Патоморфологія.   Лекція.

Тема :  Патоморфологія   та патофізіологія  системи   дихання.

 

Бронхіт.

Гострий  та хронічний.

 

Гострий бронхіт—це гостре запалення слизової оболонки бронхів.

Основне значення в розвитку належить ін фекційним агентам :вірусам,бактеріям.Слизова оболонка набрякла,гіперемована,з наявністю слизового,слизово-гнійного  або гнійного ексудату. При важких формах з’являються кровозливи,ексудат може бути геморагічного характеру.Можлива повна обтурація секретом просвіту дрібних бронхів і бронхіол

 

Хронічний бронхіт—це дифузне запалення слизової оболонки,що характеризується тривалим перебігом з періодичними загостреннями.

Первинний хр. бронхіт--.це дифузне ураження бронхіального дерева.

Вторинний розвивається на фоні інших захворювань.Для нього характерне сегментарне(локальне) ураження.

Гістологічно :набряк слизової оболонки,метаплазія та атрофія епітелію,підвищення секреції слизу.

Запалення слизової оболонки призводить до спазму бронхів,поширення на дистальні відділи,порушується вироблення сурфактанту(речовина,що продуцюється  альвеолярними клітками і запобігає спаданню стінок альвеол).

 

Пневмонія---це запальний процес інфекційної природи з переважним ураженням альвеол.збудник :пневмококки,стафілококки,стрептококки,кишкова паличка,респіраторні віруси.Інфекція найчастіше проникає в легеневу тканину шляхом інгаляції збудників і аспірації вмісту носоглотки,рідше гематогенним шляхом із вогнищ інфекції.

За клініко-морфологічними ознаками гострі пневмонії поділяють на крупозні(часткові),вогнищеві(бронхопневмонії) та проміжні(інтерстеціальні).

Крупозна пневмонія має 4 стадії :

1ст. приливу :гіперемія легеневої тканини,порушення прохідності  капілярів,наростання запального набряку.В набряковій рідині значна кількість мікроорганізмів.Ця стадія триває від 12год. до 3-х діб.

2ст.червоного опечінкування внаслідок діапедезу форменних елементів крові(в основному еритроцитів) і ексудація білків плазми(в основному фібриногену) в альвеоли і дрібні бронхи.Уражена ділянка стає безповітряною,щільною,червоного кольору з зерністістю в розрізі.тривалість цієї стадії от1до3діб.

3ст.сірого опечінкування---альвеоли заповнюються великою кількістю лейкоцитів(ерітроцити зустрічаються рідко),тому легені в розрізі сіро-жовтого кольору,зберігається виражена зерністість.Тривалість від2до6діб.

4ст.розрішення характеризується поступовим розчиненням фібрину.При повному розсмоктуванні ексудату –легеня стає м’якою,але еластичність її повністю не відновлюється.Тривалість цієї стадії залежить від поширенності процесу,проведеного лікування,особливостей реактивності організму,вірулентності збудника.

 

При вогнищевих пневмоніях запальний процес охоплює часточки або групи часточок в межах одного або декількох сегментів.Процес починається з бронхів,тому це бронхопневмонії. В ураженій легені чергування вогнищ запалення з темними ділянками ателектазу  і світлими зонами замісної емфіземи(підвищено вміст повітря),що надає легені строкатого вигляду.Ексудат частіше має серозний характер,може бути гнійним.геморагічним або змішаним.На відміну від крупозної пневмонії фібрин в ексудаті відсутній або вміст його незначний.

 

Проміжні(інтерстеціальні) пневмонії характеризуються розвитком запального процесу в стромі.

 

 

Хронічна пневмонія---виникає як наслідок невилікуваної гострої пневмонії і характеризується тривалим перебігом із періодами загострень і ремісій.

Причинами переходу гострих в хронічні форми є зміни характеру мікрофлори,зниження імунітету організму,неадекватне лікування.У розвитку хронічної пневмонії є  порушення дренажної  функції бронхів.внаслідок спазму,деформації,метаплазії  миготливого епітелію.порушуються механізми самоочищення легень,затримка слизово—гнійних секретів у бронхіальному дереві,утворюються дрібні ателектази(спадання з утратою об’єму легені), що сприяє розвитку інфекції і запального процесу. В ураженій частині розвивається пневмосклероз(ущільнюються),виникає бронхіт,розвиваються бронхоектази(хр. гнійний процес) В сусідніх ділянках може розвинутись емфізема(підвищений вміст повітря)

 

 

Рак легень.

Основним фактором розвитку раку є шкідливий вплив на слизову оболонку бронхіального дерева.Спочатку хр. бронхіт,метаплазія миготливого епітелію в плоский і злоякісне переродження.

Рак легень розвивається із метаплазованого епітелію бронхів і бронхіальних залоз.

3 види гістологічних :

1.плоскоклітинний рак із зроговінних,без хроговіння,недифіренційованих.

2.залозистий рак різного ступеня діфференціювання.

3.недиференційований рак(великоклітинний,дрібноклітинний)

На ранніх стадіях рак легені виявляють у виді бляшки або поліпоподібного виросту на слизовій оболонці бронха.В подальшому пухлина може поширюватись у трьох напрямках :

1. у просвіт бронха,утворюючи розростання.

2. інфільтрує стінку бронха,поширюючись по ньому як  в напрямку більших так і дрібніших бронхів.

3.проростає між хрящовими кільцями,поширюється перибронхіально і утворює пухлинний вузол або розгалуджується по ходу бронхіальних гілок і судин.

За локалізацією рак поділяють на центральний.що походить із головного, часткового або сегментарного бронхів і периферичний.що походить із дрібних бронхів.

 

 Фармакологія.   Лекція.

 

Тема : Лікарські засоби, що впливають  на функцію  органів  травлення.

 

Засоби,що впливають на апетит.

Засоби,які застосовують при порушенні секруції шлункового соку.

Засоби,що впливають на моторику шлунка.

Засоби,які застосовують при порушенні секреції підшлункової залози.

Гепатотропні засоби.

Проносні засоби.

Протипроносні (антидіарейні) засоби.

Засоби,які застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології.

 

Засоби,що підвищують апетит :

Гіркоти(настойка полину,настойка гірка,кульбаба,золототисячник,трилистник,гірчиця,хрін та ін.) вибірково подразнюють смакові рецептори язика,рефлекторно збуджують центр голоду довгастого мозку,підвищують апетит,покращують травлення. Застосовують гіркоти при захворюваееях,що супроводжуються зниженням або відсутністю апетиту(анорексія)

Інсуліни знижують рівень глюкози в крові і збуджують центр голоду довгастого мозку.

 

Засоби,що знижують апетит(анорексичні)—дезопімон,фепранон, мазипдол---стимулюють,збуджують центр насичення і пригнічують центр голоду,знижують апетит.Застосовують при ожирінні.

 

Засоби,які застосовують при гіпосекреції шлункового соку.Порушення секреції шлунка пов’язане з нервовою(зниження активності парасимпатичної регуляції і блукаючого нерва),гормональною та місцевою регуляцією.

Гіркоти ;

 Вуглекислі мінеральні води :містять вуглекислий газ,який посилює секрецію шлункового соку.Їх вживають перед їдою на початкових стадіях захворювань :»Єсентуки-17»,»Лужанська»,»Поляна Квасова» ;

Препарати на основі лікарських рослин :квітів бузини чорної,ромашки лікарської,трави золототисячнику,деревію звичайного;

Замісна терапія :сік шлунковий натуральний,пепсин,кислота хлоридна розведена,пепсидил,абомін,ацидин-пепсин.

 

Засоби,які застосовують при гіперсекреції шлункового соку:

1.Антацидні засоби :препарати,які нейтралізуют надлишок кислоти шляхом хімічної реакції:

а)сполуки алюмінію :Альгельдрат(алюмінію гідроксид),Алюмінію фосфат(фосфалюгель,гастерин),Алюгастрин,Симальдрат(гелусил),тисацид.

б)Комбінації солей: Алюмаг(альмагель,анацид,гастал,маалокс,ренні),Регусил,Гестид(мегалак)

в) Сполуки магнію:Магнію оксид. 

 

2. Засоби,що зменшують секрецію шлункового соку:

а)М-холіноблокатори:Гастроцепін(пірензепін)

б)Блокатори Н –рецепторів шлунка(знижують секрецію шлункового соку) Циметидин(альтрамет,гістодил,контрацид,примамет),Ранітидин(гістак,ранісан,зантак,рантак),Фамотидин(квамател,фамосан,блокацид,ульфамід),Нізатидин(аксид)

в)Блокатори протонного насоса-Омепразол(осид,празол ,Омез),Пантопразол,Рабепразол.

 

3.Засоби,що проявляють захисну дію на слизову оболонку шлунка :Де-нол,Смекта,Гастрофіт,Гастрофарм,Плантаглюцид,Препарати вісмута(Вікалін,Вікаїр)

 

4.Засоби,що впливають на моторику шлунка :

-Блювотні засоби спричиняють антиперистальтику шлунка,а засоби центральної дії---подразнюють рецептори тригер-зони довгастого мозку,збуджують блювотний центр мозку:

а)центральної дії :Апоморфіну гідрохлорид;

б)рефлекторної дії :препарати блювотного кореня,настій трави термопсису,розчин аміаку.

-Протиблювотні засоби :

а)нейролептики—при безперервному блюванні,у період вагітності,при пухлинах мозку,променевій хворобі,під час хіміотерапії :Етаперазин,Аміназин,Галоперидол.

б)стимулятори перистальтики :Метаклопромід(Церукал),Мотиліум.

в)антогоністи серотонінових рецепторів :Ондасетрон(Зофран) ;

г)М-холіноблокатори призначають при блюванні,спричиненому вестибулярними порушеннями :Скомоламін,Аерон.

 

5.Засоби,які застосовують при порушенні зовнішньої секреції підшлункової залози.Для лікування хронічного панкреатиту,пухлин та атрофії залозистих елементів використовують поліферментні препарати або засоби замісної терапії :Панкреатин,Дистал,Креон,Панзинорм.Фестал,Мезим-форте,Дигестал,Ораза,Солізим.

Ферментні препарати містять основні ферменти підшлункової залози---трипсин,амілазу,ліпазу,які забезпечують перетравлення білків,вуглеводів та жирів.

 

Для лікування гострого панкреатиту використовують :

а)антиферментні препарати :Апротинін,(Контрикал) ;

Контрикал—інгібітор протеолітичних ферментів.Препарат знижує активність ферментів підшлункової залози та попереджує розсмоктування утворених тромбів.

б)М-холіноблокатори.

 

 

Гепатотропні  засоби:

Жовчогінні препарати; Холелітолічні засоби; Гепатопротектори .

 

Жовчогонні препарати-це засоби.які стимулюють утворення жовчі(холеретична дія) та покращують відток жовчі,розслабляють непосмуговані м’язи жовчовидільних шляхів та сприяють виходу жовчі у 12-палу кишку(холекінетична дія).

Холеретики :

1. препарати,що містять суху жовч та жовчні кислоти :Алохол,Холензим.

2. препарати на основі лікарських рослин :настій кукурудзяних приймочок,квітів цміну,Холасас,Холагол.

3.синтетичні препарати :Оксафенамід,Нікодин.

Холекінетики :

Атропіну сульфат,Платифіліну гідротартрат,Но-шпа(дротаверін),папеверіну гідрохлорид,Папазол,Магнію сульфат.

Жовчогонні препарати застосовують для лікування хворих з хр. Гепатитом,холециститом,холангітом,дискінезією жовчовидільних шляхів тощо.

Протипоказання :гострий гепатит,дистрофія печінки.Холеретики –при обтураційній жовтяниці.

 

Алохол—комбінований препарат,що містить суху жовч,екстракти часника та кропиви,активоване вугілля.Він посилює утворення жовчі,секреторну активність печінки та усього травного каналу; зменшує процеси гниття.метеоризму у кишечнику; виявляє легку проносну дію.

Показання до застосування :хр. Гепатит,холецистит,холангіт,звичайний закреп.

Побічні ефекти :алергія,діарея.

 

Холосас—натуральний препарат,який виробляють з шипшини та цукру.Виявляє м’яку спазмолітичну та жовчогінну дію.Покращує обмінні процеси в печінці.

Показання до застосування :хр. Холецистит,гепатит.

 

 

Холелітолітичні засоби_препарати,які сприяють розчиненню холестеринових компонентів у жовчному міхурі та жовчовидільних протоках : Хенодіоксихолева кислота.

 

Гепатопротектори-засоби,що захищають клітини печінки від пошкоджувального впливу гепатотоксичних речовин,нормалізують обмінні процеси в гепатоцитах.Їх застосовують для лікування хворих з гепатитом,цирозом,а також для запобігання токсичному впливу на печінку.

 

Класифікація гепатопротекторів :

1. Засоби,що впливають на фосфоліпіди клітинних мембран---Есенціале,Ліпін,Ліпостабіл,Гептрал,Орнітин,Гепастери А,Б,Гепасол,Фосфоліп,Цитраргінін.

2.Біофлавоноїди рослинного походження ---Силибінін(легалон,силібор,карсил),Білігнін,Гепабене,Лів52,Цинаризин.

3.Вітаміни та гепатопротектори тваринного походження –Токоферолу ацетат,Сирепар,Трофопар,Вітогепат,Ербісол.

 

 

Проносні засоби—препарати(застосовують при закрепах),що стимулюють рухову активність кишок,викликають дефекацію.

 

Сольові(осмотичні) проносні  засоби---магнію сульфат.натрію сульфат тощо створюють у кишках високу концентрацію йонів,підвищують осмотичний тиск,порушують всмоктування води.Вода і розчинені в ній речовини затримуються у кишках,унаслідок чого вони розтягуються,механорецептори подразнюються та  посилюється їхня рухова активність.Через 4-6годин настає дефекація :Магнію сульфат,Натрію сульфат,сіль»Барбара»,лактулоза,(дуфалак,нормазе,порталак).Застосовують сольові проносні при отруєннях,гострих закрепах.

 

Контактні проносні препарати подразнюють рецептори різних відділів кишечнику,а ті спричиняють і посилюють перистальтику кишок :Ізафенін,Фенофталеїн,Бісакодил,Рицинова олія,корінь ревеню,Листя сенни,Сенаде,Сенадексин,Регулакс,Гуталакс,Кора крушини.

 

Проносні,що розм’якшують калові маси—Масло вазелінове,Макрогол(форлакс,фортране)

 

Проносні,що збільшують об’єм вмісту кишечнику—Ламінарид,Мукофальк.

 

 

Протипроносні(антидіарейні)засоби :

-антибактеріальні засоби

а)антибіотики—ністатин,пімафуцин,поліміксин,леворин та ін.

б)синтетичні антибактеріальні засоби---фталазол,сульгін,ніфуроксазид,інтетрикс та ін.

в)ентеросорбенти—активоване вугілля,аттапульгіт,ентерос-гель,смекта, альгігель,сорбогель;

г)засоби,що пригнічують перистальтику кишечнику---лоперамід.

Лоперамід—антидіарейний засіб,який знижує тонус і моторику гладких м’язів кишечнику за рахунок дії на рецептори кишкової стінки,підвищує тонус анального сфінктера,Дія настає швидко і триває 4-6 год.

Протипоказання :кишкова непрохідність,гострий коліт.

 

 

Засоби,які застосовуються для функціональної діагностики в гастроентерології 

 

Дуоденальне зондування при захворюваннях печінки і жовчного міхура.Хворому через зонд у 12-палу кишку вводять 50-100мл теплого 25-30% розчину магнію сульфату,який сприяє рефлекторному викиду жовчі.Через певні інтервали беруть на дослідження 3 проби—А,В.С.

 

Засоби,які застосовують для функціональної діагностики захворювань шлунка:підшкірно вводять гістамін або пентагастрин,які посилюють секрецію шлункового соку.

 Фармакологія . Лекція №4  для 2А л-с на20.01.01,  2Бл-с. н а19.01 І.В.Нековаль стор.101-141

Тема: Синтетичні хіміотерапевтичні  засоби. Сульфаниламідні,противірусні,протитуберкульозні,протисифілітичні,проти –гельмінтні,протимікозні препарати.

Сульфаніламідні препарати –це синтетичні хіміотерапевтичні засоби.що є

похідними аміду сульфанілової кислоти.

До них швидко виникає резистентність.

До них чутливі коки,кишкова паличка,збудники шигильозу.холерний вібріон,клостридії,збудники дифтерії,сибірки,хламідії.

-Тип дії-бактеріостатичний(крім бісептолу,він бактеріцидний)

Механізм дії:порушується метаболізм мікробу і він зупиняє ріст.

-Всмоктування відбувається у тонкому кишечнику.

-Добре проникає у тканини.

-Їх метаболіку випадають в осад і пошкоджуютьканальці нирок.

-Виводяться через нирки та печінку.

Добова доза в перший день----1-2гр,а потім----0,5-1,0гр.,через5-7 днів.

Побічні ефекти:нефротоксичність,алергійні реакції,пригнічення кровотворення.

-Поступово втрачають значення.

 

Стрептоцид –короткої дії, застосування місцеве та внутрішнє,швидко всмоктується,діє 6годин.

Сульфадимезин і етазол—швидко всмоктується зтравного каналу,виділяється нирками.

Сульфален—препарат надтривалої дії,концентрація в  крові триває 7діб.

Сульфамідні препарати,що всмоктуються укишечнику—фталазол,сульгін

Діють у самому кишечнику бактеріостатично ,прийом внутрішньо.

Препарати місцевого застосування: сульфацил натрій,альбуцид—водний розчин.

Комбіновані препарати:  поєднаннясульфамільних  і саліцилова кислота—

Салазопіридин.

 

Похідні 8-оксихінолу

Нітроксолін(5-Нок)виділяється в незмінному виді нирками—для лікування нирок.

Хлорхінальдол—для лікування кишкових інфекцій.

 

Похідні нітрофурану:

Фурацилін-для зовнішнього застосування ,антісептик.

Фуразолідон-для кишкових і пртозойних інфекцій(лямблії,трихомонади)

Фурадонін-для лікування сечових шляхів.

Фурагін-для зовнішнього (промивання ран)  і внутрішнього застосування.

 

Фторхінолони мають перевагу перед антибіотиками –тип дії бактерицидний,

широкий спектр дії

Препарати: ципрофлоксацин,норфлоксацин,офлоксацин(не можна приймати алкоголь при прийому препарату).

 

 

Противірусні засоби.

-препарати з обмеженим терапевтичним ефектом

-ефективне застосування з профілактичною метою або місцево.

-мають практичне значення для профілактики і лікування грипу

-захищають клітину від проникнення в неї вірусу

-призначають в перші 2 дні хвороби

До цих препаратів належать:ремантадин,оксолін,Інтерферони,герпевір,ацикловір,неовір,флоре-наль,Бонафтон.Для лікування СНІДу-азидотимідин.

Оксалін-мазь 2р.на день на слизову носа,або розчин по2кр.у кон'юнктиву5-6р. на добу.

Інтерферони отримують з крові людини.Закапують у носові ходи ,або інгаляційно.

Ацикловір гальмує синтез нуклеінових кислот вірусу.

 

Протитуберкульозні засоби---засоби ,які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерії туберкульозу.Виділяють 3 групи:

1.(найбільш ефективні)

Ізоніазид—в залежності від дози бактеріостатична,або бактерицидна дія,добре всмоктується і проникає у тканини,виводиться нирками,для всіх форм туберкульозу.Нейротоксичний.

Ріфампіцин—антибіотик,терапевтичний ефект8-12годин,ризначається всередину і в/в.

2.(ефективні)---етіонамід,етамбутол,фтивазид,стрептоміцин,циклосерин,ломефлоксацин.

Фтивазид-менше токсичний,застосовується після курсу лікування амбулаторно.

3.(найменш ефективні)—ПАСК.тібон.

 

Протиспірохетозні засоби-це антибіотики(пеніциліни,тетрацикліни,еритроміцин,цефтриаксон)та препарати вісмута(бійохінол,бісмоверол,пентабісмол)

Бійохінол пригнічує розмноження блідої спірохети,виявляє протизапальну дію.Бісмоверол пригнічує ріст і розмноження спірохети.Препарати вводяться в/в.

 

 

Протигельмінтні засоби діляться на 3групи:

1.Засоби ,які призначають при кишкових нематозах:

Піперазин адипінат (при аскаридозі курс 2дні,при ентеробіозі-5днів)Нафтамон(при аскаридозі за2години до сніданку5,0г. Всередину 3-5днів)

Вермокс(при ентеробіозі100мг,таблетку розжувати)Левімізол(всередину 1р.перед сном)

Пірантел.

Використовують квітки піжми.

2.Засоби ,які призначають при кишкових цистодозах:

Фенасал—використовують одноразово 8-12 табл. зранку або через3-12годин після вечері.Перед прийомом вжити 2гр. гідрокарбонату натрію.

Використовують насіння гарбуза.

3.Засоби,які застосовують при позакишкових гельмінтозах:

Дитразин цитрат.

Хлорксил-при трематозах печінки.

Празиквантел –широкий спектр дії.

 

Протимікозні засоби ділять на 3 групи:

1.Засоби для лікування хворих з системними глибокими мікозами:амфотетрацин В,амфоглюкамін,микогептин,міконазол.

2.Засоби для лікування хворих з дерматомікозами:Клотримазол (мазь,крем,

розчин),нітрофунгін(розчин),гризеофульвін-антибіотик(всередину і суспензія),мікосептин(мазь),мікозолон(мазь).

3.Засоби для лікування кандидомікозів:Ністатин та леворин---антибіотики

 Фармакологія.  Лекція.

Тема:Хіміотерапевтичні засоби різних груп. Протималярійні, ,Антипротизойні,Протибластомні засоби.

 

Протималярійні засоби класифікують залежно від їхньої дії на різні види і стадії розвитку малярійного плазмодію.

Класифікація  протималярійних засобів :

1.Препарати,що впливають на шизогонію(безстатевий цикл розвитку в організмі людини)

1.1Шизотропні.

а) гістошизотропні—прееритроцитарні форми плазмоїдів(тканинний цикл відбувається у печінці)

Хлоридин,Бігумаль,Хіноцид,Примахін.

б)гематотропні—еритроцитарні форми плазмодіїв

Хінгамін,Хініну гідрохлорид,Мефлохін.

2.Препарати,що впливають на спорогонію(безстатевий цикл розвитку в організмі людини)

2.1.Гамантотропні—на статеві еритроцитарні форми плазмоїдів.

Хлоридин ,Бігумаль, Хіноцид,Примахін.

 

Антипротозойні—це  лікарські засоби для лікування захворювань,що спричинені патогенними найпростішими.

Класифікація :

1.Засоби для лікування хворих на трихомоноз сечових і статевих органів,збудником якого є трихомонади.

Метронідазол,Тинідазол,Трихомонацид,дилоксанід.

2.Засоби для лікування хворих на лямбліоз,при якому відбувається дисфункція кишечнику.Збудником є лямблії.

Метронідазол,Фуразолідон,Дилоксанід.

3. Засоби для лікування хворих на амебіаз,яка характеризується виразковим ураженням товстої кишки,іноді позакишковими ураженнями.Збудник-амеба.

Метронідазол,Хініофон,Еметин.

 

Протибластомні(протипухлинні) засоби.

Головним недоліком протипухлинних препаратів є мала вибірковість дії стосовно пухлинних клітин і швидко виникає звикання.Процес звикання можна уповільнити шляхом комбінованого застосування препаратів різною структурою і неодинаковим механізмом дії.Протибластомним засобам властиві важкі побічні і токсичні ефекти.Уражаються кістковий мозок,слизові оболонки кишечнику,статевих органів,також вони виявляють імунодепресивну.мутагенну,тератогенну дію.В основі  комбінованої терапії пухлин лежить принцип використання препаратів із різною хімічною будовою і механізмів дії,використовують імуностимулювальні засоби.

Класифікація протипухлинних засобів :

Алкілювальні засоби—механізм дії пов’язаний з порушенням синтезу ДНК і різким пригніченням життєдіяльності пухлинних  клітин.

Циклофосфан,Тіофосфамід,Мієлосан.

Антиметаболіти—порушують метаболізм ДНК і РНК.

Меркаптопурин,Метотрексат,Фторурацил.

Алкалоїди—Колхамін,Вінбластин,Вінкристин,Подофілін.

Антибіотики-Брунеоміцин,Блеоміцин.

Гормональні та антигормональні –Фосфестрол,Флутамід.

Ферментні засоби—L-аспарагіназа.

 Патоморфологія.   3Ас-с Додаток до лекції №3.

 Тема:Патоморфологічні захворювання плеври та легенів.

 

Бронхоектази-уроджені та набуті розширення дрібних бронхів.Уроджені виникають у зв’язку з порушенням формування бронхіального дерева. Набуті пов’язані згострим бронхітом,пневмонією,ателектазом легень.Легені мають вигляд комірок.Устінці бронхів—явища хр.запалення,метаплазія  призматичного епітелію в багатошаровий плоский,дистрофічні зміни еластичних волокон,хрящевої тканини,склероз.Упорожнинах бронхоектазів—слиз і гнійний ексудат.Виникають абсцеси,емфізема.Усудинах розвивається склероз.,з’являються ознаки гіпоксії з подальшим порушенням трофіки тканин.

 

Емфізема легень-в легеневій тканині підвищений вміст повітря.

1.везикулярна  форма пов’язана з хр. Бронхітом,бронхоектазами табронхосклерозом.---руйнування міжальвеолярних перегородок і злиттям альвеол у більші;

2.хр. діффузна обструктивна—виникає при хр. дффузному бронхіті.Слизовий згусток,який утворюється у дрібних бронхах і бронхіолах при вдиху пропускає повітря в альвеоли ,а не дозволяє йому вийти при видиху.

3. хр. Вогнищева-виникає внаслідок перифокального розширення ацинусів і бронхіол навколо старих вогнищ туберкульзу або  постінфарктних рубців.Пухирі,які розташовані під плеврою можуть прорватись в плевральну порожнину і викликати пневмоторакс.

4.вікарна(компенсаторна).вона виникає після видалення частини легені або повністю однієї з них.Гіперплазія і гіпертрофія  тієї зних,що залищилася.

5.первинна(ідіопатична(--атрофія стінок альвеол

6. стареча—вікова інволюція легень.

7.інтерстеціальна-проникнення повітря в проміжну тканину—розрив альвеол при сильному кашлю.Повітря проникає в средостіння, в аідшкірну клітковину шиї,голови,грудної клітки(крепітація)

 

 

Бронхіальна астма-це хр. Захворювання алергічної природи,що характеризується приступами задишки.Антитіла адсорбуються на клітинах бронхіол і при повторному потраплянні антигенів в дихальні шляхи взаємодіють зним по принципу анафілаксії.Під час приступу  виникають набряк слизової,обтурація бронхіол слизом,У легеневій тканині  розвивається гостра обструктивна емфізема з вогнищами ателектазу,що призводить до дихальної недостатності і може смерті.

 Патоморфологія .3Ас-с    Лекція№3

Тема:Патоморф ологія захворювань плеври та легенів.

Набряк легень

Цей пат.стан зумовлений просочуванням рідкої частини крові в інтерстиціальну тканину легень,а потім в альвеоли,що клінично проявляється задишкою,ціанозом і клекітливим диханням.

2фази:1--.просякання міжальвеолярних перегородок набряковою рідиною.Товщина їх збільшується у 3-4р.2—трансудат скупчується упрсвіті альвеол.У20%-50% закінчується смертю.

Причини:лівошлункова серцева недостатність,гіпертензія,кардіопатії,алергічні стани,інтоксикації,тромбоемболія,надмірне введення парентерально рідини.

 

Пневмоторакс—скупчення повітря вплевральній порожнині.Він може бути однобічним,двобічним і частковим або тотальним. Відкритий пневмоторакс коли повітря попадає в порожнину при вдиху,виходить при видиху.Закритий,коли повітря замикається в плевральній порожнині(зміщення тканин ,які оточують рановий канал).Клапанний—повітря проникає при вдиху ,але не видихається(таке зміщення тканин)

Розрізняють:травматичний,операійний,спонтанний(туберкульоз,кіста,емфізема,гангрена,абсцес).штучний(при лікуванні туберкульозу) пневмоторакс.

 

Плеврит-це запалення листків плеври або накопиченн у плевральній порожнині ексудату.Плеврит є ускладненням різних процесів у легенях та прилеглих до плеври структурах.Іноді плеврит є проявом загальних захворювань.За етіологією :інфекційні (бактерії,віруси) та неінфекційні(без прямої дії патогенних мікроорганізмів)---це пухлини,травма,оперативні втручання, системні захворювання сполучної тканини.

Характер ексудату визначається етіологічними чинниками  та співвідношенням між накопиченням та всмоктуванням випоту, тривалістю його існування:

-помірний ексудат і задовільне всмоктування—фібринозний або сухий плеврит;

-швидкість ексудації перевищує можливості всмоктування—серозний або серозно—фіброзний плеврит;

-інфікування  ексудату гноєрідною мікрофлорою- серозно-гнійний  або гнійний плеврит(емпіема) ;

-швидкість всмоктування перевищує швидкість ексудації-утворення шварт при розсмоктуванні

 Патоморфологія. 3Ас-с Лекція.

Тема:Патофізіологія дихання.Недостатність  дихання.

 

Недостатність дихання-це такий патологічний стан при,якому не підтримуєтьсянормальний газовий склад крові:не відбувається нормальна оксигенація крові,що протікає через легені,не забезпечується адекватне виведення вуглекислоти.Внаслідок чого напруження О2 в артеріальній крові знижується(гіпоксемія),а вуглекислота нагромаджується.(гіперкапнія)

Виділяють 2 форми:гостру і хронічну дихальної недостатності.Гостра розвивається швидко ішвидко прогресує.Наростають гіпоксемія,гіперкапнія,ацидоз,розлади ц.н.с.Хр. недостатність—повільне наростання цих симптомів,за рахунок компенсаторних механізмів.Зовнішнє дихання забезпечують 3  проццеси: вентиляція альвеол, перфузія крові через капіляри легень,дифузія газівО2 і  СО2 через альвеолярну стінку.

 

Зменшення вентиляції альвеол.

Альвеолярна гіповентиляція(вентиляційна) має такі форми:

-центрогенна недостатність-порушення функції дихального центру,або пригнічення центральної регуляії дихання  наркотиками,барбітуратами.

-нервово-м’язова недостатність—при ураженні дихальних м’язів і нервово-м’язових синапсів.

-тороко-діафрагмальна недостатність внаслідок патології грудної клітки,високим стоянням діафрвгми,патології плеври..

-бронхолегенева недостатність припатології повітроносних шляхів і легень.

-обструктивна дихальна недостатність виникає внаслідок звуження просвіту дихальних шляхів і підвищення опору для руху повітря.

Зниження еластичних властивостей легень найбільш виражена при емфіземі,коли руйнуються межальвеолярні перегородки і легеневі капіляри.Просвіт бронхіол підтримується транспульмональним тиском(різния тиску в альвеолах і плевральній порожнині) Чим вища еластичність легень,тим вищим повинен бути транспульмональний тиск,щоб подолати еластичну тягу.

Зчасом бронхіоли спадаються повністю і видих унеможливлюється.Повітря замикається в альвеолах,які залишаються роздутими.

Еластичність легеневої ткані знижується при запальних процесах.Ще вона залежить від сурфактантної системи.,що зводиться  до підтримання стабільності альвеол.Сурфактант діє як протисклеюючий фактор і запобігає їх злипанню(альвеолярний колапс)

 

Порушення  вентиляційно-перфузійного співвідношення.

Кількість крові,яка протікає через легені за 1хв.—4,5-5л..Навіть у здорових осіб кров розподіляється в легеневій тканині нерівномірно:одні альвеоли перфузуються краще,інші—гірше.Інтенсивність перфузії в нижніх відділах легень вища, ніж у верхівці\\.Тому важливо ,щоб вдихуване повітря розподілялося адекватно інтенсивностікровотоку,бо під альвеолярною вентиляцією розуміють вентиляію лише перфузованих альвеол.Об’єм вдихуваногоповітря,який розподіляється в альвеоли,де кровотік відсутній,або різко знижений,складає мертвий простір.Він не бере участі в газообміні. зустрічається в кліниці при серцево- судинних захворюваннях,при легеневій паталогії.

 

Зменшення перфузії легень

Порушення дифузії газів у легенях.

Дифузія газівО2 іСО2 крізь альвеолярну стінку обмежується при зменшенні загальної поверхні альвеол(резекція легень,абсцес) і  при потовщенні альвеолярно-капілярної мембрани(фіброз,емфізема,набряк легень)Головний симптом-гіпоксемія.

 

Асфіксія.    

-це такий стан,коли у кров зовсім не надходить кисень.,а з  крові не  виділяється СО2.

Стадії:

-1.глибоке і часте дихання,є переважанням вдиху

-2поступове зниження частоти дихання на фоні глибоких дихальних рухів—переважає фаза видиху

-3.частота і глибина дихальних рухів зменшується аж до повної зупинки.

Після короткотривалого періоду відсутністі дихання спостерігається кілька рідких дихальних рухів(агональне дихання).

 

Зміни регуляції дихання 

Зовнішнє дихання регулюється дихальним центром нейрони, якого закладені в довгастому мозку і мості.Центр задає дихальним рухам глибину,частоту і ритм.впливи на нього можуть мати фізіологічпий(регуляторний) і патологічний характер.Рідке дихання(брадипное)- пригнічення активності нейронів при гіпоксії,травмі мозку.,рефлекторне сповільнення –при підвищенні АД.Глибоке рідке дихання при звуженні  верхніх дихальних шляхів називають стенотичним.Тахіпное(часте поверхневе дихання) характерне для пневмонії,набряку легень,ателектазу.Ефективність дихальної функцції знижується.Гіперпное(глибоке часте дихання) виникає при вдиханні повітря з низьким парціальним тиском або високим вмістом вуглекислого газу,приацидозі.,у хворих в діабетичній комі.Апное –тимчасова зупинка дихання.Вона саостерігається після гіпервентиляції легень,рефлекторно апное викликають больове  подразнення,раптова дія сильного світлового,звукового,холодового подразників.

 

 

Задишка._це порушення частоти і глибини дихальних рухів,яке супроводжується  відчуттям нестачі повітря.Цей стан виникає при гіпоксичній,гемічній,циркуляторній гпоксіях,ацидозі,значному підвищенню обміну речовин,ураженнях головного мозку.Спільним в патогенезі всіх задишок є  невпинна стимуляція головного центру,коли збудження передається на дихальні м’зи і на мозок—з’являється відчуття задухи.Етіологія задишок пов’язана з рефлекторними впливами на дихальний центр. При захворюваннях ,що супроводжуються застійними явищами в легенях(серцева недостатність,пневмонія,набряк-задишка з частим поверхневим диханням(легеневазадишка).Висотній задишці властие часте і глибоке дихання.При звуженні верхніх дихальних шляхів виникає стенотична задишка.