Мікробіологія.   Лекція.

Тема  :   Родина  кишкових  інфекцій.    В.А.Люта   стор.218-250

 

Родина кишкових бактерій—Enterobacteriaceae  об’єднує численну группу бактерій,які населяють кишечник людей і тварин.

Ентеробактерії-це прямі палички грамнегативні.нерухливі,спору не утворюють,деякі утворюють капсулу,аероби і факультативні анаероби,ростуть на простих поживних середовищах.Серед них є патогенні і умовно-патогенні. Патогенність більшості ентеробактерій зумовлена ендотоксином.

 

Ешерихії(Escherichia  coli)-кишкова паличка  ,більшість має капсулу або мікрокапсулу,рухливі (бувають нерухливі ),спору не утворюють,грамнегативні, факультативні анаероби,неіибагливі до поживних середовищ,легко ростуть на МПА (м’ясопептонний агар) і МПБ( м’ясопептонний бульйон).  Ферментативно активні—сахаролітичні властивості, протеолітичні властивості виражені слабо,не розріджують желатин.

Умовнопатогенні (представники нормальної мікрофлори) і патогенні (збудники гострих кишкових захворювань).

Антигенну структуру визначають у реакції аглютинації.

Резистентність—відносно стійкі , чутливі до високої температури,дезінфектантів.

Фактори патогенності :фактор адгезії і колонізації, інвазії, екзотоксини, ендотоксин

На аналіз відбирають випорожнення,блювотні маси (інколи—виділення з носа,зіва,вуха,гній,кров,сечу,секційний матеріал) За епід. Показниками—відбирають харчові продукти.

 

Сальмонели(Salmonella)—палички,рухливі,не утворюють спору і капсулу,грамнегативні. Факультативні анаероби,не вибагливі до поживних середовищ,ростуть на МПА і МПБ.Більшість  розщеплюєють вуглеводи.

Антигени—О-,Н-, К-антигени. Стійкі в навколишньому середовищі,стійкість до високої темп. Підвищується у сальмонел,що містяться у харчових продуктах.

Фактори патогенності :адгезії і колонізації,інвазії,ендотоксин,ентеротоксин,цитотоксин.

 

 

Черевний тиф та паратифи А і В.  Джерелом інфекції є хворі і бактеріоносії.  Механізм передачі—фекально-оральний.Імунітет тривалий,стійкий.Основний метод діагностики бактеріологічний.На дослідження беруть кров,бактеріологічне дослідження калу.Серологічне дослідженні крові.

 

 

Збудники харчових токсікоінфекцій.

Токсикоінфекції здатні  спричинити такі мікроорганізми : ентеробактерії, коки, клостридії, вібріони,псевдомонади  та ін.Основними збудниками є сальмонели.У людей на аналіз відбирають кал,блювотні маси,промивні води шлунка,кров,сечу ; за спеціальними показниками—жовч,спиномозкову рідиную  секційний матеріал.Основний метод—бактеріологічний.

 

Шигели—збудники гострого кишкового захворювання—бактеріальної дизентерії. Палички,не утворюють спору і капсулу,нерухливі,грамнегативні.Факультативні аероби,не вибагливі до поживних середовищ(МПБ і МПА).Біохімічна активність виражена слабко,не розріджують желатин.   Антигени---4 серогрупи.Шигели відносно стійкі в навколишньому середовищі.

Фактори патогенності : адгезії і колонізації, інвазії, токсини. Джерелом інфекції є хворі люди і носії.Механізм передачі—фекально-оральний. Шляхи передачі—водний,аліментарний. Імунітет—нетривалий і ненапружений.

Мікробіологічна діагностика_фекалії.Використовують бактеріологічний,люмінесцентно-мікроскопічний і серологічний методи діагностики.

 

Умовно—патогенні мікроорганізм-це мікроорганізми навколишнього середовища і нормальної мікрофлори людини,які безпечні для здорового організму,але здатні проявляти патогенні властивості у разі порушення функції захисних факторів макроорганізму.Фактори зростання захворюванності,спричиненої умовно-патогенною мікрофлорою :зміна імунного статусу макроорганізму внаслідок вживання антибіотиків,гормональних і вакцинних препаратів,що також призводить до пригнічення  нормальної мікрофлори і розвитку дисбактеріозу ;  забруднення довкілля,несприятливі соціальні фактори,вживання алкоголю і наркотиків.До  умовно-патогенних належать: ентеробактерії(клебсієли, протей,ієрсиніі, серація, цитробактер,ентеробактер,ервінія тощо),псевдомонади(синьогнійна паличка) , анаероби(бактероїди), коки(стафілококи, стрептококи), лістерії та ін.Встановити роль мікробів  можна тільки мікробіологічними методами.

 

Клебсієли.Цей вид поділяють на 3 підвиди. Улюдей вони спричинюють пневмонію,озену,риносклерому.Це палички,спору не утворюють,нерухливі,утворюють товсту капсулу.Вони легко культивуються на середовищах Ендо,ЕМС,Плоскирєва,К-2,МПБ.Ферментують вуглеводи,стійкі в навколишньому середовищі.  Факторами патогенності є капсула,ендотоксин,ентеротоксин,термолабільний токсин.Найчастіше спричинюють ендогенні внутрішньолікарняні інфекції,також здатні зумовлювати екзогенні інфекції.джереломяких є хворі люди і носії.Поширеними механізмами передачі є фекально-оральний, повітряно-краплинний,контактно-побутовий. Факторами передачі є м’ясні і молочні харчові продукти,вода,повітря…Матеріалом для дослідження є гній,кров, спинномозкова рідина,випорожнення, змиви з предметів, секційний матеріал.

 

 

Протей—палички ,спору і капсулу не утворюють,грамнегативні.Культивують як і всі ентеробактерії.У протея виражені  сахаролітичні властивості,протеолітичні властивості,розріджує желатин,дезамінує амінокислоти. Стійкий у навколишньому середовищі.Витримує низькі температури,стійкий до багатьох атибіотиків і дезінфектантів.Факторами патогенності є джгутики,фімбрії,ендотоксин,гемолізини,уреаза,протеаза.він може спричинювати ендогенну інфекцію в кишечнику.Іззовні він потрапляє в основному аліментарним шляхом із харчовими продуктами або через рану.Імунітет не виробляється.. Матеріалом для дослідження є випорожнення,кров,блювотні маси,жовч, дуоденальний вміст, сеча,секційний матеріал. Для діагностики використовують бактеріологічний і серологічний методи.Протей стійкий до багатьох антибіотиків.

 

Ієрсинії. Патогенними для люджей є—3.Палички,спору не утворюють,нерухливі,грамнегативні.Ростуть на середовищах :Ендо,ЕМС..Вони мають високу ферментативну активність,стійкі в навколишньому середовищі. Факторами патогенності є:   фактори адгезії,антигени вірелентності,гетерогенні антигени,ендотоксин,екзотоксин,ентеротоксин..Основним джерелом інфекції є тварини.Роль резервуара може виконувати навколишнє середовище.Механізм передачі інфекції є : основний(аліментарний і водний);  можливі контактно-побутовий і повітряно-пиловий.Матеріалом для дослідження є фекалії,мокротиння,сеча,жовч.гній,виділення з очей,кров Методи лабораторної діагностикиє є бактеріологічний і серологічний.. Аллергійний метод використовується  тільки для діагностики псевдотуберкульозу. Імунітет формується завдяки накопиченню специфічних антитіл і підвищенню фагоцитарної активності.

 

 

Синьогнійна паличка.

Вона невибаглива до поживних середовищ. Вона добре росте на  МПА, МПБ. Слабо виражені сахаролітичні властивості,але добре –протеолітичні,розріджує желатин і зсілу сироватку крові, гідролізує білки,руйнує гемоглобін.Стійка в навколишньому середовищі.Фактори патогенності є :ендотоксин,екзотоксин,гістотоксин,,ентеротоксин,ферменти агресії.Імунітет слабкий,нестійкий.Для аналізу відбирають гній,ексудат,пунктати із органів,сечу,секційний матеріал.Досліджують бактеріологічним методом.

 

Кампілобактерії і гелікобактерії.

Грамнегативні палички ,спору і капсулу не утворюють,рухливі. Для їх культування використовують середовища : м’ясні,кров’яні,печінкові.Резістентність висока.Виробляють комплекс термолабільних і  термостабільних факторів патогенності.Основним джерелом інфекції є тварини ,птахи і гризуни,додатковим джерелом—хворі люди і носії.Хвороби: ентеріт і ентероколіт.Кампілобактерії—високоімуногенні. Матеріалом для дослідження є фекалії, інколи –кров,вода,молоко,харчові продукти,змиви з предметів,секційний матеріал тощо.Переважно мікроскопічний,бактеріологічний і серологічний методи діагностики.

 Фармакологія.   Лекція. 

 

Тема :  Основні принципи  лікування   гострих  отруєнь  лікарськими засобами.

 

 

Екстренна детоксикація.

 

 

Призупинення подальшого надходження отрути в організм.

 

При  отруєннях,пов’язаних з вдиханням отрут,потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату,що добре провітрюється.Якщо отрута є на шкірі  чи слизових оболонках,її треба змити великою кількістю води. У разі ін’єкційного введення отрути: на це місце накладають міхур із льодом на 6-8год.,роблять новокаїнові блокади(0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлоріду з 2-3 мл 0,5% розчину новокаїну)

 

Запобігання всмоктування отрути в кров із травного каналу.

 

Якщо невідомо,яка отруйна речовина потрапила в організм,шлунок слід промити 0,01—0,1% розчином калію перманганату, 0,5-2 % розчином таніну чи перевареною водою.

 

Якщо отруйна речовина відома,можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку(застосувати антидоти отрут)

--при отруєнні морфіном---промивання розчином калію перманганату(окислення морфіну) ;

--при отруєнні срібла нітратом—промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду(реакція осаду) ;

-- при отруєнні оксалатами,цитратами—промивання розчином  кальцію хлориду(реакція осаду) ;

--при отруєнні барію хлоридом—промивання розчином натрію сульфату (реакція осаду) ;

--при отруєнні кислотами—всередину дають магнію  оксид (реакція нейтралізації) ;

--при отруєнні основами—промивання 1% розчином лимонної, оцтової, молочної кислот(реакція нейтралізації) ;

--при отруєнні фосфором—промивання розчином міді сульфату ;

--при отруєнні важкими металами—вживання збитих яєчних білків,молока ;

Можливе застосування блювотних препаратів,якщо потерпілий притомний.

 

Введенгня адсорбівних засобів  можна проводити до і після промивання шлунка—активоване вугілля 20—30г,або2-3 ст.л. на  склянку води   у формі суспензії.

 

Введення сольових проносних—магнію сульфат або натрію сульфат 20—30 г на 0,5 склянки води,запиваючи двома склянками води.Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами.

 

Сифонні клізми слід робити при будь-яких пероральних отруєннях,видаляючи при цьому отруту з товстої кишки.

 

Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров.

 

--метод форсованого діурезу—виведення отрути через нирки.Вводять в/крапельно 1-1,5л ізотлонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно з сечогонними препаратами швидкої дії(фурасемід,лазікс) ;

--метод гемосорбції—очищення крові за допомогою  перфузії крові через детоксикатор,складовою якого є сорбційні колонки;

--гемодіаліз—очищення крові від отрути за допомогою апарату «штучна  нирка» ;

--перитоніальний діаліз—очищення від отрути через очеревину ;

--замінне переливання крові—видаляють із організму частини крові, і переливають 2-3л донорської крові.

 

 

Специфічна антидотна терапія.

 

Антидот-це речовина,що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводять їх з організму.

 

Розрізняють 3 види антогоністів :

 

1.Антидоти,що запобігають всмоктуванню отрут,забезпечують їх зв’язування,нейтралізацію і виведення з організму.

--неспецифічні антидоти контактної дії—активоване вугілля,карболен,ентеросгель ;

--специфічні хімічні антидоти;

 

2.Антидоти,що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду :

--глюкоза—антидот при отруєнні ціанідами,синильною кислотою ;

--унітіол—антидот при отруєнні ртуттю,золотом,вісмутом,талієм,сурмою,міддю,серцевими глікозидами;

--тетацин-кальцій—антидот при отруєнні солями свинцю,кобальту,кадмію,урану;

--метиленовий синій---антидот при отруєнні синильною кислотою,нітрогліцерином;

--натрію тіосульфат—антидот при отруєнні препаратами йоду,фенолу ,серцевими глікозидами.

 

3.Функціональні антогоністи—це препарати,які впливають на органи і системи  протилежно до дії отрути:

--налорфіну гідрохлорид,налоксон—при отруєнні препаратами опію ;

--бемегрид—при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;

--атропіну сульфат—при отруєннях М-холіноміметиками,антихолінестеразними;

--протаміну сульфат—при передозуванні гепарину;

--глюкоза в гіпертонічному розчині—при передозуванні інсуліну;

--антикоагулянти непрямої дії—при передозуванні вікасолу;

--прозерин—при отруєнні міорелаксантами периферичної дії ;

--реактиватори холінестерази (дипіроксим,алоксим,ізонітрозим)—при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.

 Фармакологія.   Лекція.

 

Тема :Протизапальні,протиалергійні,  імунотропні  препарати.

 

Протизапальні  поділяють на  2 групи :

--стероїдні протизапальні препарати-глюкокортикостероїди ;

--нестероїдні протизапальні  препарати (НПЗП)—ненаркотичні анальгетики.

 

Стероїдні протизапальні препарати—гормони кіркової речовини надниркових залоз.До ГКС належать :кортизон,гідрокортизон,преднізолон,дексаметазон,тріамцинолон.

 

Механізм  протизапальної дії ГКС :

--пригнічення ферменту фосфоліпази,яка бере участь в утворенні простогландинів—медіаторів запалення ;

--гальмування утворення інших медіаторних речовин—брадикініну,лейкотрієнів,гістаміну,серотоніну;

--зниження чутливості тканинних рецепторів до медіаторів запалення;

--послаблення продуктивної і альтернативної фази запалення.

Показання до застосування :тяжкі форми ревматизму,артриту,поліартриту тощо.

 

Нестероїдні протизапальні препарати.

 

Механізм дії :

--пригнічення ферменту,що веде до синтезу циклооксигенази і порушення синтезу простагландинів;

--пригнічення активності інших медіаторів запалення(гістаміну,серотоніну тощо);

--змсеншення енергозабезпечення в ділянці запалення;

 --пригнічення підкіркових больових центрів.

 

Класифікація нестероїдних протизапальних препаратів :

1. похідні індолу— індометацин;

2.похідні кислот---   диклофенак-натрій (вольтарен,ортофен,наклофен), кеторолак(кетанов),  ібупрофен,  кислота ацетилсаліцилова;

3.оксиками---піроксикам, мелоксикам(моваліс);

4.похідні піравзолону---анальгін, бутадіон.

 

Показання до застосування :міалгія,артрит,радикуліт,бурсит,ревматизм,біль на тлі травматичних пошкоджень.

 

 

Протиалергійні засоби.

 

 

Класифікація :

1.антигістамінні препарати(блокатори гістамінових рецепторів):

--I покоління пригнічують ЦНС і виявляють седативну і снодійну дію.Це---димедрол, супрастин, тавегіл, діазолін, піпольфен.

--I Iпокоління мало впливають на ЦНС і тому в них незначна седативна дія та довший фармакологічний ефект.Це—лоратидин, терфенадин, астемізол, азеластин, цетиризин,прималан.

--I I I покоління –є активними метаболітами препаратів I Iпокоління,що забезпечує їхню найбільшу вибіркову дію на гістамінові рецептори(вони найбільш активні). Це—фексофенадин, еріус.

 

2.антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори—перешкоджають виділенню медіаторів алергії. Це—кромолін-натрій, кетотифен, ГКС.

 

3. препарати,що усувають прояви алергійних реакцій :адреноміметики(адреналін,ефедрин), бронхолітики, препарати кальцію.Вони зменшують проникність судин,звужують судини,підвищують АТ,виявляють бронхорозширювальну дію.

 

 

Засоби,що впливають на імунні процеси(імунотропні засоби)—це засоби,що посилюють(імуностимулятори) чи ослаблюють(імунодепресанти,імуносупресори) імунну систему організму.

 

Імуностимулятори підвищують імунітет. Класифікація :

---специфічні—тималін, тимоген, тактивін, вілозен, міслопід, спленін, вакцини, імуноглобуліни,  пірогенал, інтерферони, продигіозан.

---неспецифічні----левамізол(декаріс) , стимулятори лейкопоезу, вітаміни, продигіозан.

 

Тималін отримують із вилочкової залози тварин.  Стимулює реакцію клітинного імунітету, регулює кількість Т-  і В-лімфоцитів.посилює фагоцитоз.

Показання до застосування :гострі та хронічні гнійно-запальні процеси,опіки,трофічні виразки,пригнічення імунітету.

 

Пірогенал—імуностимулятор,продукт життєдіяльності мікроорганізмів.Після його введення підвищується температура тіла,стимулюється лейкопоез,пригнічується розвиток рубців,покращується відновлення нервової системи.Активність препарату вимірюється в мінімальних пірогенних дозах(МПД)

 

Імунодепресанти(імуносупресори)—засоби,які пригнічують імунну систему.

Пригнічують імунну систему цитостатики(протипухлинні препарати),глюкокортикоїди(гормони кори надниркових залоз) .антагоністи пурину(азатіоприн,меркаптопурин).

 

Азатіоприн-імунодепресант,який проявляє цитостатичну дію.Увисоких дозах пригнічує функцію кісткового мозку.

Показання до застосування :профілактика відторгнення 

 Лекція. Фармакологія

Тема : Солі лужних і лужно-земельних металів.

 

Натрій..Дефіцит –проявляється спазмами непосмугованих м’язів,пригніченням ЦНС,розладами кровообігу.

Натрію хлорид—сольовий препарат,який застосовують у формі ізотонічного.гіпертонічного та гіпотонічного розчинів.

 

Ізотонічний розчин натрію хлориду—це 0,9% розчин.,його називають фізіологічним.Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рідин і клітин організму.

Показання до застосування :зневоднення на тлі безперервного блювання,проносу,опіків,інфекційні хвороби,значна крововтрата,шок,колапс ; місцево :для оброблення і промивання ран,опіків,очей,носової порожнини.Вводять ізотонічний розчин підшкірно і внутрішньовенно.

 

Гіпертонічний розчин натрію хлориду—це 2-10% концентраціяї.Його осмотичний тиск вищий, ніж тиск у клітині ,тому він спричиняє зморщування і загибель клітин,виявляє протимікробну дію.

Показання до застосування :Для оброблення і промивання  гнійних ран,опіків,абсцесів ; в/в –для зипинки легеневої,шлункової,кишкової кровотечі,та при атонії кишок ; ректально--  при закрепах як проносний засіб ; всередину--- для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом.

 

Гіпотонічний розчин---0,45—0,6% концентрації.Його осмотичний тиск нижчий,ніж тиск усередині клітини,тому він призводить до набухання і розриву клітини(лізису)

Показання до застосування :для виготовлення розчинів місцевоанестезійних засобів.

 

 

Солі К—це калію хлорид.

Дефіцит К в організмі призводить до появи слабкості і паралічу м’язів,порушення серцевого ритму(екстрасистолія) ,зниження перистальтики кишок.

Показання до застосування :гіпокаліємія,серцеві аритмії.

Протипоказання :повна блокада серця,порушення функції нирок,та недостатність надниркових залоз.Входить до складу препаратів Аспаркам і Панангін.

 

Солі Са—це кальцію хлорид і кальцію глюконат.

Са забезпечує і підтримує нормальний стан кісток і зубів,бере участь у згортанні крові,передачі нервових імпільсів,функціонуванні нервової,м’язової і залозистої тканин,виявляєпротизапальну,протиалергічну,протиексудативну дію;стимулює серцеву діяльність(впливає на серце протилежно йонам калію).

Препарати Са застосовують при кровотечах,алергіях,хворобах шкіри ,прищитоподібної залози,ексудативно-запальних процесах,діатезі,капіляротоксикозі,у складі комплексної терапії хворих з переломами,остеопорозом,при запальних захворюваннях.

Протипоказання до застосування :при лікуванні серцевими глікозидами,схильності до тромбозів,тяжкій формі атеросклерозу.

 

Солі Мg—магнію сульфат.

Магній є складовою багатьох ферментів,від нього залежать енергетичний обмін,нервово-м’язова збудливість,регуляція проникності клітинних мембран.Він є антистресовим елементом.Ознаки дефіциту Мg –підвищена дратівливість,апатія,депресія,тремтіння м’язів,порушення серцевого ритму.

Магнію сульфат виявляє різнобічну дію залежно від шляхів введення :

---при парентеральному введенні : пригнічує ЦНС, виявляє протисудомну дію,знижує АТ,спазмолітичну дію,знижує скоротливу активність міометрія,

--при ентеральному введенні :зумовлює рефлекторний викид жовчі,як проносний засіб.

 

 

Глюкоза—є одним з основних енергетичних джерел в організмі,має антитоксичні властивості.Вмедицині використовують у формі ізотонічного та гіпертонічного розчинів,таблеток.

 

Ізотонічний розчин  має 5% концентрацію.Його осмотичний тиск дорівнює тискові крові та рідин організму.

Застосовують при зневодненні,хронічних захворюваннях,виснаженні(кахексії),інтоксикації,хворобах печінки,колапсі,шоці,для розведення ліків.Глюкоза  в ізотонічному розчині є постійним компонентом кровозамінних та протишокових рідин.

 

Гіпертонічний розчин глюкози має 10-40% концентрацію.осмотичний тиск його вищий ніж тиск крові та міжклітинних рідин.

Показання до застосування :сприяють підвищеннюАТ,покращенню серцевої діяльності,для антитоксичної діяльності печінки.Призначають при гіпоглікемії,шоці,колапсі.Вводять глюкозу тільки в/венно,при  п/ш та в/м введенні виникають запалення та некроз тканин.

 3Ас-с Фармакологія.

Питання до іспиту.

1.             М-Холіноблокатори. Механізм дії. Основні фармакологічні ефекти.

2.             Особливості дії окремих препаратів. Гостре отруєння атропіном і надання допомоги.

3.             Умови, що впливають на дію ліків в організмі: хімічна будова, фізико-хімічні властивості, біодоступність, доза. Вік, маса тіла, індивідуальна чутливість, стать, патологічні процеси, режим харчування і склад їжі, метереологічні фактори.

4.             Лікарські засоби, які використовують для зняття  ознак стенокардії та запобігання їм. Механізм дії окремих препаратів. Шляхи введення.

5.             Кардіотонічні засоби. Механізм дії на серце. Лікарські препарати. Шляхи введення, дозування.

6.    Антигіпертензівні засоби. Загальна характеристика. Класифікація. Застосування окремих препаратів. Перевага комбінованої фармакотерапії.

7.             Протикашльові засоби, класифікація. Лікарські препарати. Застосування. Побічні ефекти.

8.             Ненаркотичні анальгетики. Механізм анальгетичної, жарознижувальної, протизапальної та протиревматичноїдії. Застосування. Побічна дія.

9.             Відхаркувальні засоби, класифікація. Застосування.

10.         Протиалергійні засоби. Механізм протиалергійної дії окремих препаратів.

11.         Застосування. Побічні ефекти.

12.         Лікарські засоби, які використовують при недостатній і надмірній секреції залоз шлунка.

13.         Засоби, що впливають на систему крові. Класифікація. Застосування.

14.         Засоби, що впливають на тонус і скоротливу активність матки. Класифікація. Застосування.

15.         Снодійні засоби, застосування. Назвати препарати.

16.         -адреноблокувальні речовини. Показання та протипоказання до застосування.Перелічить препарати.

17.         Аналептики. Загальна характеристика. Вплив на ЦНС. Лікарські препарати. Застосування.

18.         Проносні лікарські засоби. Класифікація. Механізм дії. Застосування окремих  препаратів.

19.         Антисептичні та дезінфекційні засоби. Загальна характеристика, класифікація. Застосування окремих препаратів. Механізм їхньої протимікробної дії.

20.         Протимікробні засоби. Загальна характеристика, класифікація.

21.         Антибіотики.Загальне поняття. Класифікація. Застосування окремих препаратів. Механізм і спектр протимікробної дії. Побічні ефекти. Профілактика їх.

22.         Протиспірохетозні засоби. Загальна характеристика, застосування.

23.         Протизапальні засоби стероїдної та нестероїдної будови. Механізм дії. Застосування. Побічні ефекти.

24.         Основні принципи надання допомоги при гострих медикаментозних отруєннях. Назвати антидоти.

25.         Солі лужних і лужноземельних металів, значення для організму. Застосування.

26.         Сульфаніламідні препарати. Загальна характеристика. Механізм і спектр протимікробної дії. Комбіновані препарати. Застосування. Побічні ефекти, профілактика.

27.         Препарати водорозчинних вітамінів. Полівітамінні препарати.

28.         Препарати гормонів, їх синтетичні замінники та антогоністи.

29.         Лікарські засоби, які  використовують у разі порушення секреції підшлункової залози.

30.         Седатівні засоби. Вплив на ЦНС.Застосування. Бромізм. Методи лікування.

31.         Жовчогінні лікарські засоби, класифікація. Застосування. Назвати препарати.

32.         Охарактеризуйте механізм дії, спектр застосування, побічні ефекти серцевих глікозідів. Визначити препарати, шляхи введення.

33.         Засоби для інгаляційного наркозу. Стадії наркозу. Ускладнення під час і після наркозу. Особливості дії окремих препаратів.

34.         Проаналізувати механізм дії, застосування протиалергійних засобів. Перелічити препарати, шляхи введення.

 

 Мікробіологія.Лекція.

Тема : Специфічна  імунопрофілактика  інфекційних  хвороб    та  імунотерапія.  Алергія   та   анафілаксія.

 

Для створення  активного і пасивного імунітету використовують препарати,дія  яких спрямована проти певного збудника.До цих препаратів відносять вакцини,анатоксини, сироватки, імуноглобуліни.

Імунізація є основним напрямом боротьби з інфекційними хворобпми. Система заходів для запобігання,обмеження поширення і ліквідації інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень називається специфічною імунопрофілактикою.Введення препаратів для створення штучного імунітету називається імунізацією.

Останнім часом вакцинопрофілактику проводять проти більше ніж 20 інфекцій.

У виробництві віакцин пріоритетними є такі напрями: створення нових вакцин; удосконалення уже відомих; створення комбінованих вакцин,які дають змогу одночасно вводити 5-6 антигенів; підвищенні імуногенності вакцин,що зменшує частоту їх введення; виготовлення вакцин для орального і інтраназального застосування,що зменшує частоту інструментальних втручань; старанне очищення вакцин від сторонніх домішок,що зменшує їх реактогенність(побічну негативну дію)

Всі препарати, які використовують для імунопрофілактики поділяють на 3 групи :препарати для активної імунізації (вакцини і анатоксини), препарати для пасивної імунізації (сироватки і імуноглобуліни—гамма –глобуліни) ; препарати для екстренної профілактики і превентивної терапії—деякі вакцини(антирабічна—проти сказу),анатоксини(протиправцевий),сироватки.

 

Вакцини-це препарати для створення штучного активного імунітету.

3 види вакцин: вакцини I покоління—корпускулярні(живі та вбиті) ; I I покоління—хімічні й анатоксини ; III покоління—штучні й генно-інженерні.

 

Живі вакцини виготовляють із живих атенуйованих(ослаблених) штамів  бактерій або вірусів. Від вихідних штамів вони відрізняються зниженою вірулентністю,але зберігають високу імуногенність. Вакцинні штами зберігають властивості розмножуватися в організмі,спричинюючи прихований інфекційний процес-вакцинну інфекцію,яка приводить до вироблення специфічного імунітету.Доживих належать вакцини проти туберкульозу(БЦЖ),туляремії, поліомієліту,кору,грипу,епідемічного паротиту,краснухи,бруцельозу,сибірки,чуми. Живі вакцини високоімуногенні,вводяться одноразово(винятком є поліомієлітна вакцина) Імунітет зберігається тривалий час.Недоліком живих вакцин є відносно низька стійкість.

 

 

Убиті вакцини є штамами бактерій або вірусів,що інактивовані фізичними методами або хімічними речовинами.Для виготовлення убитих вакцин використовують високопатогенні,повноцінні у антигенному відношенні штами.Але внаслідок денатурації антигенів вони зазвичай менш імуногенні,ніж живі,тому їх необхідно вводити багаторазово(2-3рази).Перевагою інактивованих вакцин є стабільність під час зберігання,безпечність,швидкість і простота виготовлення.До убитих вакцин відносять черевнотифозну,гонококову,холерну,лептоспірозну,антирабічну, проти кліщового енцефаліту,коклюшу.

Недоліком всіх корпускулярних вакцин(живих і убитих) є те,що вони крім антигенів-імуногенів містять багато інших антигенів,а це створює додаткове навантаження на імунну систему.

 

Хімічні вакцини містять не тільки клітини бактерій або віріонів,а окремі найбільш імуногенні компоненти мікробної клітини(субклітини) чи віріону(субвіріонні або субодиничні) Їх отримують шляхом екстракції імунізуючих фракцій з убитої культури(черевнотифозна вакцина), або екстракцією протективних антигенів,що накопичуються в організмі тварин або спеціальних поживних середовищах(вакцина проти сибірки).

 

Анатоксини виготовляють із екзотоксинів бактерій ,знешкоджених формаліном і термічним обробленням,очищених і концентрованих.Вводять їх багаторазово.Під дією анатоксинів формується антитоксичний імунітет,який нейтралізує екзотоксин і не діє на збудника інфекції.Використовують дифтерійний,правцевий, холерний,стафілококовий,ботулінічний,гангренозний анатоксини.Для підвищення імуногенності(швидко виводяться з організму,тому проявляють низьку імуногенність-слабку антигенність) додають адсорбенти—адсорбовані вакцини(коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина)

 

Штучні вакцини складаються з молекули –носія і синтетичних імуногенних детермінант.

 

Генно-інженерні вакцини виготовляють із непатогенних мікроорганізмів(дріжджів,кишкової палички),у геном яких перенесено ген,що кодує синтез антигенів-імуногенів.Останні використовують для виготовлення вакцин(рекомбінантні)---вакцина проти гепатиту В.

 

Касетні вакцини—на поверхні білкової молекули розміщують антигенні детермінанти.

 

 

Залежно від того,проти якої кількості інфекційних хвороб можна сформувати штучний імунітет розрізняють :моновакцини(вакцина проти краснухи), полівакцини(Пріорикс –проти кору.краснухи,епідемічного паротиту—Бельгія).Полівакцини,що містять убиті мікроби або їх антигени й анатоксини називають асоційованими або комбінованими—АКДП(коклюшно-дифтерійно-правцеву вакцину).

 

Автовакцини—це вакцини,які готують з мікробів,що виділені з організму хворого,їх використовують для лікування цього ж –таки хворого.Введення автовакцини спричинює загострення хвороби і стимулює захисні реакції організму.

 

. Введення вакцин в організм  називається вакцинацією.повторне введення

вакцин—ревакцінацією.

Вивчити самостійно:протипоказання(місцеві і загальні реакції) ,ускладнення.

Вакцинопрофілактика—це метод запобігання поширенню інфекційних хвороб,заснований на введенні в організм вакцин.

Вакцинотерапія—це метод лікування,оснований на введенні в організм вакцини з метою активної стимуляції активного імунітету і підвищення активності захисних механізмів неспецифічного захисту.

 

Сироватки-це препарати,які містять специфічні антитіла(імуноглобуліни)Їх називають імунними.За призначенням сироватки бувають  діагностичними і лікувально-профілактичними.

 Діагностичні імунні сироватки  використовують для виявлення мікробних антигенів—збудника або його токсинів Визначення виду чи типу збудника лежить в основі серологічної діагностики інфекційних хвороб.

Лікувально-профілактичні сироватки  використовують для специфічного лікування і специфічної профілактики інфекційних хвороб. Вони створюють штучний пасивний імунітет.

За спрямованністю дії розрізняють антитоксичні(протидіфтерійна,протиправцева,протиботулінічна.протигангренозна). антибактеріальні(проти збудника сибірки.лептоспірозу,чуми), антивірусні(протигрипова)  сироватки.

За походженням сироватки можуть бути гомологічними(вироблені із крові людей) .гетерологічні(виготовлені із крові тварин) активність сироватки (концентрацію антитіл) визначають у міжнародних одиницях МО,або в антитоксичних одиницяхАО.Після введення сироватки можливі алергійні реакції негайного(одразу або через декілька годин) та уповільненого типу(ранні—на 2-6 добу або віддаленого типу—на 2-ому тижні після введення і пізніше)Для запобіганню анафілактичного шоку сироватку вводять за методикою Безредки(розібратися самостійно)

Імуноглобуліни-це імунологічно активна білкова фракція сироватки або плазми крові,очищена та концентрована.Виділяють імуноглобуліни широкого спектра дії---імуноглобулін людини нормальний,гістаглобулін.імуноглобулін протигриповий ;  і специфічні---вузького спектра дії—імуноглобулін антистафілакоковий,антирабічний. Як більш концентровані й очищені від сторонніх домішок,порівняно з нативними сироватками,імуноглобуліни більш ефективні і дають менше ускладнень.Але гетерологічний імуноглобулін вводять також за методикою Безредки.

Імунні сироватки навіть за максимального очищення містять антитіла до різних детермінант антигену,який був  використаний для імунізації тварини або людини. Ці сироватки містять антитіла різних класів (Igm, IgG) із різним ступенем афінності,а також неспецифічні антитіла.Тому імунні сироватки є сумішшю моноклональних антитіл.

 

Моноклональні антитіла—це  антитіла,які утворюються з одного клону В-лімфоцитів,тому належать до одного класу.одного підкласу,однієї афінності і спрямовані проти однієї антигенної детермінанти.

Моноклональні антитіла використовують для ідентифікації антигенів,мікроорганізмів,для лікування злоякісних пухлин,пригнічення Т-лімфоцитів,що здатні відторгнути трансплантат,як вакцини.

 

 

Алергія—це стан підвищеної читливості організму до генетично чужорідних агентів(антигенів)

Речовини,які здатні зумовити  алергійний стан,називають алергенами.

Введення алергену,що призводить до формування підвищеної чутливості,називають сенсибілізацією,а організм сенсибілізованим(гіперчутливість).

Алергійна реакція—це комплекс симптомів,що виникає в сенсибілізованому організмі під час повторного введення алергену.

Виділяють 3 стадії :

1.імунологічна—це сенсибілізація.Вона формується під час першого контакту з алергеном.Під впливом алергену синтезуються антитіла (IgE, IgM, Ig)  і розмножуються  сенсибілізовані Т- і В-лімфоцити.

2.патохімічна стадія---фіксація утвореного комплексу антиген-антитіло на мембранах базофілів крові і тканин призводить до вивільнення  біологічно активних речовин(гістаміну,серотоніну) і активауії індукторів запалення(комплементу,макрофагів).

3.патофізіологічна стадія проявляється внаслідок виникнення функціональних і структурних змін в органах і тканинах,що супроводжується певними симптомами хвороби.

В одних випадках після повторного введення алергену ефект проявляється швидко,через декілька секунд або хвилин,а в інших--- через декілька годин і навіть днів Адо поділив всі  істинно алергійні реакції на 2 групи :реакції гіперчутливості негайного типу (анафілаксія,феномен Артюса-Сахарова. сироваткова хвороба,атопії---бронхіальна астма,поліноз, кропивниця.) і реакції гіперчутливості уповільненого типу(інфекційна алергія,контактні дерматити,лікарська алергія,реакції на трансплантат)

 

Анафілаксія-це  стан гіперчутливості негайного типу,який проявляється у вигляді шоку або близького до нього стану.