні засоби---засоби ,які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерії туберкульозу.Виділяють 3 групи:

1.(найбільш ефективні)

Ізоніазид—в залежності від дози бактеріостатична,або бактерицидна дія,добре всмоктується і проникає у тканини,виводиться нирками,для всіх форм туберкульозу.Нейротоксичний.

Ріфампіцин—антибіотик,терапевтичний ефект8-12годин,ризначається всередину і в/в.

2.(ефективні)---етіонамід,етамбутол,фтивазид,стрептоміцин,циклосерин,ломефлоксацин.

Фтивазид-менше токсичний,застосовується після курсу лікування амбулаторно.

3.(найменш ефективні)—ПАСК.тібон.

 

Протиспірохетозні засоби-це антибіотики(пеніциліни,тетрацикліни,еритроміцин,цефтриаксон)та препарати вісмута(бійохінол,бісмоверол,пентабісмол)

Бійохінол пригнічує розмноження блідої спірохети,виявляє протизапальну дію.Бісмоверол пригнічує ріст і розмноження спірохети.Препарати вводяться в/в.

 

 

Протигельмінтні засоби діляться на 3групи:

1.Засоби ,які призначають при кишкових нематозах:

Піперазин адипінат (при аскаридозі курс 2дні,при ентеробіозі-5днів)Нафтамон(при аскаридозі за2години до сніданку5,0г. Всередину 3-5днів)

Вермокс(при ентеробіозі100мг,таблетку розжувати)Левімізол(всередину 1р.перед сном)

Пірантел.

Використовують квітки піжми.

2.Засоби ,які призначають при кишкових цистодозах:

Фенасал—використовують одноразово 8-12 табл. зранку або через3-12годин після вечері.Перед прийомом вжити 2гр. гідрокарбонату натрію.

Використовують насіння гарбуза.

3.Засоби,які застосовують при позакишкових гельмінтозах:

Дитразин цитрат.

Хлорксил-при трематозах печінки.

Празиквантел –широкий спектр дії.

 

Протимікозні засоби ділять на 3 групи:

1.Засоби для лікування хворих з системними глибокими мікозами:амфотетрацин В,амфоглюкамін,микогептин,міконазол.

2.Засоби для лікування хворих з дерматомікозами:Клотримазол (мазь,крем,

розчин),нітрофунгін(розчин),гризеофульвін-антибіотик(всередину і суспензія),мікосептин(мазь),мікозолон(мазь).

3.Засоби для лікування кандидомікозів:Ністатин та леворин---антибіотики

 Патоморфологія.   

 Тема :Патоморфологія   захворювань серцево—судинної системи.

 

Ішемічна хвороба серця- це порушення його функцій,зумовлене недостатністю коронарного кровопостачання.Вона проявляється аритміями,ішемічною хворобою міокарда,інфарктом міокарда,кардіосклерозом.

Етіологія-спазм,тромбоз або емболія вінцевих артерій ,склеротична оклюзія цих судин.Сприятливі умови: гіперліпедемія,артеріальна гіпертензія,надлишкова маса тіла,малорухливий спосіб життя,куріння,цукровий діабет і подагра,хр. емоційне перенапруження, спадковість.

Гіперліпедемії—істотна роль в розвитку атеросклерозу і утворювання тромбів.Артеріальна гіпертензія призводить до недостатності кровопостачання міокарда.Надлишкова маса і гіподінамія створюють умови для гіпоксії.Куріння визиває вазомоторні порушення.Розрізняють гостру і хронічну форми Іш.Хв.Гостра проявляється стенокардією і інфарктом.Хронічна—кардіосклерозом.У вогнищах ішемії—нагромадження вазоактивних метаболітів,--існує дефіцит кровопостачання міокарда.Морфологічно чередування нормальних кардіоміоцитів і зі зміненою структурою і функцією(дистрофія і некроз в одних,гіперплазія в других)Цей стан називають стенокардією .Вона може бути стабільною і нестабільною.морфологічно стенокардія характеризується ішемічною дистрофією міокарда.Гістологічно :парез судин,іноді свіжі тромби,набряк інтерстицію,еритроцитарний стаз,зникнення поперечної посмугованості,діапедезні крововиливи.

Довготривалий коронароспазм,тромбоз або оклюзія вінцевих судин причина переходу ішемічної дистрофії міокарда в інфаркт.

 

Інфаркт міокарда-це ішемічний некроз серцевого м’язу. Морфологічно—це інфаркт з геморагічним вінчиком.Повний некроз формується  протягом доби.Гістологічно виявляють скупчення лейкоцитів у капілярах,еміграцію їх,діапедезні крововиливи.Макроскопічно зона інфаркту виявляється через 18-24год. після винекнення хвороби.Некротична ділянка набуває сіро-червоного кольору,вона обмежена стрічкою крововиливу і виступає над поверхнею розрізу,внаслідок набряку.В наступні дні зона набряку зникає,некротизована тканина западає,стає щільною,жовто-сірою.По переферії демаркаційний вал із лейкоцитів,фібробластів,макрофагів,які беруть участь у резорбції змертвілих мас.Процес організації інфаркту триває 7-8 тижнів.Сполучна тканина проростає із зони демаркації в зону некрозу,новоутворена сполучна тканина,спочатку пухка типа грануляційної,згодом переходить у грубоволокнисту.В ній і навколо виявляють островці гіпертрофованих кардіоміоцитів.Наслідком цього є утворення щільного рубця—морфологічної основи постінфарктного крупновогнещевого кардіосклерозу.Під час переважання аутолізу змертвілої тканини відбувається розплавлення міокарда---міомаляція.Міокард у цих випадках неспроможний протидіяти внутрішньошлуночковому тиску.Стінка серця стоншується і випинається назовні,що призводить до утворення порожнини—аневрізми серця.компенсаторно в ній утворюється тромб.Він прикриває надриви міокарда і посилює міцність стінки.При недостатньому тромбоутворенні кров проникає під ендокард і некротизовану тканину,що призводить до розриву серця.Причинами смерті в ранньому періоді є кардіогенний шок,фібріляція шлуночків,асистолія,гостра серцева недостатність.З часом на перше місце виходять розрив серця тромбоемболія судин головного мозку.При хронічній ішемічній хворобі смерть настає від серцевої недостатності,тромбоемболічних ускладнень,розриву стінки аневризми.

 

 

Аритмії серця—це  порушення частоти ,ритму і послідовності серцевих скорочень. Аритміями супроводжуються функціональні  й органічні ураження міокарду і клапанного апарату :гіпертонічна хвороба,міокардіодистрофії,інфаркт міокарда,міокардити,уроджені і набуті вади серця,нейроциркулярна дистонія.

 

Порушення автоматизму сино-атріального вузла проявляються синусовою тахікардією,синусовою брадикардією і синусовою аритмією.

Синусова тахікардія-це правальний ритм із частотою скорочень понад 100скорочень  за хв.в стані спокою.Виражена тахікардія при органічних ураженнях міокарда може призвести до серцевої недостатності.

Синусова брадикардія-це сповільнення серцевої діяльності нижче 60 скорочень за 1хв.

Синусова аритмія.коли сповільнення і прискорення серцевих скорочень чергуються-це залежить від неравномірної генерації імпульсів у сино-атріальному вузлі Коли нижчи відділи проявляють власний автоматизм (стають водіями ритму)—гетеротропні(атріовентрикулярний і ідіовентрикулярний ритми) При атріовентрикулярному ритмі джерелом імпульсів стає верхня частина пучка Гіса(компенсаторний механізм,коли сповільнена генерація імпульсів усино-атріальному вузлі,або коли вони не доходяьт до пучка Гіса)-блокади .При ідіовентрикулярному(шлуночковому) ритмі джерелом імпульсів стають пучок Гіса,його ніжки і розгалудження,волокна Пуркіньє.Це свідчить про глибоке ураження серця з пригніченням центрів автоматизму,вузлів :сино-атріального і атріо-вентрикулярного.

 

Порушення збудливості-коли можливий  активний механізм  (за межами атріо-вентрикулярного вузла) появи додаткових джерел генерації імпульсів,які проявляються екстрасистолією,параксизмальною тахікардією та іншими аритміями  названими активними ектопічними ритмами.

Екстрасистолія-це передчасне скорочення під впливом додаткового імпульсу.

Пароксизмальна тахікардія-це група екстрасистол,які повторюються з високою частотою.

 

Порушення провідності.Коли хвиля збудження не може подолати якоїсь ділянки провідної системи—блокада.Залежно від місця затримки імпульсу розрізняють блокади :

Сино- аурикулярна-імпульс блокується міжсино-атріальним вузлом і передсердіями;

Внутрішньопередсердна—перерваний перехід синусового імпульсу через шляхи передсердь;

Передсердно-шлуночкова імпульс затримується на межі контакту передсердь і передсердньо-шлуночкового вузла або між передсердно-шлуночковим вузлом та пучком Гіса;

Внутрішньо-шлуночеова блокується передача у ніжках пучка Гіса  або в системі Пуркіньє.

 

Комбіновані порушення автоматизму і провідності.Для виникнення  цих аритмій  такі умови:наявність численних ектопічних вогнищ збудження і неодинакова швидкість проведення імпульсу в різних відділах провідної системи.Коли частота скорочень досягає 180-400  в хв.,але діяльність остається ритмічною---мерехтіння передсердь.Коли частота досягає 400-600 скорочень в хв. –передсердя втрачають функцію насоса  і не можуть перекачувати кров,ця аритмія називається –миготіння передсердь.Якщо шлуночки скоротилися раніше ,ніж наповнилися кров’ю під час діастоли,то  пульсової хвилі не буде і частота пульсу виявиться нижчою ніж частота скорочень серця—дефіцит пульсу.

 

Фібриляція шлуночків—безладне скорочення м’язових волокон. Справжня систола відсутня,тому кровообіг припиняється і настає смерть.

 ФАРМАКОЛОГІЯ.

ТЕМА:Антибіотики.

 

Хіміотерапевтичними засобами називають лікарсьеі препарати,які пригнічують життєздатність збудників інфекційних захворювань в організмі людини.

 

Правила хіміотерапії:

1.лікування починати якомога раніше;

2 необхідно виявити збудника та визначити його чутливість до хіміотерапевтичних засобів ;

3. призначити дозу і шлях введення,щоб забезпечити середню терапевтичну концентрацію впродовж всього курсу лікування.На початку призначають ударну дозу.

4. дотримуватися оптимальної тривалості лікування.

 

Антибіотики-це хіміотерапевтичні засоби мікробного,рослинного або тваринного походження,їх синтетичні й напівсинтетичні аналоги та похідні,які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів,вірусів,найпростіших,гртбків,а також затримують ріст пухлин.

 

Властивості антибіотиків :

-висока біологічна активність щодо чутливих до них мікроорганізмів ;

-біологічну активність оцінюють в умовних одиницях ОД в 1мл(ОД/мл) , в 1мг(ОД/мг) ;

-висока вибіркова антимікробна дія ;

-випускають у різних лікарських формах-порошки у флаконах,розчини в ампулах,таблетки,мазі;

-шляхи введення :перорально,парентерально та місцево.

 

Для всіх антибіотиків характерні побічні дії-алергія(обов’язково проводиться проба на чутливість) та дисбактеріоз(призначаються відповідні препарати)

-розчинниками для антибіотиків може бути вода для ін’єкцій,ізотонічний розчин натрію хлориду, 0,25%-0,5% розчин новокаїну або лідокаїну.

-спосіб розведення 1:1 (1мл-100 000 ОД)_ та 1:2 (1мл-200 000 ОД).

 

Класифікація антибіотиків :

1.    Препарати групи пеніциліну

2.    Макроліди й азаліди

3.    Цефалоспорини

4.    Тетрацикліни

5.    Хлорамфеніколи

6.        Аміноглікозиди і глікопептиди

7.    Полімексини

8.    Ріфампіцини

9.    Лінкозаміни

10.Фузидини.

 

Пеніциліни. Характеристика :

-бактерицидна дія;

-діє на коки,клостридії,бацили сибіркидифтерійну паличку,спирохету; 

-низька токсичність

-дешевизна й доступність.

 

Бензилпеніциліну натрієва сіль-кислотонестійкий,руйнується ферментами кишок,вводиться в/м,  в/в, в різні порожнини,добре проникає у слизові,нирки,серце,,стінки кишок,в плевралтну і синовіальну рідину.Тривалість дії 3-4 години,виводиться нирками.

Бензилпеніциліну калієва сіль-такі ж властивості,але вводиться тільки в/м.

 

Біциліни—проланговані антибіотики,вводяться в/м,розчиняються у воді для ін’єкцій та ізотонічному розчині натрію хлориду,вводяться Біцилін—1 один раз на тиждень,а Біцилін—5 один раз на 4 тижні.

 

Оксациліну натрієва сіль---кислотостійкий,напівсинтетичний,швидко всмоктується,терапевтична дія триває 4-6 годин,вводиться перорально,парентерально,виділяється нирками.

 

Ампіцилін—напівсинтетичний,широкого спектру дії,швидко всмоктується,проникає у всі тканини,крім спиномозкової,вводиться перорально,парентерально,виводиться жовчю та нирками.

 

Ампіокс-комбінований антибіотик(суміш ампіциліну і  оксацтліну),широкий спектр дії.

 

Макроліди і азоліди.

 

-широкий спектр дії;

-ефект бактеріостатичний ;

-швидко виникає резістентність;

-гепатотоксичність;

-дисбактеріоз.

 

Еритроміцин-добре проникає у тканини,виводиться з сечею і жовчю.

 

Олеандоміцину фосфат-близький до еритроміцину,але за активністю поступається йому.

Олететрин-суміш олеандоміцину ітетрацикліну,широкий спектр дії.

 

Азитроміцин—напівсинтетичний антибіотик I Iпокоління,кислотостійкий,довше діє,краще переноситься,більш застосовується при захворюваннях дихалтних і сечових шляхів.

 

Цефалоспорини.

-стійкі до ферментів стафілококів;

-порушують синтез мікробної стінки в момент мітозу ;

-широкий спектр дії ;

Є4 генерації :

1. цефалоридин, цефазолін; 

2.цефуроксим, цефаклор;

3.цефотаксим, цефіксим;

4.цефепім.

 

Тетрацикліни.

-діють на збудників особливонебезпечних інфекцій ;

-тип дії бактеріостатичний.

 

Тетрацикліну гідрохлорид-вводиться перос,в/м та місцево (мазі).

Метациклін гідрохлорид-більш активний.

Доксицикліну гідрохлорид-добре всмоктується та повільно виводиться.

 

 

Хлорамфеніколи:

 

Левоміцетин-діє на збудників кишкових інфекцій,рикетсій.спирохет,віруси. Тип дії—бактеріостатичний..Використовується парентерально і місцево.Не можна дітям до 3-х років.

Левоміколь-мазь.

 

Аміноглікозиди.

 

-широкий спектр дії;

-порушують синтез компонентів стінки бактеріальної клітини.

 

Стрептоміцину сульфат-найбільший вплив на мікобактерії туберкульозу,а також інші інфекції сечових і дихальних шляхів.застосовується в/м 1-2р. в день.

 

Гентаміцин сульфат більш активний до синьогнійної палички та стафілококів.стійких до пеніциліну.Призначається тільки в/ м. побічний ефект—ототоксичний та нефротоксичний.

Канаміцин-подібний до стрептоміцину,використовують.коли той неефективний,багато побічних ефектів.

 

Сизоміцину сульфат—широкого спектру дії,проникає через діенцефальний бар’єр.Призначається при сепсисі,менінгіті, абсцесу легень та ін.

 

Ванкоміцин—діє бактеріцидно,погано всмоктується,призначається в/в.

 

 

Поліміксини.

 

Поліміксин М сульфат-тип дії бактеріцидний,Застосовують при кишкових інфекціях,може призначатися місцево.

 

Поліміксин В сульфат—призначається парентерально. Нейротоксичність.

 

Рифампіцини.

 

Рифампіцин.Тип дії бактеріцидний. Продуктується грибком.Легко всмоктується і проникає в тканини.Використовується при туберкульозі і хворобах дихання..Побічний ефект- порушення травлення,печінки,лейкопенія.

 

 

Фузидини.

 

Фузидин натрій—вузький спектр дії,застосовують при гонореї,остеомієліті.

 

Лінкозаміди

 

Лінкоміцину сульфат—діє на стафілококи,пневмококи,стрептококи,дифтерійну паличку.Добре проникає у печінку,нирки,кістки,легені,міокард,грудне молоко матері. Протипоказання-тяжкі ураження печінки,нирок.