Мікробіологія.Лекція.

Тема : Специфічна  імунопрофілактика  інфекційних  хвороб    та  імунотерапія.  Алергія   та   анафілаксія.

 

Для створення  активного і пасивного імунітету використовують препарати,дія  яких спрямована проти певного збудника.До цих препаратів відносять вакцини,анатоксини, сироватки, імуноглобуліни.

Імунізація є основним напрямом боротьби з інфекційними хворобпми. Система заходів для запобігання,обмеження поширення і ліквідації інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень називається специфічною імунопрофілактикою.Введення препаратів для створення штучного імунітету називається імунізацією.

Останнім часом вакцинопрофілактику проводять проти більше ніж 20 інфекцій.

У виробництві віакцин пріоритетними є такі напрями: створення нових вакцин; удосконалення уже відомих; створення комбінованих вакцин,які дають змогу одночасно вводити 5-6 антигенів; підвищенні імуногенності вакцин,що зменшує частоту їх введення; виготовлення вакцин для орального і інтраназального застосування,що зменшує частоту інструментальних втручань; старанне очищення вакцин від сторонніх домішок,що зменшує їх реактогенність(побічну негативну дію)

Всі препарати, які використовують для імунопрофілактики поділяють на 3 групи :препарати для активної імунізації (вакцини і анатоксини), препарати для пасивної імунізації (сироватки і імуноглобуліни—гамма –глобуліни) ; препарати для екстренної профілактики і превентивної терапії—деякі вакцини(антирабічна—проти сказу),анатоксини(протиправцевий),сироватки.

 

Вакцини-це препарати для створення штучного активного імунітету.

3 види вакцин: вакцини I покоління—корпускулярні(живі та вбиті) ; I I покоління—хімічні й анатоксини ; III покоління—штучні й генно-інженерні.

 

Живі вакцини виготовляють із живих атенуйованих(ослаблених) штамів  бактерій або вірусів. Від вихідних штамів вони відрізняються зниженою вірулентністю,але зберігають високу імуногенність. Вакцинні штами зберігають властивості розмножуватися в організмі,спричинюючи прихований інфекційний процес-вакцинну інфекцію,яка приводить до вироблення специфічного імунітету.Доживих належать вакцини проти туберкульозу(БЦЖ),туляремії, поліомієліту,кору,грипу,епідемічного паротиту,краснухи,бруцельозу,сибірки,чуми. Живі вакцини високоімуногенні,вводяться одноразово(винятком є поліомієлітна вакцина) Імунітет зберігається тривалий час.Недоліком живих вакцин є відносно низька стійкість.

 

 

Убиті вакцини є штамами бактерій або вірусів,що інактивовані фізичними методами або хімічними речовинами.Для виготовлення убитих вакцин використовують високопатогенні,повноцінні у антигенному відношенні штами.Але внаслідок денатурації антигенів вони зазвичай менш імуногенні,ніж живі,тому їх необхідно вводити багаторазово(2-3рази).Перевагою інактивованих вакцин є стабільність під час зберігання,безпечність,швидкість і простота виготовлення.До убитих вакцин відносять черевнотифозну,гонококову,холерну,лептоспірозну,антирабічну, проти кліщового енцефаліту,коклюшу.

Недоліком всіх корпускулярних вакцин(живих і убитих) є те,що вони крім антигенів-імуногенів містять багато інших антигенів,а це створює додаткове навантаження на імунну систему.

 

Хімічні вакцини містять не тільки клітини бактерій або віріонів,а окремі найбільш імуногенні компоненти мікробної клітини(субклітини) чи віріону(субвіріонні або субодиничні) Їх отримують шляхом екстракції імунізуючих фракцій з убитої культури(черевнотифозна вакцина), або екстракцією протективних антигенів,що накопичуються в організмі тварин або спеціальних поживних середовищах(вакцина проти сибірки).

 

Анатоксини виготовляють із екзотоксинів бактерій ,знешкоджених формаліном і термічним обробленням,очищених і концентрованих.Вводять їх багаторазово.Під дією анатоксинів формується антитоксичний імунітет,який нейтралізує екзотоксин і не діє на збудника інфекції.Використовують дифтерійний,правцевий, холерний,стафілококовий,ботулінічний,гангренозний анатоксини.Для підвищення імуногенності(швидко виводяться з організму,тому проявляють низьку імуногенність-слабку антигенність) додають адсорбенти—адсорбовані вакцини(коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина)

 

Штучні вакцини складаються з молекули –носія і синтетичних імуногенних детермінант.

 

Генно-інженерні вакцини виготовляють із непатогенних мікроорганізмів(дріжджів,кишкової палички),у геном яких перенесено ген,що кодує синтез антигенів-імуногенів.Останні використовують для виготовлення вакцин(рекомбінантні)---вакцина проти гепатиту В.

 

Касетні вакцини—на поверхні білкової молекули розміщують антигенні детермінанти.

 

 

Залежно від того,проти якої кількості інфекційних хвороб можна сформувати штучний імунітет розрізняють :моновакцини(вакцина проти краснухи), полівакцини(Пріорикс –проти кору.краснухи,епідемічного паротиту—Бельгія).Полівакцини,що містять убиті мікроби або їх антигени й анатоксини називають асоційованими або комбінованими—АКДП(коклюшно-дифтерійно-правцеву вакцину).

 

Автовакцини—це вакцини,які готують з мікробів,що виділені з організму хворого,їх використовують для лікування цього ж –таки хворого.Введення автовакцини спричинює загострення хвороби і стимулює захисні реакції організму.

 

. Введення вакцин в організм  називається вакцинацією.повторне введення

вакцин—ревакцінацією.

Вивчити самостійно:протипоказання(місцеві і загальні реакції) ,ускладнення.

Вакцинопрофілактика—це метод запобігання поширенню інфекційних хвороб,заснований на введенні в організм вакцин.

Вакцинотерапія—це метод лікування,оснований на введенні в організм вакцини з метою активної стимуляції активного імунітету і підвищення активності захисних механізмів неспецифічного захисту.

 

Сироватки-це препарати,які містять специфічні антитіла(імуноглобуліни)Їх називають імунними.За призначенням сироватки бувають  діагностичними і лікувально-профілактичними.

 Діагностичні імунні сироватки  використовують для виявлення мікробних антигенів—збудника або його токсинів Визначення виду чи типу збудника лежить в основі серологічної діагностики інфекційних хвороб.

Лікувально-профілактичні сироватки  використовують для специфічного лікування і специфічної профілактики інфекційних хвороб. Вони створюють штучний пасивний імунітет.

За спрямованністю дії розрізняють антитоксичні(протидіфтерійна,протиправцева,протиботулінічна.протигангренозна). антибактеріальні(проти збудника сибірки.лептоспірозу,чуми), антивірусні(протигрипова)  сироватки.

За походженням сироватки можуть бути гомологічними(вироблені із крові людей) .гетерологічні(виготовлені із крові тварин) активність сироватки (концентрацію антитіл) визначають у міжнародних одиницях МО,або в антитоксичних одиницяхАО.Після введення сироватки можливі алергійні реакції негайного(одразу або через декілька годин) та уповільненого типу(ранні—на 2-6 добу або віддаленого типу—на 2-ому тижні після введення і пізніше)Для запобіганню анафілактичного шоку сироватку вводять за методикою Безредки(розібратися самостійно)

Імуноглобуліни-це імунологічно активна білкова фракція сироватки або плазми крові,очищена та концентрована.Виділяють імуноглобуліни широкого спектра дії---імуноглобулін людини нормальний,гістаглобулін.імуноглобулін протигриповий ;  і специфічні---вузького спектра дії—імуноглобулін антистафілакоковий,антирабічний. Як більш концентровані й очищені від сторонніх домішок,порівняно з нативними сироватками,імуноглобуліни більш ефективні і дають менше ускладнень.Але гетерологічний імуноглобулін вводять також за методикою Безредки.

Імунні сироватки навіть за максимального очищення містять антитіла до різних детермінант антигену,який був  використаний для імунізації тварини або людини. Ці сироватки містять антитіла різних класів (Igm, IgG) із різним ступенем афінності,а також неспецифічні антитіла.Тому імунні сироватки є сумішшю моноклональних антитіл.

 

Моноклональні антитіла—це  антитіла,які утворюються з одного клону В-лімфоцитів,тому належать до одного класу.одного підкласу,однієї афінності і спрямовані проти однієї антигенної детермінанти.

Моноклональні антитіла використовують для ідентифікації антигенів,мікроорганізмів,для лікування злоякісних пухлин,пригнічення Т-лімфоцитів,що здатні відторгнути трансплантат,як вакцини.

 

 

Алергія—це стан підвищеної читливості організму до генетично чужорідних агентів(антигенів)

Речовини,які здатні зумовити  алергійний стан,називають алергенами.

Введення алергену,що призводить до формування підвищеної чутливості,називають сенсибілізацією,а організм сенсибілізованим(гіперчутливість).

Алергійна реакція—це комплекс симптомів,що виникає в сенсибілізованому організмі під час повторного введення алергену.

Виділяють 3 стадії :

1.імунологічна—це сенсибілізація.Вона формується під час першого контакту з алергеном.Під впливом алергену синтезуються антитіла (IgE, IgM, Ig)  і розмножуються  сенсибілізовані Т- і В-лімфоцити.

2.патохімічна стадія---фіксація утвореного комплексу антиген-антитіло на мембранах базофілів крові і тканин призводить до вивільнення  біологічно активних речовин(гістаміну,серотоніну) і активауії індукторів запалення(комплементу,макрофагів).

3.патофізіологічна стадія проявляється внаслідок виникнення функціональних і структурних змін в органах і тканинах,що супроводжується певними симптомами хвороби.

В одних випадках після повторного введення алергену ефект проявляється швидко,через декілька секунд або хвилин,а в інших--- через декілька годин і навіть днів Адо поділив всі  істинно алергійні реакції на 2 групи :реакції гіперчутливості негайного типу (анафілаксія,феномен Артюса-Сахарова. сироваткова хвороба,атопії---бронхіальна астма,поліноз, кропивниця.) і реакції гіперчутливості уповільненого типу(інфекційна алергія,контактні дерматити,лікарська алергія,реакції на трансплантат)

 

Анафілаксія-це  стан гіперчутливості негайного типу,який проявляється у вигляді шоку або близького до нього стану.