Фармакологія.   Лекція.

 

Тема  :  Вітамінні препарати.

 

Класифікація  вітамінних препаратів

 

1.Водорозчинні вітаміни :

В1—тіаміну бромід, тіаміну хлорид ;

В2—рибофлавин,рибофлавіну-мононуклеотид ;

В5—кальцію пантотенат ;

В6—піридоксину гідрохлорид ;

В12—цианокобаламін ;

В15—кальцію пангамат;

Вс—кислота фолієва;

С—кислота аскорбінова ;

Р—рутин,кварцетин;

РР—кислота нікотинова;

 

2.Жиророзчинні вітаміни :

А—ретинолу ацетат  ;

D—ергокальциферол, відехол ;

Е—токоферолу  ацетат ;

К—вікасол.

 

Препарати водорозчинних  вітамінів.

 

Тіамін(В1)

--входить до складу  фермента кокарбоксилази,яка регулює вуглеводний обмін ; покращує утилізацію глюкози,є синергістом інсуліну ;

-- сприяє  синтезу і накопиченню ацетилхоліну,покращує проведення нервового імпульсу ;

--виявляє кардіотропну дію,покращує живлення і скоротливу активність міокарда,розширює судини серця.

 

При гіповітамінозі : порушується пам’ять,з’являються втомлюваність,парестезії кінцівок,адинамія.При авітамінозі розвивається захворювання бері-бері(анорексія, судоми,невріт,блювання,серцева недостатність).

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз,захворювання ПНС(неврит,радикуліт,параліч), серцево-судинні захворювання,виразка шлунку й 12-палої кишки,цукровий діабет.

 

Побічні ефекти при застосуванні :

Збудження,відчуття страху, безсоння,судоми,алергійні реакції ; у разі швидкого в/венного введення –пригнічення  дихання і ЦНС.

 

 

Рибофлавін (В2)

--входить до складу ферментів,що стимулюють окисно-відновні реакції;

--активує тканинне дихання,підвищує стійкість організму до гіпоксії ;

--покращує функцію органа зору ;

--посилює регенерацію тканин.

При гіповітамінозі : анорексія, тріщини в куточках рота,червоний язик(атрофія сосочків язика),зменшення гостроти зору,біль в очах,світлобоязнь.

 

Показання до застосування : гіпо- і авітаміноз; в офтальмології—кератит,кон’юнктивіт,іриту; лікування виразок,тріщин,опіків,в лікуванні інфекційних захворювань,променевої хвороби,астенії.

 

Побічні ефекти  при застосуванні  : практично відсутні.

 

 

Кислота пантотенова (В5)

--покращує передачу нервового імпульса ;

--посилює трофіку(живлення) шкіри;

--активує функцію надниркових залоз.

 

Показання до застосування :захворювання ПНС(неврит,невралгія), алергійні хвороби,атонія кишок.

 

Побічні ефекти  при застосуванні : диспептичні  розлади.

 

 

Піридоксину  гідрохлорид(В6)

--регулює обмін амінокислот і білків ;

--покращує трофіку міокарда,посилює й уповільнює роботу серця ;

--бере участь у регуляції обміну багатьох нейромедіаторів, підтримує нормальний стан ЦНС і ПНС.;

--стимулює еритропоез і лейкопоез;

--активує секрецію і виділення жовчі, антитоксичну функцію печінки.

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз,ранній токсикоз вагітних,гепатит,хронічна серцева недостатність,анемія,променева хвороба,нервові захворювання,туберкульоз,паркінсонізм.

Побічні  ефекти при застосуванні :алергійні  реакції.

 

 

Цианокобаламін (В12)

--регулює нормальне  дозрівання еритроцитів ;

--стимулює процеси регенерації та росту ;

--сприяє утворенню епітеліальних клітин ;

--забезпечує функціонування нервової системи

 

За недостності В12 в організмі розвивається мегалобластична анемія.

 

Показання до застосування : мегалобластична анемія,захворювання нервової системи,печінки,променева хвороба, інфекційні хвороби, дистрофія у дітей.

 

Побічні ефекти при застосуванні :тахікардія і біль у серці,алергійні реакції, збудження ЦНС.

 

Кальцію пангамат(В15).

--активує жировий обмін;

--покращує засвоєння кисню,запобігає появі явищ  гіпоксії,дистрофії.

 

Показання до застосування :серцево-судинні захворювання,атеросклероз,захворювання печінки,алкоголізм.

 

 

Кислота фолієва(Вс)

--забезпечує нормальний еритропоез і лейкопоез.

 

Показання до застосування :анемії, променева хвороба,хронічні захворювання кишок.

 

Побічні ефекти: алергійні реакції.

 

 

Кислота аскорбінова(С)

--активує синтез антитіл,інтерферону,неспецифічну захисну функцію організму,імунітет.

--сприяє синтезу гормонів кіркової речовини надниркових залоз;

--знижує проникністьсудинної стінки і стабілізує її;

--посилює синтез різних видів сполучної тканини—хрящів,кісток,дентину,колагену і тим самим покращує регенеравцію тканин;

--є антиоксидантом;

--стимулює еритропоез,покращує всмоктування заліза;

--активує вуглеводний,білковий обмін,синтез катехоламінів(адреналіну,норадреналіну,дофаміну) .

 

Ознаки гіповітамінозу:загальна слабкість,втомлюваність,кровоточивість ясен,анемія.При авітамінозі віт.С  розвивається цинга.

 

Показання до застосування : гіпо- й авітаміноз, геморагічний діатез, кровотеча,капіляротоксикоз, отруєння промисловими речовинами, променева хвороба,захворювання серцево-судинної і дихальної систем,нирок,печінки.травного каналу,профілактика вірусних інфекцій.

 

Побічні ефекти при застосуванні :ураження підшлункової залози,підвищення згортання крові,ерозії слизових оболонок травного каналу,зміна формули крові.

 

 

Рутин(Р)

--зменшує проникність судин,запобігає їх ламкості;

--підвищує стійкість до гіпоксії.

Кварцетин більше впливає на серцево-судинну систему.

 

Показання до застосування :захворювання,що супроводжуються підвищеною проникністю судин,геморагічний діатез,кровотеча.променева хвороба,алергійні реакції,ексудативно-запальні процеси.

 

 

Кислота никотинова(РР).

--перетворюється на нікотинпмід, що забезпечує клітинне дихання;

--входить до складу кофакторів(НАД і НАДФ), які забезпечують численні обмінні процеси ;

-- виявляє гепатопротекторну дію,покращує дезінтоксікаційну функцію печінки ;

--розширює периферійні  судини і знижує АТ;

--покращує мікроциркуляцію та обмінні процеси в міокарді .

 

Ознаки авітамінозу :пелагра(основними проявами ,якої є дерматит,діарея,деменція)

 

Показання до застосування :гіпо- й авітаміноз,спазм судин кінцівок,захворювання печінки,виразка шлунку й 12-палої кишки,атеросклероз.

 

Побічні ефекти :гіперемія, відчуття жару,свербіж,запаморочення; внаслідок швидкого в/ венного введення   можливий розвиток колаптоїдного стану ; уразі перевищення дози—жирове переродження печінки.

 

 

Препарати жиророзчинних вітамінів.

 

Ретинол (А)

--сприяє росту організму,перешкоджає кальцифікації епіфізів трубчастих кісток;

--бере участь у синтезі зорового пурпуру,забезпечує нормальний стан органу зору;

--посилює імунітет;

--забезпечує процеси регенерації,регулює трофічні процеси в шкірі;

--є антиоксидантом та антогоністом тироксину.

 

Ознаки гіповітамінозу : порушення росту кісток у дітей,гіперплазія хрящової,кісткеової тканин,ороговіння епітелію,сухість шкіри,гемералопія(порушення адаптації до темряви)

 

Показання до застосування :гіпо- й авітаміноз; захворювання шкіри—екзема,опіки,тріщіни,виразки,відмороження,в офтальмології—гемералопії,кератити ,ксерофтальмії; у складі комплексної терапії пацієнтів з інфекційними,хронічними бронхолегеневими захворюваннями,гіперфункція щитоподібної залози тощо.

 

Полбічні ефекти :гіпевітаміноз,проявами якого є підвищення внутрішньочерепного тиску,головний біль,запаморочення,нудота,блювання,менінгізм,остеомаляція,сильний біль за ходом кісток тощо.

 

 

Вітаміни групи D---ергокальциферол (D2), відехол (D3).

--забезпечують нормальний ріст і функцію кісткової тканини;

--беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну.Унаслідок гіповітамінозу у дітей розвивається рахит.

 

Показання до застосування :віт. D2—гіпо- й авітаміноз,D3—для профілактики і лікування рахіту,переломів,остеопорозу,остеомаляції,карієсу,хвороб шкіри

 

Побічні ефекти : передозування призводить до гіпервітамінозу ,прояви якого--- підвищення температури тіла,апатія,сонливість,зниження апетиту,спрага, диспептичні явища,біль у животі,підвищення АТ,відкладання кальцію в паренхіматозних органах

.

 

Токоферол (Е).

--сприяє дозріванню яйцеклітини,регулює репродуктивну функцію ;

--нормалізує обмін білків і ліпідів;

--є антиоксидантом;

--покращує обмінні процеси в міокарді,запобігає розвитку дистрофії в серцевому м’язі.

 

Недостатність токоферолу спричиняє розлади менструального циклу,міодистрофію,дегенеративні зміни спинного мозку.

 

Показання до застосування : в акушерстві й гінекології для збереження вагітності,при бесплідності,дисменореї,токсикозі вагітних;  у складі комплексної терапії призначають пацієнтам з ішемічною хворобою серця,хронічною серцевою недостатністю,гепатитом,променевою хворобою,анемією,хворобами шкіри.

 

Побічні ефекти : при передозуванні—порушення функції печінки.

 

 

Вікасол(К)—аналог віт. К

--підвищує синтез протромбіну в печінці.

 

Показання до застосування :для лікування всіх видів хронічних кровотеч(капілярних і паренхіматозних),підготовки хворого до операцій,профілактично на останніх термінах вагітності для запобігання кровоточивості в немовлят та ін.

 

Побічний ефект :тромбоемболія.

 

 

Полівітамінні препарати---містять різні збалансовані комбінації вітамінів і використовуються з метою профілактики гіповітамінозів під час збільшеної потреби організму у вітамінах та для лікування захворювань.

До полівітамінів належать :альвітил,аевіт,гептавіт,гексавіт,вибовіт,макровіт,мультивітамін,ревівона,санасол,ревіт,ундевіт та ін.

 Патоморфологія.   Лекція.

 

Тема :Патоморфологія  та патофізіологія ендокринної системи.

 

У патогенезі ендокринопатій виділяють 3 групи механізмів :а) порушення нервової регуляції ендокринних функцій(цереброгляндулярні,надзалозисті) ;б) порушення синтезу і секреції гормонів(первинно гляндулярні,залозисті ) ; в)порушення транспорту,метаболізму та дії гормонів(периферичні,надзалозисті механізми).

 

Активність аденогіпофіза регулюють 2групи гіпоталамічних нейрогормонів : ліберини(тирео-,кортико-,сомато-,гонадо-, пролакто-,меланоліберин)---стимулюють його функцію ;   статини(сомато-,пролакто-,меланостатин)—пригнічують його функцію.Зв’язуючою ланкою є система судин.

Нейрогіпофіз пов’язаний з нейронами гіпоталамуса,який виробляє  вазопресин і окситоцин.ці гормони транспортуються в нейрогіпофіз  і депонуються там.Цей механізм підпорядкований ЦНС.

Гормони аденогіпофіза діють на  периферичні залози : щитовидну,підшлункову,кору надниркових залоз,статеві залози.Отже аденогіпофіз посідає особливе місце між  нервовою системою і периферичними залозами.

Функціональні  співвідношення в системі  «гіпоталамус—гіпофіз—периферичні залози»  регулюються за принципом зворотного зв’язку : а)на рівні гіпоталамуса—ліберини пригнічують секреторну активність  нейронів гіпоталамуса(ультракоротка петля) ;б) на рівні гіпофіза—тропні гормони пригнічують синтез  ліберинів у гіпоталамусі(коротка петля) ;  в) на рівні периферичних залоз—гормони залоз-мішеней пригнічують одночасно синтез ліберинів у гіпоталамусі  й тропних гормонів  в аденогіпофізі(довга петля)

 

Ендокринні розлади можуть бути викликані ураженнями різних відділів нервової системи .Збільшення продукції кортиколіберину гіпоталамічними нейронами із зниженням чутливості гіпоталамічних нейронів до глюкокортикоїдів- може викликати хворобу Іценка-Кушинга,а тіреоліберину—тиреотоксикоз,ураження ядер гіпоталамуса призводить до цукрового діабету.

Прушення синтезу і секреції гормонів може виникнути в результаті ураження ендокринних залоз при інфекційних хворобах,порушеннях кровообігу(тромбоз,емболія,крововилив) .голодуванні(нестача білка або йоду),пренатальні пошкодження.

 

Гормони,що викидаються у кров,циркулюють там у виді комплексів із білками.Комплекс гормон-білок стає розчинним,легко циркулює в крові,не піддається ферментативному розщепленню; цей комплекс робить гормон біологічно неактивним.зберігається функція резерву. До порушення ендокринного балансу призводить як недостатність зв’язування гормонів білками плазми(гіпертиреоз) .так і надмірне зв’язування(одна із форм інсулінонезалежного цукрового діабету)

Є можливість інактивації гормонів аутоантитілами.

Надлишок гормонів може створюваится при недостатністі інактивації ферментами печінки і нирок при їх захворюваннях.

Ендокринні розлади можуть бути при порушенні зворотного зв’язку залоза—ефекторна клітина—інсулінонезалежний цукровий діабет,нефрогенний цукровий діабет,псевдогіпопаратиреоз.

 

 

Порушення функцій гіпофіза.

 

Гіперфункція аденогіпофіза викликається аденомами з базофільних або еозінофільних клітин.Аденоми ,що продуктують соматотропний гормон дають два кліничних синдрома: акромегалію і гігантизм.

Аденоми,що продуктують адренокортикотропний гормон викликають хворобу Іценка-Кушинга(повнокров’я,акроцианоз,багрові смуги на животі,ожиріння за буйволячим типом,гірсутизм,гіпертензія,гіперглікемія,остеопороз, аменорея,гіперпігментація шкіри.

 

Гіпофункція нейрогіпофіза визначається  антідиуретичним гормоном,дефіцит якого проявляється у вигляді нецукрового діабету(виділення великої кількості сечі низької густини і компенсаторною спрагою.

 

 

Порушення функцій надниркових залоз.

 Гіпокортицизм—хронічна недостатність кори надниркових залоз у людини носить назву хвороби Аддисона(астенія,кишкові розлади,симптом гіперпегментації шкіри)

Гостра недостатність кори надниркових залоз-цеускладнення хронічної недостатності.Криз може стати смертельним.

 

Гіперфункція мозкового шару надниркових залоз.

Пухлину мозкового шару називають феохромоцитомою,клініка якого як симпатико-адреналовий синдром—це артеріальна гіпертензія,тахікардія,біль у ділянці серця,пульсуючий головний біль,мертвена блідість.

 

 

Порушення функцій щитовидної залози.

 

Гіпотеріоз (гіпофункція) -проявляється мікседемою.

При первинній формі фолікули щитовидної залози атрофуються і заміщуються лімфоцитами та сполучною тканиною (аутоімунна  реакція) Втолринна ---після втручання..

 

Гіпертиреоз(гіперфункція) в основі розвитку токсичного зоба(Базедової хвороби)—аутоімунне захворювання.Спадкові порушення Т-системи імунітету.Колоїдний зоб---фолікули нерівномірно збільшуються ; паренхіматозний зоб—проліферуючий епітелій перетворюється на циліндричний і випинається в просвіт фолікулів.

Зоб :ендемічний (йодна недостатність) і спорадичний(генетика)

 

Рак щитовидної залози.

Виділяють такі форми :папілярний,фолікулярний,склерозуюча мікрокарцинома,солідний рак з амілоїдозом строми,недифіренційований рак.Діагноз раку щитовидної залози на початкових стадіях важкий,тому що інкапсульована пухлина не має ознак,які б дозволили віддиференціювати її від вузловатого зоба,або аденоми.

 

Тиреоїдити—це ураження інфекційного,радіаційного,травматичного,аутоімунного походження.

 

Цукровий діабет.-це група захворювань (30),що виникають на основі абсолютної чи відносної інсулінової недостатності,у них  один симптом—гіперглікемія. Класифікація :інсулінозалежний діабет і інсулінонезалежний---залежить життя хворого від прийому інсуліну чи не залежить.

 

Інсулінозалежний виникає внаслідок абсолютної інсулінової недостатності,характеризується інсулінопенією і схильністю до кетоацидозу.При відсутності інсуліна швидко розвивається кетоацидотична кома.У їворих маса підшлункової залози менша,ніж у здорових осіб.Кількість і об’єм острівців Лангерганса і кількість інсуліну в них менша ніж в нормі. Острівці складаються не  з -клітин (не перевищує 10%), а з альфа і бета клітин.Залежно від механізму ураження- клітин є 2 підтипа :аутоімунний і вірусіндукований.

 

Інсулінонезалежний-хворі обходяться без екзогенного інсуліну.Виділені 3 групи ,які відіграють вирішальну роль у формуванні цього типу діабета:генетичні фактори,порушення функцій - клітин та інсулінорезістентність.

 Фармакологія.   Лекція.

 

Тема :Протизапальні,протиалергійні,  імунотропні  препарати.

 

Протизапальні  поділяють на  2 групи :

--стероїдні протизапальні препарати-глюкокортикостероїди ;

--нестероїдні протизапальні  препарати (НПЗП)—ненаркотичні анальгетики.

 

Стероїдні протизапальні препарати—гормони кіркової речовини надниркових залоз.До ГКС належать :кортизон,гідрокортизон,преднізолон,дексаметазон,тріамцинолон.

 

Механізм  протизапальної дії ГКС :

--пригнічення ферменту фосфоліпази,яка бере участь в утворенні простогландинів—медіаторів запалення ;

--гальмування утворення інших медіаторних речовин—брадикініну,лейкотрієнів,гістаміну,серотоніну;

--зниження чутливості тканинних рецепторів до медіаторів запалення;

--послаблення продуктивної і альтернативної фази запалення.

Показання до застосування :тяжкі форми ревматизму,артриту,поліартриту тощо.

 

Нестероїдні протизапальні препарати.

 

Механізм дії :

--пригнічення ферменту,що веде до синтезу циклооксигенази і порушення синтезу простагландинів;

--пригнічення активності інших медіаторів запалення(гістаміну,серотоніну тощо);

--змсеншення енергозабезпечення в ділянці запалення;

 --пригнічення підкіркових больових центрів.

 

Класифікація нестероїдних протизапальних препаратів :

1. похідні індолу— індометацин;

2.похідні кислот---   диклофенак-натрій (вольтарен,ортофен,наклофен), кеторолак(кетанов),  ібупрофен,  кислота ацетилсаліцилова;

3.оксиками---піроксикам, мелоксикам(моваліс);

4.похідні піравзолону---анальгін, бутадіон.

 

Показання до застосування :міалгія,артрит,радикуліт,бурсит,ревматизм,біль на тлі травматичних пошкоджень тощо.

 

Протиалергійні засоби.

 

Класифікація :

1.антигістамінні препарати(блокатори гістамінових рецепторів):

--I покоління пригнічують ЦНС і виявляють седативну і снодійну дію.Це---димедрол, супрастин, тавегіл, діазолін, піпольфен.

--I Iпокоління мало впливають на ЦНС і тому в них незначна седативна дія та довший фармакологічний ефект.Це—лоратидин, терфенадин, астемізол, азеластин, цетиризин,прималан.

--I I I покоління –є активними метаболітами препаратів I Iпокоління,що забезпечує їхню найбільшу вибіркову дію на гістамінові рецептори(вони найбільш активні). Це—фексофенадин, еріус.

 

2.антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори—перешкоджають виділенню медіаторів алергії. Це—кромолін-натрій, кетотифен, ГКС.

 

3. препарати,що усувають прояви алергійних реакцій :адреноміметики(адреналін,ефедрин), бронхолітики, препарати кальцію.Вони зменшують проникність судин,звужують судини,підвищують АТ,виявляють бронхорозширювальну дію.

 

 

Засоби,що впливають на імунні процеси(імунотропні засоби)—це засоби,що посилюють(імуностимулятори) чи ослаблюють(імунодепресанти,імуносупресори) імунну систему організму.

 

Імуностимулятори підвищують імунітет. Класифікація :

---специфічні—тималін, тимоген, тактивін, вілозен, міслопід, спленін, вакцини, імуноглобуліни,  пірогенал, інтерферони, продигіозан.

---неспецифічні----левамізол(декаріс) , стимулятори лейкопоезу, вітаміни, продигіозан.

 

Тималін отримують із вилочкової залози тварин.  Стимулює реакцію клітинного імунітету, регулює кількість Т-  і В-лімфоцитів.посилює фагоцитоз.

Показання до застосування :гострі та хронічні гнійно-запальні процеси,опіки,трофічні виразки,пригнічення імунітету.

 

Пірогенал—імуностимулятор,продукт життєдіяльності мікроорганізмів.Після його введення підвищується температура тіла,стимулюється лейкопоез,пригнічується розвиток рубців,покращується відновлення нервової системи.Активність препарату вимірюється в мінімальних пірогенних дозах(МПД)

 

Імунодепресанти(імуносупресори)—засоби,які пригнічують імунну систему.

Пригнічують імунну систему цитостатики(протипухлинні препарати),глюкокортикоїди(гормони кори надниркових залоз) .антагоністи пурину(азатіоприн,меркаптопурин).

 

Азатіоприн-імунодепресант,який проявляє цитостатичну дію.Увисоких дозах пригнічує функцію кісткового мозку.

Показання до застосування :профілактика відторгнення трансплантата,ревматизм(тяжкий перебіг),гепатит,системний чнрвоний вовчак та інші колагенози.

 Патоморфологія.     Лекція.

 

Тема :  Патоморфологія   захворювань  органів   сечової  і статевої  систем.

 

 Гостра ниркова недостатність—це кліничний синдром різної етіології,який характеризується значним і раптовим зниженням клубочкової фільтрації,в результаті чого нирки втрачають здатність підтримувати склад рідин організму. Гостра ниркова недостатність виникає тоді,коли швидкість клубочкової фільтрації падає до 10мл/хв(при нормі 100-140мл/хв)А добовий діурез падає до 500мл (при N 1,5-2л)—олігурія,а якщо добовий діурез падає до 100 мл—анурія.

Причини гострої ниркової недостатності :преренальні,ренальні і постренальні.

Преренальні –ті причини ,при яких зменшується об’єм циркулюючої крові(травматичний шок,блювота,опіки,діарея,крововтрата),збільшується судинна ємкість(сепсіс,анафілаксія),серцева недостатність(інфаркт міокарда)

Ренальні причини—пов’язані з нирковою патологією,яка може виникнути  при дії нефротоксинів і медикаментів,при внутрішньосудинному гемолізі еритроцитів,гострому гломерулонефриті, тромбозі і емболії  ниркової артерії.

Постренальні прчини—це обструкція сечовивідних шляхів камінцями,пухлиною,згустками крові.

У перебезі гострої ниркової недостатності виділяють 4 фази :

-початкова фаза—це період від ураження нирок до розвитку олігурії,триває вона від кількох годин до тижня.

-олігурічна фаза—різке зниження швидкості клубочкової фільтрації,її тривалість від кількох днів до кількох тижнів (хворі гинуть саме в цей період)

-діуретична фаза—об’єм сечі поступово збільшується,а пртягом фази видужання ниркові функції відновлюються.

 

 

Хронічна ниркова недостатність.

Симптоматика хр. ниркової недостатності розвивається тоді,коли швидкість клубочкової фільтрації знижується до 30мл/хв(25% від N).

Морфологічною основою є нефросклероз.Порушення ниркових функцій відбувається за рахунок зменшення маси діючих нефронів або за рахунок значного зниження швидкості клубочкової фільтрації в кожному нефроні без зменшення їх числа.Виражена клініка-- при зменшенні маси діючих нефронів до30-10%.Людина може вижити при 2%.

Хр. ниркова недостатність характеризується симтемним ураженням організму.

 

--анемія—дефіцит еритропоетину,що продуцюється нирками (кісткови мозок не відповідає повноцінною реакцією) ;

--шлунково—кишкові кровотечі;

-гіпертензія(гіперпродукція реніну,обмеження екскреції Na,збільшення об’єму позаклітинної рідини);

-остеодистрофія—зменшується рівеньСa в крові,резорбція кісток,втрачається їх щільність.

Термінальну фазу називають уремією(швидкість клубочкової фільтрації 10мл/хв і нижче. В патогенезі—уремічні токсини,які є відпрацьованними продуктами азотистого обміну(креатин,креатинін,гуанідинянтарну і гуанідиноцтову кислоти),ароматичні сполуки(фенол,індол,аміни) При уремії токсичні речовини компенсаторно виводяться  через :шкіру,легені,слизову травного каналу,серозні оболонки.Уцих органах різко зростає проникність судин,розвивається набряк і запалення(часто фіброзно-геморагічне) При розтині відчувається запах сечі.

 

 

Гломерулонефрит—переважно інфекційно-алергічне захворювання,яке морфологічно характеризується дифузним пошкодженням мембранних структур клубочка і клінично проявляється олігурією,гематурією,протеїнурією,артеріальною гіпертензією і набряками. За механізмом розвитку розрізняють імунокомплексний (фіксація на базальній мембрані клубочка імунних комплексів :Ang може бути бактеріального походження----гетерологічні або Ang є білок власних тканин---аутологічні)  і нефротоксичний(антитільний),який пов’язаний з утворюванням Ant проти базальної мембрани клубочка. З гетерологічними  імунними комплексами пов’язана реакція капілярів клубочка за механізмом чутливості негайного типу(гострий і підгострий гломерулонефрит).Пошкодження мембрани аутологічними імунними комплексами здійснюються за механізмом гіперчутливості сповільненого типу,що характерна для хронічних форм хвороби.При аутоімунізації(антитільний гломерулонефрит) полем запалення служить капсула клубочків,і хвороба носить підгострий характер.

Гострий  гломерулонефрит розпочинається з  інтракапілярних ексудативних змін (в капілярах і мезангіумі) потім екстракапілярні (в  капсулі клубочків).за характером запалення—ексудативні і продуктивні. Ексудативний  інтракапілярний гломерулонефрит виникає як реактивний процес на  відклади імунних комплексів(плазморагія і лейкодіапедез),які призводять до набряку і інфільтрації лейкоцитами.Ексудативний екстракапілярний гломерулонефрит характеризується накопиченням ексудату(серозного,фібринозного,геморагічного) в порожнині капсули,що є морфологічним проявом ступеня пошкодження мембрани капілярів.

Для проліферативного інтракапілярного гломерулонефриту притаманне розмноження ендотеліальних і мезангіальних клітин.

Нирки при гострому гломерулонефриті набряклі.Піраміди темно-червоні,кора сіро-коричневого кольору з червоним крапом на поверхні(строката нирка).

Підгострий гломерулонефрит називають »швидкоплинним». Гістологічно :розростання ендотеліальних клітин капсули.Вони наповнюють порожнину,розтягуючи її навпроти воріт,що за формою нагадує півмісяць.Розвивається екстракапілярний  продуктивний гломерулонефрит.

Морфологічно : нирки збільшені,в’ялі.Корковий шар широкий,набряклий,жовто-сірий,тьмяний із червогим крапом,добре відмежований від темно-червоної мозкової речовини(велика строката нирка).

Хронічний гломерулонефрит.Частіше це самостійне захворювання,яке перебігає латентно з рецидивами протягом багатьох років і закінчується хронічною нирковою недостатністю.

Гістологічно картина хвороби строката:

--мембранозний проявляється морфологічно потовщенням та розщепленням базальної мембрани капілярів клубочка і не пов’язаний з проліферацією клітин;

-мезангінальний проявляється проліферацією епітеліальних і  мезангіальних клітин;

Завершується розвиток склерозом і гіалінозом капілярних петель.Нирки стають малими,сухими,малокрівними і зморщеними,а збережені нефрони гіпертрофуються.Поверхня нирок набуває червоного кольору.Розвивається вторинне (нефротичне) зморщення нирки.

 

Пієлонефрит-неспецифічне запалення ниркової миски, її чашечок,паренхіми нирки з переважною локалізацією процесу в проміжній тканині(інтерстеціальний нефрит)За характером запалення це гнійний  нефрит,який може мати хронічний або гострий перебіг.

При гострому пієлонефриті проміжна тканина всіх шарів нирки набрякла і густо інфільтрована нейтрофілами.Часто з’являються мікроабсцеси і геморагії.Нирка збільшена,повнокровна.Порожнини мисок і чашечок розширені,заповнені мутною сечею або гноєм.На розрізі тканина строката з наявністю абсцесів.

Для хронічного пієлонефриту характерне поєднання склеротичних процесів з ексудативно—некротичними.Канальці  дистрофічно змінені й атрофовані.Просвіти збережених канальців розширені й наповнені колоїдоподібним вмістом,епітелій приплюснутий.

 Фармакологія.   Лекція.

 

Тема :Засоби,що  впливають на тонус і скоротливу активність міометрія.

 

1.Засоби,що посилюють скоротливу активність міометрія.

 

А)Препарати задньої частки гіпофіза :Окситоцин, Пітуїтрин, Демокситоцин, Метилокситоцин, Гіфотоцин.

 

Окситоцин—синтетичний гормон,посилює ритмічні скорочення матки,підвищує її тонус(в останній термін вагітності та через 2-3дні після пологів)

Показання до застосування :слабкість пологової діяльності, зупинка маткових кровотеч.

 

Пітуїтрин—витяжка з гіпофізу тварин,містить 2 гормони—окситоцин і вазопресин.(підвищуєАТ).

 

Б)препарати простогландинів :Динопрост, Динопростон, Простенон.

Простогландини—біогенні біологічно активні речовини,виявляють виражену стимулювальну дію на матку(протягом усього періоду вагітності)

Динопростон відіграє більш важливу роль ніж Динопрост на початку пологів.

 

В)Допоміжні засоби :естрон(фолікулін) ,Промедол, Прозерин, Рицинова олія, АТФ, спазмолітики.

 

 

2.Засоби,які знижують скоротливу активність міометрія.

 

А)Засоби,що пригнічують ЦНС :Азоту закис, Натрію оксибутират, спирт етиловий, Магнію сульфат .

Б)--адреноміметики :Беротек, Сальбутамол.

 

3.Засоби,що підвищують переважно тонус міометрія.

 

А)препарати на основі маткових рожків :Ергометрину малеат,Метилергометрин,Ергомін,Ерготал.

 

Ергометрину малеат—найбільш ефективний препарат.Спричиняє значне і тривале тонічне скорочення маткового м’яза,це призводить до механічного перетискання судин і зупинки кровотечі.Крім того прискорює зворотний розвиток матки після пологів(скорочення,зменшення в розмірах).Дія починається через 30сек—1хв. ,І діє протягом 2-4 год.

 

Б)Синтетичні препарати :Котарніну хлорид—це синт. Препарат,що підвищує тонус матки.Призначають для зупинки маткових кровотеч різної етіології.

 

В) рослинні засоби :настойка барбарису,екстракт калини.екстракт кропиви,екстракт грициків,настойка арніки.

 

4.Засоби,які застосовують для збереження вагітності у ранні терміни.

 

А)препарати гестагенних гормонів—Прогестерон, Медрогестерон,Дидрогестерон.

 

Б)вітамінні препарати :вітамін Е (токоферолу ацетат)

 

 

 

Тема : Солі лужних і лужно-земельних металів.

 

Натрій..Дефіцит –проявляється спазмами непосмугованих м’язів,пригніченням ЦНС,розладами кровообігу.

Натрію хлорид—сольовий препарат,який застосовують у формі ізотонічного.гіпертонічного та гіпотонічного розчинів.

 

Ізотонічний розчин натрію хлориду—це 0,9% розчин.,його називають фізіологічним.Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рідин і клітин організму.

Показання до застосування :зневоднення на тлі безперервного блювання,проносу,опіків,інфекційні хвороби,значна крововтрата,шок,колапс ; місцево :для оброблення і промивання ран,опіків,очей,носової порожнини.Вводять ізотонічний розчин підшкірно і внутрішньовенно.

 

Гіпертонічний розчин натрію хлориду—це 2-10% концентраціяї.Його осмотичний тиск вищий, ніж тиск у клітині ,тому він спричиняє зморщування і загибель клітин,виявляє протимікробну дію.

Показання до застосування :Для оброблення і промивання  гнійних ран,опіків,абсцесів ; в/в –для зипинки легеневої,шлункової,кишкової кровотечі,та при атонії кишок ; ректально--  при закрепах як проносний засіб ; всередину--- для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом.

 

Гіпотонічний розчин---0,45—0,6% концентрації.Його осмотичний тиск нижчий,ніж тиск усередині клітини,тому він призводить до набухання і розриву клітини(лізису)

Показання до застосування :для виготовлення розчинів місцевоанестезійних засобів.

 

 

Солі К—це калію хлорид.

Дефіцит К в організмі призводить до появи слабкості і паралічу м’язів,порушення серцевого ритму(екстрасистолія) ,зниження перистальтики кишок.

Показання до застосування :гіпокаліємія,серцеві аритмії.

Протипоказання :повна блокада серця,порушення функції нирок,та недостатність надниркових залоз.Входить до складу препаратів Аспаркам і Панангін.

 

Солі Са—це кальцію хлорид і кальцію глюконат.

Са забезпечує і підтримує нормальний стан кісток і зубів,бере участь у згортанні крові,передачі нервових імпільсів,функціонуванні нервової,м’язової і залозистої тканин,виявляєпротизапальну,протиалергічну,протиексудативну дію;стимулює серцеву діяльність(впливає на серце протилежно йонам калію).

Препарати Са застосовують при кровотечах,алергіях,хворобах шкіри ,прищитоподібної залози,ексудативно-запальних процесах,діатезі,капіляротоксикозі,у складі комплексної терапії хворих з переломами,остеопорозом,при запальних захворюваннях.

Протипоказання до застосування :при лікуванні серцевими глікозидами,схильності до тромбозів,тяжкій формі атеросклерозу.

 

Солі Мg—магнію сульфат.

Магній є складовою багатьох ферментів,від нього залежать енергетичний обмін,нервово-м’язова збудливість,регуляція проникності клітинних мембран.Він є антистресовим елементом.Ознаки дефіциту Мg –підвищена дратівливість,апатія,депресія,тремтіння м’язів,порушення серцевого ритму.

Магнію сульфат виявляє різнобічну дію залежно від шляхів введення :

---при парентеральному введенні : пригнічує ЦНС, виявляє протисудомну дію,знижує АТ,спазмолітичну дію,знижує скоротливу активність міометрія,

--при ентеральному введенні :зумовлює рефлекторний викид жовчі,як проносний засіб.

 

 

Глюкоза—є одним з основних енергетичних джерел в організмі,має антитоксичні властивості.Вмедицині використовують у формі ізотонічного та гіпертонічного розчинів,таблеток.

 

Ізотонічний розчин  має 5% концентрацію.Його осмотичний тиск дорівнює тискові крові та рідин організму.

Застосовують при зневодненні,хронічних захворюваннях,виснаженні(кахексії),інтоксикації,хворобах печінки,колапсі,шоці,для розведення ліків.Глюкоза  в ізотонічному розчині є постійним компонентом кровозамінних та протишокових рідин.

 

Гіпертонічний розчин глюкози має 10-40% концентрацію.осмотичний тиск його вищий ніж тиск крові та міжклітинних рідин.

Показання до застосування :сприяють підвищеннюАТ,покращенню серцевої діяльності,для антитоксичної діяльності печінки.Призначають при гіпоглікемії,шоці,колапсі.Вводять глюкозу тільки в/венно,при  п/ш та в/м введенні виникають запалення та некроз тканин.