Мікробіологія.

 

Тема :  Патогенні   коки.

В.А.  Люта.   Стор.190-216.

 

Патогенні коки спричинюють переважно  гнійно-запальні процеси,тому їх називають гноєтворними (піогенними)

Гноєродні коки належать д 3-х родин :

-Micrococcae—Staphylococcus,  Stomatococcus, Micrococcus;

-Streptococcaceae—Streptococcus, Enterococcus, Lactococcus;

-Neisseriaceae—Neisseria(менінгококи, гонококи)

Всі гноєродні коки подібні між собою за морфологією( мають форму ,близьку до кулястої), не утворюють спору,нерухливі,деякі коки утворюють капсулу.Їх поділяють на 2 групи: грампозитивні і грамнегативні.Ще вони різняться  за вибагливістю до поживних середовищ і ферментативною активністю.Найменш вибагливими до поживних середовищ і  найбільш активними у ферментативному віфдношенні є  мікрококи,найбільш вибагливими до поживних середовищ і найменш біохімічно активними—нейсерії.

Різняться гноєтворні коки і за патогенними властивостями.Найменш органотропними і найменш специфічними є мікрококи,вони здатні уражати будь-яку тканину,будь-який орган.Більш органотропними і специфічними є нейсерії,у них виражена здатність уражати певні органи і спричиняти певні хвороби(менінгококи є збудниками епідемічного цереброспінального менінгіту, гонококи—гонореї)

 

Грампозитивні коки.  Стафілококи.

Стафілококи мають кулясту форму,не утворюють спору,деякі види утворюють капсулу,нерухливі,грампозитивні,у препаратах розміщуються безладно, або у вигляді грона винограду.Віони невибагливі до умов культивування.Має високу інвазивність. 27 видів.Стійкі в навколишньому середовищі.Стафілококи патогенні для людей і теплокровних тварин.Великий арсенал факторів патогенності: адгезії,агресії і захисту.  Комплекс екзотоксинів : мембранопошкоджувальні, ексфоліатини,лейкоцидин,екзотоксин синдрому токсичного шоку перехреснореагуючи антигени, фактори,що пригнічують фагоцитоз,ентеротоксини.  Джерелом інфекції є люди. Механізми передачі : повітряно-краплинний, контактно-побутовий, фекально-оральний, але можуть розвиватися і як ендогенні інфекції. Стафілококи можуть спричинювати понад 120  нозологічних форм хвороби. Найчастіше трапляються локалізовані гнійно-запальні захворювання шкіри,підшкірної основи,слизових оболонок,лімфатичних вузлів тощо.Будь-який локалізований процес може стати генералізованим.Стафілококи здатні спричинювати вторинні і змішані інфекції,внутрішньолікарняні хвороби,харчові інтоксикації.

Більшість людей мають природну резистентність.

 

Для діагностики: захворювань відбирають кров,ексудати, спинномозкову рідину,гній,слиз із носа,випорожнення.блювотні маси, промивні води шлунка, жовч,секційний матеріал.Для профілактичного обстеження відбирають матеріал із носа та зіва. Матеріал засівають на щільні поживні середовища:ЖСА,МСА,КА;  кров –на цукровий бульон.Використовують також мікроскопічний і біологічний методи.

 

 

Стрептококи.

Для Їх  культування  використовують цукровий  бульйон,сироватковий і  кров’яний агар.У них виражені сахаролітичні властивості, висока інвазійність.Антигени визначають в реакції преципітації, у гемолітичних—реакція аглютинації. 3 групи :альфа-гемолітичні,бета-гемолітичні, гамма-негемолітичні.За допомогою реакції преципітації  поділяють стрептококи на 20 серологічних груп.

Стрептококи стійкі до низьких температур,уразі нагрівання гинуть при t 56град. через 30 хв.,при дії дезінфекційних розчинів ---через 15-20хв.

 

Фактори патогенності :білок М,капсула пригнічує фагоцитоз,еритрогенін(токсин),стрептолізини(руйнують ерітроцити),стрептокіназа(руйнуєфібрин), гіалуронідаза(інвазія через сполучну тканину),протеази(руйнують білки), ДНК-аза(гідроліз ДНК),алергени(призводять до сенсибілізації). Джерело екзогенної інфекції є люди.Механізми передачі---повітряно-краплинний, контактний, фекально-оральний. Основними збудниками інфекцій є  бета-гемолітичні стрептококи.При ендогенній і екзогенній інфекції стрептококи проникають через пошкоджені  шкіру і слизові оболонки в лімфатичну і кровоносну системи. У разі зараження повітряно-краплинним і повітряно-пиловим шляхом найчастіше уражаються регіонарні лімфатичні вузли,потім збудник потрапляє в лімфатичні і кровоносні судини.Стрептококи здатні зумовлювати  такі хвороби,як скарлатина,бешиха,гостра ревматична лихоманка,стрептококовий синдром токсичного шоку.Матеріалом для дослідження є кров,гній,слиз із зіва, наліт з мигдаликів,виділення з ран. Основним методом для діагностики є бактеріологічний.інколи мікроскопічний,останнім часом використовують  серологічні методи—реакцію ІФА.

 

 

Пневмококи.

Пневмококи ростуть на кров’яних середовищах, з додаванням сироваткиаероби або факультативні –у капнофільних умовах(СО2—5-10%)Поділяються на 84 сероваріанти. Стійкі до низьких  темп.Під дією дез. Засобів гинуть через декілька хвилин. Джерелом інфекції є хворі і носії. Фактор патогенності є капсула,що захищає від фагоцитозу і антитіл. Пневмококи проникають у нижні відділи дихальних шляхів,викликають бактеріальну пневмонію.

Імунітет---типоспецифічний, нестійкий,гуморальний.

Матеріалом для дослідження є мокротиння,виділення з вуха,гній, слиз із зіва, кров, спиномозкова рідина. Основні методи діагностики :мікроскопічний.бактеріологічний, біологічний.

 

Рід Enterococcus.

Ентерококи—представники нормальної мікрофлори кишечнику,ротової порожнини,сечостатевої  системи.Вони здатні спричинювати ендогенні й екзогенні інфекії,встановлена їх роль у виникненні внутрішньолікарняних інфекцій.Ентерококи зумовлюють ураження сечостатевої системи,бактеріємію; в осіб похилого віку з різною патологією; осіб,які потребують регулярних внутрішньовенних ін’єкцій,наркозалежних здатні спричиняти ендокардит. Гемолітичні ентерококи зумовлюють харчові отруєння,кишковий дісбактеріоз.

 

 

Грамнегативні   коки.

 

Менінгококи.

Збудник менінгококової  інфекції,яка характеризується локальним ураженням слизової оболонки носоглотки зподальшою генералізацією процесу,що призводить до менінгококового сепсису і запалення м’яких оболонок головного і спинного мозку. У мазках із культури вони мають  правильну круглу форму різні за розміром.

Культувують менінгококи  на сироватковому або шоколадному середовищі,потребують підвищеної вологості. Менінгококи містять  білковий  антиген,поділяють на 12 серогруп.Менінгококи нестійкі в навколишньому середовищі.

Фактори патогенності :адгезії і колонізації,ІНВАЗІЇ,КАПСУЛА,ендотоксин,алергени призводять до сенсибілізації.

Джерело інфекції—хворі люди та носії.Механізм передачі—повітряно-краплинний.Захворювання висококонтагеозне.

Матеріалом для дослідження є  виділення слизової оболонки носоглотки,спинномозкова рідина і кров.

Мікроскопічне дослідження проводять мікроскопічним, бактеріологічним, серологічним методами.Серологічне  дослідження проводять з метою виявлення  антигенів і антитіл---використовують РПГА, ІФА.

 

 

 

 

 

Гонококи.

 

.Гонококи---збудники венеричної хвороби,яка характеризується запаленням слизових оболонок сечостатевих органів.

Клітини гонокока нагадують за формою кавове зерно,біб або нирку,розміщені попарно,інколи у вигляді коротких ланцюжків,поліморфні.Вони не мають спору,,утворюють мікрокапсулу.При хронічній гонореї виявляються клітини різного розміру,форми та інтенсивності забарвлення.

Гонококи вибагливі до  поживних середовищ ,розмножуються на середовищах,що містять сироватку крові,відвар кролячого м’яса,автолізат дріжджів,гемогідролізат,жовток свіжих курячих яєць,кров, асцитичну рідину. Ферментативна активність низька. За білковим антигеном  поверхневої мембрани гонококи поділяють на 16 серотипів..Гонококи мало стійкі в навколишньому середовищі.

Фактори патогенності :фактор адгезії і колонізації(фібрії),ендотоксин,білки поверхневої мембрани пригнічують фагоцитоз, капсулоподібна речовина. Протеаза(розщеплює молекули IgA).

Джерелом хвороби є інфікована людина. Шляхи передачі: прямий контакт(статевий) ,інколиконтактно-побутовий.

Мікробіологічна діагностика :бактеріологічне дослідження,імунофлуоресцентний метод,серологічні дослідження. Матеріал беруть із сечівника, парауретральних ходів, шийки матки, прямої кишки,очей, ротової порожнини, глотки,мигдаликів,,секрет передміхурової залози,кров.